Практика проведення інформаційних кампаній розповсюджена в Великобританії та Німеччині. В Іспанії створений Форум інформаційного суспільства, одним з головних завдань якого є стимулювання координації діяльності уряду та різних промислових й суспільних організацій при розробці Національного плану дій щодо створення інформаційного суспільства.
В Україні пріоритетність розвитку інноваційної діяльності проголошено на рівні всіх гілок влади, однак здійснюється замало активних дій для її виконання. Відсутнє чітке суспільне усвідомлення значення інноваційної сфери для розвитку економіки, що значно гальмує зазначені процеси.
в) використання нового механізму прогнозування та розробки інноваційних пріоритетів “Передбачення” (“Foresight”) для формування національної інноваційної стратегії;

Питанням розвитку регіональної інноваційної інфраструктури особливу увагу приділяють також в США, Японії, Китаї, Індії та Росії.
В Україні спостерігається нерівномірність розподілу науково-технічної та інноваційної активності за регіонами. Така нерівномірність є наслідком, з одного боку, нерівномірного розподілу за регіонами наукових та науково-дослідних установ і організацій, а також промислових підприємств, а з іншого – високого рівня централізації вітчизняної економіки та заходів державного регулювання інноваційної діяльності. Регіональна інноваційна система має базуватися на такому стимулюванні процесів розвитку, вектор якого направлений знизу вгору.

д) стимулювання здійснення суб’єктами господарювання інвестицій у науково-технологічну сферу;

Фінансова підтримка інноваційної діяльності є одним з найважливіших чинників стимулювання її розвитку. Зокрема, передовими країнами застосовуються наступні прямі і опосередковані інструменти стимулювання інвестиційної активності в сфері інновацій.

Одним з інструментів стимулювання інвестицій у науково-технологічну сферу, є дослідницький податковий кредит — зменшення суми нарахованого податку на прибуток, що надається суб'єкту господарювання в обсязі, що дорівнює встановленому відсотку від обсягу витрат суб'єкта господарювання на НДДКР в поточному році, який не перевищує встановленого відсотка річного прибутку підприємства (США, Італія, Японія, Канада, Австрія, Бельгія, Угорщина тощо).

Слід зазначити, що використовуючи світовий досвід управління інноваційною діяльністю, Міністерством освіти і науки України ведеться постійна робота щодо розробки та удосконалення нормативно-правової бази управління інноваційною діяльністю.

Міністерством освіти і науки з метою створення організаційно – економічних умов, які дієво впливатимуть на розвиток інноваційної діяльності в країні, розроблено та затверджено постановою Кабінету Міністрів України Державну цільову економічну програму “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009-2013 роки. Метою Програми є створення у 2009-2013 роках в Україні інноваційної інфраструктури, здатної забезпечити ефективне використання вітчизняного науково-технічного потенціалу, підвищення рівня інноваційності та конкурентоспроможності національної економіки.

Досягнення мети Програми буде відбуватися шляхом розв’язання наступних завдань:
* розвитку інфраструктури підтримки малого інноваційного бізнесу;
* формування на основі існуючої системи науково-технічної інформації державної системи інформаційно-консультативної підтримки інноваційної діяльності;
* створення у вищих навчальних закладах цілісної системи інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності;
* створення розгалуженої інноваційної інфраструктури на базі наукових установ;
* створення інфраструктури фінансового забезпечення інноваційної діяльності;
* створення системи забезпечення інноваційної діяльності на рівні регіону із забезпеченням міжрегіональної координації її розвитку;
* забезпечення систематичного навчання та підвищення кваліфікації у сфері інтелектуальної власності, трансферу технологій та інноваційної діяльності;
* створення нормативно-правової та науково-методичної бази та розробка механізму підтримки і розвитку різних типів підприємств, організацій інноваційної інфраструктури.

Результатами виконання програми будуть:* 

оптимізація існуючої системи державного регулювання діяльності інноваційних структур в Україні;* 

розвиток мережі нових інноваційних структур (інноваційних центрів, центрів трансферу технологій, наукових парків, регіональних інноваційних кластері, тощо) та створення нових робочих місць для висококваліфікованих фахівців;
* прискорення темпів виробництва інноваційної продукції;
* підвищення інноваційної активності промислових підприємств.
Отже, використання Україною зарубіжного досвіду державного управління інноваційною діяльністю дасть можливість закласти підвалини підвищення у довгостроковому періоді динамічної, на противагу статичної, конкурентоспроможності економіки країни. І саме це, при формуванні необхідних внутрішніх умов, уможливить забезпечення “інноваційного прориву” економіки та входження до розряду передових конкурентоспроможних економік. Йдеться про реалізацію інноваційної моделі розвитку національної економіки за рахунок створення технологічних конкурентних переваг, які й визначають місце країни у міжнародному поділі праці, а саме створення умов для формування, накопичення та ефективного використання знань, технологічних ресурсів, інвестиційних ресурсів тощо, що забезпечують весь спектр конкурентних переваг від технологічного випередження в одній або кількох галузях до технологічного лідерства країни загалом.

Сьогодні у більшості населення України відсутнє розуміння місця нашої держави в світовій спільноті. Закордонний досвід або не використовується взагалі, або використовується бездумно і нераціонально. Тому важливо визначити можливості адаптації закордон ного досвіду в економіці України

(особливо в галузі управ ління інноваційною діяльністю малих і середніх підприємств). Це дозволить підняти конкурентоспроможність товарів, послуг та країни в цілому.

Дослідженню проблем управління інноваціями сьогодні присвячено чимало праць [1, 3-4, 6,10-11, 13-16], невирішеним залишається питання адаптації закордонного досвіду управління інноваціями до сучасних умов економічного розвитку України. Тому метою статті є визначення особливостей управління інноваційною діяльністю малих і середніх підприємств за кордоном і можливостей адаптації досвіду інших

країн у