і туркменського газу в європейські країни;
заповнення газом Богородчанського і Більче- Волицького підземних сховищ і його відбір;
транспортування газу від постачальних організацій до газорозподільної мережі, а також до споживачів Івано-Фрвнківської, Чернівецької, Тернопільської, Вінницької областей.
Богродчанське управління магістральних газопроводів є найбільшим структурним підрозділом дочірнього підприємства "Прикарпаттрансгаз" і в цілій системі АТ "Укргазпром". Упаравління є найбільшим за потужністю серед підрозділів УМГ "Прикарпаттрансгаз". Транспортування газу зросло з 20 млрд. мі до 90 млрд. мі за рік. Пропускна здатність магістральних газопроводів і компресорних станцій Богородчанського ЛВУМГ становить 110 млрд. мі природнього газу за рік.
Головним завданням газокомпресорної служби є виконання планових завдань з перекачування газу при забезпеченні надійної, безаварійної та безперебійної роботи компресорних станцій, не допускаючи припинення подачі газу на експорт.
Богородчанське управління магістральних газопроводів займається багатьма роботами для безперебійного забезпечення газом споживачів Івано-Франківської, Чернівецької і ін. областей і транзиту російського газу в країни Європи. Так, наприклад, диспетчерська служба здійснює контроль за роботою компресорних станцій, установки підготовки газу, газонаповнювальних станцій, забезпечення режимів транспорту газу на експорт, забезпечує також контроль подачі газу споживачам Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Вінницької областей, складає добові і місячні баланси транспорту газу.
Богородчанське лінійне виробниче управіління магістральних газопроводів (ЛВУМГ) є підприємством державної форми власності.
Підприємства з державною формою власності були основним суб'єктом господарювання за планово-розподільчої економіки, і в ринкових умовах господарювання (з притаманною ринковим відносинам конкуренцією) їх частка серед суб'єктів господарювання залишається досить значною, незважаючи на приватизаційні процеси. Це пов'язано з необхідністю збереження в державній власності об'єктів загальнодержавного значення, які забезпечують:
виконання державою своїх функцій, економічну самостійність Української держави ;
життєдіяльність держави в цілому;*
контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв .
Види діяльності, що є державною монополією та, відповідно,-можуть здійснюватися лише підприємствами державної форми власності, визначаються ст. 4 Законом України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а перелік підприємств, майно яких має державне значення і не підлягає приватизації, міститься у ч. 2 ст. 5 Закону України від 04.03.1992 р. (в ред. Закону від 19.02.1997 р.) «Про приватизацію державного майна» та Законі України від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Правове становище підприємств державної форми власності регулюється Господарським кодексом України (статті 73-77 - щодо державних комерційних та казенних підприємств, статті 167-172 -щодо корпоративних прав держави, яких вона набуває при створенні державних/національних акціонерних товариств та участі в так званих змішаних товариствах - за участю суб'єктів різних форм власності).
Державне унітарне підприємство - це таке підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки, створюється в розпорядчому порядку компетентним органом держави і входить до сфери управління зазначеного органу, Ознаки державного унітарного підприємства закріплені в ст. 73 Господарського кодексу України.
Державному унітарному підприємству, крім загальних ознак (характерних для всіх підприємств), притаманні специфічні риси, більшість з яких зафіксована в ст. 73 Господарського кодексу України:
господарська організація унітарного типу;
підприємство-невласник, що зумовлює необхідність виконання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і погодження з ним основних питань діяльності;
функціонування на базі державного майна, яке закріплюєтьсяза державним унітарним підприємством на праві господарськоговідання чи оперативного управління;
функції власника майна (органу, уповноваженого управляти державним майном) щодо державного унітарного підприємства виконує галузеве міністерство (відомство), до сфери діяльностіякого входить підприємство, або державне господарське об'єднання, до складу якого включено підприємство;
управління державним унітарним підприємством здійснюється одноособовим керівником, який призначається на посаду шляхом укладення з ним контракту органом, уповноваженим управляти державним майном;
обов'язкове включення до найменування державного унітарного підприємства слів «державне підприємство»;
відсутність у державного унітарного підприємства обов'язку відповідальності за зобов'язаннями власника (держави) і органу влади, до сфери управління якого воно входить.
Порівняно з іншими підприємствами-невласниками державні унітарні підприємства мають додаткові обмеження в своїх повноваженнях:
засновницькі (заборонено створювати підприємницькі структури і брати участь у таких структурах);
щодо розпорядження закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном; при цьому межі повноважень щодо розпорядження майном залежать від правового титулу майна;
щодо розпорядження прибутком (відповідно до вимог закону і положень статуту);
щодо укладення договорів (обов'язковість прийняття державного замовлення та укладення державного контракту).
Державні унітарні підприємства залежно від комплексу ознак (виду господарської діяльності - комерційна чи некомерційна, правового титулу майна - право господарського відання чи право оперативного управління, можливості чи неможливості бути суб'єктом банкрутства, порядку створення та ін.) поділяються на державні комерційні підприємства і казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 Господарського кодексу України).
Основні ознаки державного комерційного підприємства містяться в ст. 74 Господарського кодексу України:
наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених устатті 44 Господарського кодексу;
основний правовий титул майна - право господарського відання, відповідно до якого державне комерційне підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним уповноваженим органом з обмеженням правомочності щодо розпорядження майна, зокрема: заборонено передавати на безоплатній основі майно будь-якій особі; відчужувати, віддавати в заставумайнові об'єкти, що належать до основних фондів; здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньоюзгодою органу, до сфери управління якого воно входить (галузевеміністерство/відомство, державне господарське об'єднання), і, як правило, на конкурентних засадах; одержані від продажу таких об'єктів кошти спрямовуються на інвестування виробничої діяльності підприємства; списання з балансу
