Вищезазначені інноваційні стратегії в тій чи іншій мірі зв’язані з інноваційним ризиком. Ступінь цього ризику спрощено (схематично) можна визначити, виходячи з того, що в загальному вигляді будь-яка інноваційна стратегія розпадається на три типи нововведень:

1) відносно продукту — існуючий / новий;

2) щодо ринку — існуючий / новий;

3) стосовно технології — існуюча / нова.

Відповідно, можливі шість варіантів поєднання даних змінних (рис. .4).

Існуючий продукт
Існуючий ринок
Існуюча технологія | Існуючий продукт
Новий ринок
Існуюча технологія | Існуючий продукт
Новий ринок
Нова технологія

Новий продукт
Існуючий ринок
Існуюча технологія | Новий продукт
Новий ринок
Існуюча технологія | Новий продукт
Новий ринок
Нова технологія

Рис. 1.4. Варіанти типів нововведень

Переміщення з лівого верхнього кута рисунка в правий нижній характеризує нарощення ризику інноваційної стратегії. Слід зазначити, що в сучасних ринкових умовах України найменш конт-рольованим і потенційно найризикованішим чинником є вихід на нові ринки. В економічній літературі достатньо широко висвітлюються підходи до процесу управління ризиком . Ризик та непередбачені витрати враховуються завжди, проте в сучасних умовах їх коло значно збільшилось і може бути зведеним до таких п’яти взаємопов’язаних груп:

·

·

·

·

·

Наявність чинника ризику має бути сильним стимулом до заощаджування коштів і ресурсів та змушувати підприємство дуже ретельно аналізувати рентабельність проекту, відповідально розробляти стратегії, інвестиційні смети, купувати ресурси, наймати кадри і т. д.

1.4 Методи оцінки економічної
ефективності інноваційної діяльності

Кінцевим результатом інноваційної діяльності є розробка та реалізація інноваційних програм і проектів. Упровадження інновацій у будь-якій галузі економіки потребує фінансових витрат. Для того щоб увести нові виробничі потужності, опанувати нові технології, виробництво нових товарів, підвищити ефективність діяльності організації та одержати додатковий прибуток, необхідні інвестиції.

Основними джерелами інвестицій є власні кошти (уставний капітал, амортизаційний фонд, фонд накопичення, резервні фонди, нерозподільний прибуток підприємства або кредити). Інвестиційна діяльність здійснюється в умовах невизначеності, особливо, коли приймається рішення про впровадження нових техно-логій і розширення основної діяльності підприємства на новій технічній базі, новому ринку тощо.

Інвестиційні рішення, як правило, приймаються за умов, коли існує кілька альтернативних інноваційних проектів, які розрізняються за видами і обсягом необхідних коштів, часом окупності та джерелами залучення коштів. Виходячи з цього, прийняття рішення передбачає вибір одного з проектів на основі певних критеріїв, яких може бути кілька, а їх вибір може бути довільним. Тому виникає ризик, пов’язаний з прийняттям того чи іншого інвестиційного рішення. З метою запобігання будь-якому ризику використовують відомі у світовій і вітчизняній практиці формалізовані методи оцінки інноваційних проектів.

У літературі описана достатня кількість методів, за допомогою яких здійснюється порівняльна характеристика одних проектів з іншими, виявляються економічні переваги і привабливість проекту для його учасників.

Одним із найпростіших методів, який широко використовується, є метод відбору інноваційних проектів за допомогою переліку критеріїв. Сутність його полягає в такому: розглядається відповідність проекту кожному з установлених критеріїв і за кожним критерієм оцінюється проект. Метод дає змогу виявити всі переваги та недоліки проекту і гарантує, що жоден з критеріїв, які необхідно взяти до уваги, не буде забутий. Критерії можуть відрізнятись залежно від конкретних особливостей галузі чи організації, їх стратегічної спрямованості. При складанні переліку критеріїв використовуються лише ті, які безпосередньо відповідають цілям, завданням і стратегії організації

У разі необхідності формалізації результатів аналізу проектів за переліком критеріїв використовується бальний метод оцінки проекту. Для цього окреслюються найважливіші чинники, що визначально впливають на результати проекту (складають перелік критеріїв). Критеріям надається вага залежно від їх відносної важливості. Відносна значущість чинників — «дуже високий», «високий» і т. д. — виражається кількісно.

2 Аналітична частина

1 Загальна характеристика дочірнього підприємства «Екосир»

1.1 Історія виникнення підприємства, характеристика продукції (послуг)

Дочірнє підприємство «Екосир» створено згідно з Законом України «Про підприємства в Україні», іншими законодавчими актами України відповідно до рішення загальних зборів пайовиків товариства з обмеженою відповідальністю «Balford Distribution» за протоколом від 18 лютого 2003р.

Підприємство знаходиться в Чернівецькій області, м. Новоселиця, вул. Леніна, 9.

Єдиним власником та засновником підприємства є товариство з обмеженою відповідальністю «Balford Distribution», юридична особа за законодавством Естонської Республіки, розташоване за адресою Естонія, Таллінн, Вяйке-Амеерика 8-401.

Для забезпечення діяльності підприємства за рахунок внеску ТзОВ «Balford Distribution» утворено статутний фонд у розмірі чотири мільйони гривень, що за курсом НБУ на дату затвердження статуту (5,3342 гривень за 1 долар США) становить 749 878,14 доларів США.

Метою діяльності підприємства є:

џ отримання прибутку від реалізації своїх послуг, виробничої, комерційної чи іншої діяльності, яка сприяє наповненню ринку товарами та послугами;

џ отримання прибутку від реалізації майнових прав, що випливають з авторського права, досвіду та інших інтелектуальних цінностей;

џ здійснення конкретних зусиль, спрямованих на