Важливою рисою духовного життя XIV-XV ст. були зростання і зміцнення національної самосвідомості народів Європи і виникнення нових уявлень про суспільство. Саме в цей період з'являються і закріплюються такі поняття, як кордон, народ-нація.

Художній ідеал.

Середньовіччя створило свої форми художнього вираження. Мистецтво було засобом відображення вищої незримої краси, що перебуває в надприродному світі, за межами земного буття. Середньовічна культура з моменту свого виникнення тяжіла до енциклопедизму, цілісного охоплення всього існуючого. У філософії, науці, літературі це виражалося в створенні всеохоплюючих енциклопедій. Середньовічні собори те ж були своєрідними кам'яними енциклопедіями універсального знання. Майстри, що будували собори намагалися показати світ у його різноманітті і завершеній гармонійній єдності.

У X ст. складається романський стиль. Він яскраво поданий у Франції. Італії, Німеччині. Романські собори, кам'яні зі склепінчатим перекриттям, прості і суворі. У них могутні стіни, це, по суті, храми фортеці. Романська скульптура, що прикрашає храми, утілює не тільки ідеалізоване уявлення, але й напружені образи реального життя і реальних людей середньовіччя.

Новий етап у розвитку середньовічного мистецтва й архітектури знаменувало виникнення в середині XII в. готики. На відміну від романського, готичний собор неозорий, часто асиметричний, спрямований угору. Його стіни стають ажурними, легкими, із високими вузькими вікнами. Прикрашеними кольоровими вітражами. Кожний портал має особливе оформлення. Гармонія пропорцій, домірність, чіткість конструкцій - основні риси французької готики.

У XIV-XV ст. в архітектурі більшості країн Європи продовжував панувати готичний стиль. Готика цього періоду одержала найменування «полум'яніючої». Для неї характерна витонченість у конструкціях, надмірна вишуканість в оздобленні, особлива експресія скульптур. У готичному мистецтві скульптура переважала над живописом. Живопис у готичних соборах був поданий головним чином розписом вівтарів. У XIV в. у Франції й Англії з'являється станковий портрет, розвивається світський монументальний живопис.

При всій розмаїтості середньовічна культура, сповнена внутрішніх протиріч, що знала зльоти і падіння утворює ансамбль, ідейну, духовну і художню цілісність, що визначалася, насамперед, єдністю історичної реальності, що лежала в її основі.