Темні печери - це брак Божої присутності; вони освітлюються, пере-можені Божою дією та силою, при Різдві Христа, при Розп'ятті, в гробах Лазаря та Христа, при Зішесті в Ад та при Зісланні Святого Духа.

6.Символіка кольорів в іконографії.

Символіка кольорів опирається до великої міри на наукові праці Псевдо-Діонісія Ареопагіта, анонімного автора з VI ст., який писав під псевдонімом. Його довгий твір часто називається «Корпус Ареопагітікум».

Ось символіка кольорів в іконографії:

золотий, жовтий - означає Божу присутність та являється атрибутом Царства небесного або дій Святого Духа;

білий - колір світла й слави Христа у Преображенні, Різдві, Воскресінні, Зішесті в Ад та у Вознесінні;

синій, насичений — небесна твердь, яка говорить про духовне, над-природне небо, де Господь Бог проживає у славі;

блакитний, зелений та синьо-зелений — це кольори усього земного, природи, космосу;

пурпуровий — символ царів; його вживається у спідніх ризах Христа та у верхніх ризах Богородиці, а також у ризах царів, цариць та князів, які христили свої народи;

червоний, коричневий — символ Божої енергії, життєдайної сили, перемоги, мучеництва;

чорний — відсутність Божого світла, символ скорботи, пекла, посланців сатани, деяких аспектів Страшного Суду;

пробіли — білі риски на ликах, які означають Боже світло;

асист —це золоті або перехресні риски на ризах Христа у славі, Дитятка Ісуса, Богородиці та на крилах ангелів. Вони означають Боже світло й духовну радість;

ризи Христа: людські кольори поверх Божих кольорів (див. символіку про Христа Пантократора);

ризи Богородиці — божественні кольори поверх людських (див. сим-воліку про Богородицю).

7. Сутність зображень ікон.

Богородиця Милування

У цій композиції видно взаємний вияв любові між Матір'ю Марією та Дитятком Ісусом. Обидві фігури звернені одна до одної та обніма-ються з виявом великих почуттів. Здебільшого тут поєднані глибока любов і скритий стриманий смуток, бо обоє свідомі того, що колись Ісус Христос має перенести за людство страшні муки. Богородиця запам'ятала пророцтво Симеона про те, що її душу прошиє меч, тобто страшні терпіння (Лк. 2, 35). Однак сильнішою виявляється любов, адже, як каже Святе Письмо, вона сильніша від смерті (Плі. 8, 6).Богородиця має вираз глибокої задуми.

Історично цей тип ікони виник і поширився після періоду жорстокого іконоборства, на думку деяких до-слідників, щоб підкреслити справжню людськість Ісуса та гуманність Його й Богородиці.

В іконах такої компо-зиції видно повноту плоду Духа — любові Бо-жої серед людей. Ця Божа любов до створінь немов дивує Богородицю і нас.Богородиця свідома того, що тримає на своїх руках невимовний Божий Дар; однак цей Дар не тільки для неї. Вона не огортає цей Скарб, щоб сховати Його для себе, а вказує, що це — Дар Божий для світу. Ісус же вдивляється в Матір з Божою любов'ю, бо вона без засте-режень віддала цілу себе в дар Богові.

Богородиця уособлює Церкву, тому Церква безнастанно радіє Богоро-дицею. Грецький богослов Миколай Кавасила пише: «Голосом Церкви ми виявляємо вдячність, тому що Твоєю смертю [Христе] Ти відкрив двері життя, тому що Ти вибрав Матір з-посеред нас, тому що людина була піднесена до такої слави, тому що ми маємо посланців до Тебе з нашого роду, тому що Ти дав членам нашої родини свободу приступати до Тебе».

Різдво Христове

Іконографія Різдва Христового на християнському Сході — це не сентиментальна сценка народження маленької дитини, а зображення приходу на світ Сонця правди, яке просвічує цілу вселенну. Дитятко Ісус в самому центрі композиції, на тлі темної печери, бо Він — світло світу, щоб розвіяти темряву (Йо. 1, 9). Христові ясла нагадують гробницю, а пеленки — погребальні пов'язки, бо Він своєю смертю має перемогти темряву, гріх і смерть. Христос народжується у пустині поза містечком Вифлеєм, бо від самого початку грішний світ Його не прийняв (Йо. 1,11). Богородиця стала матір'ю Царя Христа, її вираз гідний, поважний, її задума нагадує нам про те, що вона зберігала всі Божі таїнства у своєму серці (Лк. 2, 19). Вгорі видно небесний півкруг, з якого світить путеводительна звізда. Це символ Божої всюдиприсутності у цій спасительній епохальній події. Йосиф зображений віддалік — знак того, що він не є природним батьком Ісуса. До нього підходить спокусник під виглядом старого пастуха й збуджує в ньому сумніви. Од-нак Йосиф, як знаємо зі Святого Письма, залишився вірним Богові. Тому він є для нас прикладом віри, покори та відданості божим планам спасіння. Ангели спогляда-ють на Боже Слово в людській при-роді. Вони оспівують незбагненну подію та виявляють готовність слу-жити Йому. Пастухи та мудреці сим-волізують неосвічену та високоосві-чену частини людства, які вірять вістці про народження Христа. Вони представляють як ізраїльський, так і не ізраїльські народи. Навіть звірята, віл та осел, впізнають свого Сотворителя .

Наша східна літургія велично оспівує Різдво Христове майже безчисленними стихами й гімнами. Вона вказує, що хоч грішний світ не прийняв Христа, зате представники всього небесного й земного сотворіння, яке є слухняне Богові, вітають нового Адама й Спасителя світу.

Покрова Пресвятої Богородиці

"Величаємо Тя, Пресвята Діво, Мати Христа Бога нашого, і славимо всеславний покров Твій".

Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в