Собор Святої Софії в Києві з XI ст. мав уже традиційний на той час одноярусний іконостас. Після різних реставрацій його можна побачити сьогодні. З Києва традиція іконостасу поширювалася далі, у слов'янських церквах східного обряду.

Вищі іконостаси, як вже згадано, почали з'являтися в XII ст. Сьо-годні найбільш поширеними є триярусні та п'ятиярусні іконостаси, залеж-но від величини церкви та її архітектури.

2.Какони розміщення ікон в сучасному іконостасі.

У розміщенні ікон є певні сталі засади, як і деякі відмінності. Це залежить від покровителів або празничних найменувань церков.

Перший ярус має дві незмінні ікони: справа від царських врат — Христа, зліва — Богородиці. На самих царських вратах, за традицією, має бути зображене Благовіщення, оскільки через цю подію, прихід Христа на землю, нам відкрилися двері до неба. Тут розміщуються також чотири євангелисти — звичайно в круглих медальйонах. Вони залишили нам Євангелія, в яких описано вчення і діяння Христа, через які нам відкривається доступ до Бога.

Біля ікон Христа і Богородиці є дияконські двері. На них зображені
чини служіння, диякони або ангели. Якщо це диякони, то, за традицією,
один — завжди Св.Стефан, а другий — або Св. Лаврентій
або Св. Роман Солодкоспівець. Коли зображені ангели, то — Св.
Михаїл та інший ангел. Далі — покровитель церкви.

Другий ярус обов'язково зображує 12 празників. Традиційно, почи-наючи з X ст., порядок празників такий:

1. Благовіщення;

2. Різдво Христове;

3. Стрітення;

4. Богоявлення-Хрещення Христа;

5. Преображення;

6. Воскресіння Лазаря;

7.В'їзд в Єрусалим ;

8.Розп'яття;

9. Зішесття в Ад;

10.Вознісення;

11.Зіслання Святого Духа;

12.Успення Богородиці.

Коли Розп'яття та Зішесття в Ад почали розписувати у великих панно на стінах церков, тоді ці дві теми не повторювали в іконостасі. Замість них додали Різдво Богородиці та Воздвиження Чесного Хреста. Подібно, коли Воскресіння Лазаря розписували у великих стінописах, тоді на іконостасі додавали Введення Богородиці в Храм Господній.

Посередині другого ярусу, над царськими вратами, розміщується Тай-на Вечеря. Адже Служба Божа — це сьогоднішнє й повсякчасне продов-ження Тайної Вечері.

Третій ярус в центрі має Моління або Деісіс. Це традиційна компо-зиція, в якій Христос Вседержитель сидить на троні, по Його праву руку Богородиця, що заступається за нас, а по ліву — молиться Св. Йоан Хреститель. Руки обох, і Богородиці і Св. Йоана, зображені в молитов-ному жесті, який рівночасно вказує нам Спасителя.

По обох боках Моління — дванадцять Апостолів, що також моляться за вірних. Деколи вони звернені до Христа, а деколи до глядачів.

Якщо є четвертий і п'ятий ярус, то на них зображені: дванадцять пророків у четвертому та дванадцять патріархів у п'ятому ярусі. Вони представляють нам старозавітний Божий Народ, який очікував Христа. Патріархи — це підсумок Старого Завіту від Адама до першої Пасхи, тобто виходу й звільнення від єгипетської неволі. А пророки — це історія спасіння від Мойсея до другої Пасхи — звільнення від гріха й смерті через страждання й воскресіння Христа.

Якщо іконостас має тільки три яруси, то патріархи та пророки зде-більшого розміщені деінде у стінописах церкви. Вони можуть бути пред-ставлені рядом медальйонів на стінах біля святилища або в якійсь іншій формі.

На самому верху іконостасу встановлене Розп'яття — переломна подія в історії спасіння. Сам Христос заявив, що коли Син Божий буде воздвижений на хресті, тоді він …притягне ввесь світ до Себе (Йо. 12, 32).

Розділ II.СИМВОЛІКА В ІКОНОГРАФІЇ.

Упродовж віків традиція іконографії виробила свою візуальну іконну мову. Розуміння головних символів, які зустрічаються в тради-ційній іконографії, значення різних жестів тощо допоможе зрозуміти багатство іконного передання.

Слід зазначити, що не всі ці символи обов’язково знаходяться у всіх іконах, бо іконографічна мова у своєму розвитку за 17 століть пройшла різні стадії: щось відкидалося, щось з'являлося і приймалося.

1.Зображення Христа.

На іконах Христа Пантократора-Вседержителя та інших іконах Христа значення 'О ЩН в німбі означає «Той, що є» або «Сущий»,православний хрест у німбі - Спаситель відкупив людство на хресті.

Світлість у вигляді лику та світлий німб: вияв Його божественної природи.

Вигляд лику деколи суворий: Він — суддя світу, однак вигляд має мати й вираз милосердя, бо Він і Чоловіколюбець.

Права рука благословить - пальці складені так, що прочитуються букви І.С.Х.С. — так само, як, дивлячись з боку священнослужителя, складають пальці священики та єпископи, коли благословлять. Ліва рука з Книгою - це Святе Євангеліє, яке рівночасно нагадує Книгу Життя.

Зображають відкриту Книгу, часом з великими буквами Альфа та Омега в руках Хреста. Напис на Книзі: слова Христа «Прийдіть до, мене...» або інші. Постать Христа - статична, однак не грізна, а привітна.

Круглий або подовгастий блиск світла довкола Христа при Переображенню, Зішестю в ад, Вознесінню та Пантократора зветься мандорла і символізує присутність неба. Ризи Христа: безпосередньо на тілі — божественні кольори: золотий, білий, пурпу-ровий або червоний, на них — ризи «люд-ських» кольорів: синього або синьо-зеленого. Христос — Бог за природою, Він прийняв, неначе «одягнув», людську природу.

Дитятко Ісус має дорослий вигляд на лиці, особливо високе чоло: символ Його відвічної природи як Слово та Мудрість Божа. Сувій у руках Дитятка Ісуса - символ но-вого Законодавця, який вчить і через Свою науку, і через Свій приклад.

2.Зображення Богородиці.

Богородиця «Оранта» — «Та, що