тому, що тут ідеться не про земське .'. людське, але небесне й могуче заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помочі й опіки, проти якої не може встоятися жадна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Преч. Діви Марії. Тому празник Покрова завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любові і вдячності для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.
Св. Архистратиг Михаїл, почитання Святих Ангелів
" Всі небесні сили, святі Ангели й Архангели, моліть Бога за нас грішних".
Перед тим, як Господь Бог покликав до існування людину, найперше створив Ангелів. Це невидимі, безсмертні, дуже досконалі і чисті духи, що мають бистрий розум і свободну волю. Їхнє число безмірно велике.
Св. Ангели мають подвійне завдання: відносно Господа Бога і відносно людей.
Головне завдання Ангелів у небі це вічно прославляти Господа Бога. Друге завдання Ангелів щодо Господа Бога це ревне і скоре служіння Богові.
Слово "Ангел" - це грецьке слово і значить: посланець, вістун. Про їхню роль як посланців Божих багато прикладів у Старому й Новому Завіті.
Головна ціль це звеличити і прославити св. Архангела Михаїла, а з ним і інших Ангелів. Вся його слава виходить з того, що в обороні Божої честі він став у проводі добрих Ангелів проти бунту сатани. Звідси і його почесний титул Архистратига. З тієї причини й їконографія представляє його як узброєного полководця: шолом на голові, вогнений меч у руках.
Василій Великий
"Ти всіх святих зібрав чесноти, Отче наш Василіє, Мойсеєву покору й Іліїну ревність, Петрове визнання і Іванове богословіє, і як Павло ти безнастанно взивав".
Один з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, св. Отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каїгпадокійської в Малій Азії (329-379). Його особа під кожним оглядом незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ з походження, але й аристократ духа, характеру, науки і свято-сти. Печать його глибокої віри, геройської любови Бога і ближнього, науки і святости спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Сходу й нашого народу.
Французький автор, о. Жан Рівієр, у своїй книжці "Святий Василій — єпископ Кесарії" так окреслює особу нашого св. Отця: "Св. Василій це одна з найсвітліших і найсвятіших постатей старовинної грецької Церкви. Вже його сучасники були дали йому ім'я Великого... Він аскет з зкликання і людина чину зі своєї природи... Його правила стали кодексом монашого життя на Сході, як правила св. Венедикта на Заході... Він аскет, єпископ, бесідник, учитель богослов і вчений. Він, без найменшого сумніву, є найдосконалішим представником Церкви свого часу.
У св. Василія монаше життя має за ціль не тільки спасіння особисте, але і спасіння ближніх. Для монахів св. Василія апостольська праця поза монастирем не є винятком, а правилом. В нього любов ближнього — це міра любови Божої.
Монаші правила св. Василія це виплив його глибокого знання св. Письма, великої науки, досвіду життя, святости та практичного ума. його правила це властиво св. Євангелія в практиці. Св. Теодор Студит, великий почитатель св. Василія і обновитель його правил, каже про нього: "Хто за Василієм іде, іде за св. Духом, а хто йому не вірить, не вірить Христові, що через нього говорив". Слуга Божий Митрополит Андрій дає таку оцінку правилам св. Василія: "По Євангелію Ісуса Христа й апостольській науці, нема книги, що могла б мати більшу або й рівну повагу для монахів, як правила св. Отця нашого".
Своїми правилами св. Василій ставить тривкі основи під спільне життя у монастирях, тому деякі історики уважають його за властивого організатора спільного життя, хоч цей титул першого організатора прислуговує св. Па-хомієві. Тож нічого дивного, що монаші правила св. Василія перетривали різну долю історії і по сьогоднішній день вони осталися міродатними у східньому чернецтві. З приходом християнської віри на наші Українські Землі і в нас появляється практика монашого життя, його основники це два великі подвижники й сини українського народу: св. Антоній і св. Теодосій Печерські. В основу монашого життя св. Теодосій ставить устав св. Теодора Студити, що опирається на правилах св. Василія Великого.
Хрещення України-Руси
Християнська віра не була чимось чужим і незнаним для Володимира Великого. В Києві вже за князя Ігоря були християни і мали свою церкву. Християнкою була його бабка, св. княгиня Ольга, яка його виховувала. Св. Ольга задля різних рацій не важилася завести христову віру у своїй державі. Те, чого вона не доконала, те доконав її внук, Володимир Великий. Він не тільки сам прийняв св. Хрещення, але також охрестив і ввесь наш народ. Тим актом він поставив нашу державу нарівні з християнськими народами Сходу й Заходу Князь Володимир рішився прийняти св. віру не зі Заходу, але зі Сходу, у візантійському обряді, бо як з Візантією, так і з Болгарією в'язали його тісні політичні, культурні й економічні зв'язки. Він відчув своєю душею, що християнська віра у візантійському обряді найкраще відповідає психіці і ментальності нашого народу. Крім того,