несказанно вміщується в лоно Діви, бажаючи своїм вочоловіченням обожити людину, рук своїх твориво, і в древній рай знову вивести. Днесь нестворений вміщується у своє створіння. Днесь невидимий стає видимий. Днесь недотикальний починається у дівичому лоні і стає дотикальний. Днесь Боже Слово приймає тіло. Син Божий стає Сином Діви... Днесь райські двері отвираються, і полум'яна зброя, що вигнала людську природу, поспішно відходить, а людський рід вірою у Христа і добрими ділами з радістю знову входить до раю. Днесь Адам ликує, прийнявши у свою природу свого Творця. Днесь Єва стерши змієву голову, своєму лютому спокусникові, ввесь світ взиває до радости, кажучи: "Радуйтеся зі мною, бо сьогодні ми знайшли невимовну радість і звільнення від усіх гріхів".
З хвилиною благовіщення ангела Божий Син починає перші хвилини Божого земного життя в дівичому лоні Преч. Діви Марії. На тлі цього празника ясно виступають її привілеї Богоматеринства і Дівицтва.
Сповіщення про Різдво Христа
В Назареті, невеличкім містечку Юдейського Краю, жила набожна і чесна дівчина Марія. Вона походила з родини царя Давида, але була убога.
Замолоду Марія виховувалась у храмі . А потім родина видала її заміж за свояка Йосипа, котрий був теслею.
Одного разу Марія гаряче молилася в своїй кімнаті. Раптом перед нею з’явився архангел Гавриїл і сказав: « Радій, благодатна , Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!» Марія, коли це почула, злякалася. Ангел продовжував: «Дух святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те-то й святе, що народиться, буде Син Божий!» Марія покірно відповіла: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно із словом твоїм!» По тих словах Ангел дійшов до неї. (Єв. Від. Св. Луки, 1.)
Єлизавета жінка Захарія, була пресвятій Діві Марії тіткою. Коли ангел відійшов, Марія відразу зібралась і пішла до своєї тітки Єлизавети, щоб розповісти їй, що бачила ангела і що Бог обрав її стати матір’ю Божого сина.
Коли Марія увійшла в дім Захарія, Єлизавета привітала її сердечно і сказала: Благословенна ти між жонами, і благословенний плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?» Єлизавета вже знала, що пресвята Діва Марія буде Божою Матір’ю, бо Святий Дух провістив її про це.
Марія зраділа та із вдячності за ласку почала величати Бога словами: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся він на покору своєї раби…Його ж імення святе!...»
Марія побувала в Єлизавети три місяці, а потім повернулася до Назарета. (Єв. Від. Св. Луки, 1.)
Пречиста діва Марія жила в домі своїх родичів. Старенький Йосип не знав, що вона буде Божою Матір’ю. Якось уві сні йому з’явився ангел і сказав: «Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній - то від Духа Святого. І вона вродить сина, ти ж даси йому імення Ісус, бо спасе він людей своїх від їхніх гріхів».
Вознесіння Ісуса Христа
Для Апостолів і для вірних Христове Вознесіння — це одночасно і сумне прощання, і багатонадійне очікування. Апостоли бачать відхід на небо свого улюбленого Учителя й Спасителя світу. Однак Апостолам з'являються два ангели і нагадують, що Христос вернеться з неба у славі, як тепер возноситься на небо (Лк. 24, 50-53; Ді. 1, 9-11).
Сам же Христос запевнював їх, а також і нас, що Він відходить приготувати місце для нас (Йо. 14, 2) та що в таїнственний спосіб Він буде з нами до кінця ві-ку (Мт, 28, 20). Невдов-зі, казав Христос, Отець Небесний зішле на Церк-ву Христову іншого Утішителя — Святого Духа (Ді. 1, 8).
Христос у блиску небес-ної мандоли, що нагадує сцену з книги Одкровен-ня про кінець цього сві-ту (4, 3). Слава Його бо-жественності промінює з Його особи. Хоч ангели оточують і немовби під-тримують небесний круг, як це описано у Старому Завіті про з'яву Господа Саваота (Єз. 1, 4-25), Христос возноситься на небо своєю власною силою. Адже Він — «Той, що є», Сущий, Божий Син, — вертається до Своєї відвічної небесної слави з Богом Отцем (Йо. 17, 24).
Завер-шивши Свою місію на землі, Він передає дальшу працю Апостолам і Церкві, яка має підкорятися Святому Духові й черпати силу від Нього.
Посеред Апостолів стоїть Богородиця. Вона простягає руки в жесті молитовного заступництва. Колись вона носила Христа у своєму лоні, а тепер Церква й кожний вірний, за словом Христа, стає духовним житлом самого Бога (Йо. 14, 23).
Після воскресіння Ісус перебував на землі сорок днів. За цей час Він неодноразово з’являвся апостолам, давав їм різні накази і вчив , як вони повинні вести людей до спасіння. Одного разу Ісус сказав апостолам, щоб вони йшли у віт і вчили всі народи ,хрестили їх в ім’я Отця, і Сира, і Святого Духа, щоб сповняли все ,що Він їм заповів, а Він буде з апостолами до кінця світу. Хто увірує й похреститься –буде врятований ,а хто не увірує-буде засуджений.
Прийшов сороковий день. Всі апостоли були в Єрусалимі. Ісус прийшов, щоб попрощатися з ними. Коли апостоли це почули ,дуже засмутилися, але Ісус утішив їх, обіцявши прислати Святого Духа. Ісус наказав їм залишатися в Єрусалимі ,доки не зійде на них Дух Святий, котрого Він пришле. Потім відправив їх на Оливну гору. Тут Він
