Гопак. Назва танцю походить від дієслова гупати /плигати скакати/.

Танець в основному імпровізаційний. В народі його танцюють так, щоб виконавці один одному не заважали.

У танці використовують широкі стрибки, “присядки” і ,всілякі складні кружляння.

Гопак виник у козацькому побуті і спочатку виконувався лише чоловіками. Тепер його танцюють разом з чоловіками жінки. Гопак може виконувати один /обов’язково чоловік/, два, три ( більше танцюристів). У сценічній обробці він мав відповідну композиційну структуру в окремих танцювальних фігур, що, чергуючись, утворюють його орнаментальний малюнок. Проте гопак завжди відзначається героїчним забарвленням.

Мелодії гопаків, узагальнюючи ідейно-емоційний зміст танцю, в цілому під час його виконання здебільшого змінюють свій характер - то звучать мужньо і героїчно, то радісно, запальне.

Козачок. Походження назви цього ганцю пов’язане з життям воїнів-козаків. Його побутування, як свідчать різні джерела, відноситься до далекого минулого.

Гуцулка і верховина. У музичному відношенні це варіанти коломийки. Проте верховина на відміну від коломийки і гуцулки, починається широким ліричним вступом у розмірі 6/8 або 3/4. Далі йде звичайна мелодія коломийки. З хореографічного боку гуцулка відрізняється від коломийки тим, що друга частина її має назву козачка.

Полька. В хореографічному відношенні полька буває дуже простою, складається з двох танцювальних фігур, і як танець сценічного типу відзначається елементами сюжетності. В ній застосовується принцип змагання (перепляс) між групами виконавців або парами, що надає тацям сучасного колориту. Мелодії польок емоційно виразні і дуже різноманітні за змістом.

Кадриль, як і полька, досить поширена в Україні. Кадриль відзначається більшою кількістю хореографічних варіантів танцю, ніж варіантами музичного матеріалу. Кожна фігура кадрилі має відповідну музику, в основу якої покладено ладово-інтонаційні і ритмічні особливості українського мелосу.

Хороводи – один з найдавніших видів народного хореографічного мистецтва. Виконання їх колись пов’язувалося з обрядовими діями, традиційною зустріччю весни та ін. За темами хороводи можна поділити на три групи:

хороводи, в яких відображаються трудові процеси;

хороводи, в яких відображаються родинно-побутові відносини народу;

хороводи, в яких знайшли свій вияв патріотичні почуття народу, оспівується рідна природа.

Ідейний зміст того чи іншого хороводу розкривається в пісні. Отже, текст в обрядових танцях має першорядне значення.

Сюжетні танці – в цих танцях засобами народної хореографії відображаються конкретні явища навколишнього життя або природи.

В загальній композиції танців цього типу, тобто у послідовності танцювальних фігур ясно видно логічний і чіткий розвиток сюжетної лінії.

Тематика сюжетних танців:

праця - “Коваль”;

народна героїка – “Опришки”;

народний побут – “Катерина”;

окремі явища природи і зображення виробничих знарядь селянина в дії – “Віз”;

звички тварин і птахів – “Гусак”.