танцорів, які володіють віртуозною технікою сучасного танцю. Серед солістів театру - відомі у Европі майстри танцю, переможці престижних турнірів у Москві, Санкт-Петербурзі, Берліні, Лондоні. Театр багато гастролює в Україні і за її кордонами.
Художній керівник-директор театру:Вадим Елізаров.
Репертуар театру:В репертуарі театральні програми "Весняна подорож", "Історія Кохання", "Кармен" та інші.
5. Національний заслужений академічний ансамбль танцю України П.П. Вірського
Державний заслужений академічний ансамбль народного танцю України імені П. П. Вірського — хореографічний колектив, складається з танцювальної трупи і оркестру.
Створений в Києві навесні 1937 балетмейстерами П. П. Вірським та М. О. Болотовим з метою вивчення і популяризації народного хореографічного мистецтва. До складу першої трупи увійшли О. Г. Долгих, Л. В. Калінін, Р. П. Савицька, Н. О. Морозова, В. М. Бакалейникова, Б. Н Каменькович, М. О Коваленко, Я. О. Додін, В. Г. Лихачов, М. Н. Тамбюте та ін. Програма колективу включала «Українську сюїту», сучасні танці Донбасу, в тому числі «Шахтарський перепляс», хореографічні картинки на радянську тематику — «Радянські прикордонники», «На балу», танці народів СРСР. Перший виступ відбувся 1.ІХ 1937 у Москві на Міжнародному театральному фестивалі. 1940 реорганізовано в Республіканський ансамбль пісні і танцю УРСР, 1951 — в Державний ансамбль танцю УРСР. З 1991 — сучасна назва. Українські танці, танці народів СРСР, жанрові сценки поставили в цей період О. Я. Бердовський, В І. Вронський, С. М. Сергєєв, А. П. Поман, І. В. Курилов, Л. В. Калінін, М. Г. Ромадов, Т. М. Установа та ін. 1937— 40, 1955—75 ансамбль очолював П. П. Вірський, під керівництвом якого було створено великий самобутній репертуар. Ансамбль перетворився на один з найпопулярніших танцювальних колективів світу, зросло кілька поколінь високопрофесійних майстрів народного танцю. Серед них — народні артисти УРСР О. О. Гомон, В. С. Котляр, артисти УРСР: Є. В. Авер'янов, В. А. Ананьєв, В. Л. Бобовников, Ю. А. Богомазов, А. В. Добровольський, В. К. Застрожнов, В. С. Ізотов, А. М. Князев, Л. Г. Козаченко-Макарова, В. Г. Коржов, М. М. Меркулов, В. П. Мєщан, Т. П. Михайлевич, Б. Д. Мокров, М. П. Мотков, В. А. Таланова, Г. М. Чапкіс та ін. Художнє керівництво колективом також здійснювали: комісія на чолі з С. М. Сергєєвим (з 1951), О Г. Опанасенко (1952), В. І. Вронський (1952—54), Л. Д. Чернишова (1954—55), О. О. Гомон (1975—76), К. Ю. Василенко (1976—78) та О. Н. Сегаль (1977— 80, гол балетмейстер), з 1980— художній керівник і директор — М. М. Вантух. Головні диригенти — І. Є. Іващенко (1956—80), Є. І. Досенко (1980—84), С. І. Савчук (з 1984). Балетмейстери-репетитори — Є. В Авер'янов та Б. Ф. Чорноусов. У репертуарі ансамблю зберігаються та відновлюються кращі роботи П. П. Вірського. Продовжуючи його традиції, М. М. Вантух на основі народно - хореографічного матеріалу поповнив репертуар композиціями «Карпати», «Український чоловічий танець з бубонами», російський танець «Ти, Росіє моя» та ін. У складі трупи були: М. Г. Бадрак, Т. Г Єгорова, М. П. Лисенко, А С. Маптов, В. С. Маптов, С. В. Макаров, М. І. Назаренко, Г. Г.. Не-доступ, Ю. М. Сардаковський, А. Ф. Фетисова. З 1962 при ансамблі діє хореографічна студія.
В репертуарі: українські народні танці «Гопак», «Козачок», кадриль «Дев'ятка», героїчний — «Запорожці», жартівливі — «Повзунець», «Чумацькі радощі», «Шевчики», комедійні сценки з старовинного вертепу — «Ляльки» та «Ой під вишнею», ліричні — «Подоляночка», «Плескач», романтичний — «Про що верба плаче», одноактний балет «Жовтнева легенда» та ін. В ансамблі постановки здійснили також К. Ф. Балог, О. Н. Сегаль. Музика до більшості номерів — обробки народнопісенних і танцювальних мелодій І. Є. Іващенка (1956—80 — голандський диригент ансамблю). З колективом працювали композитори А. Д. Філшенко, В. Б. Гомоляка, Л. М. Колодуб, В. П. Рождественський, Б. Л. Яровинський та ін., художники А. Г. Петрицький, Ф. Ф. Нірод, Т. Н. Яблонська, Г М. Маковська, А. А. Коцка та ін.
1959 колективові присвоєно звання заслуженого, 1971 — академічного ансамблю, з 1977 — ім П. П. Вірського. Нагороджений 1987 орденом Дружби народів.
6. Ансамблі народного танцю як форма пропаганди національного хореографічного мистецтва України
Ансамблі народного танцю кожної країни призначені для того, щоб відтворювати, зберігати і нести в світ свою культуру, традиції та побут. І кожна країна намагається донести найвизначніші досягнення й найоригінальніші форми, щоб залишити після себе захоплююче сприйняття своєї країни.
В Україні типовими представниками українського танцювального мистецтва є Ансамблі народного танцю. Свого розвитку вони набули лише в 20-му столітті.
Кожна країна в своєму хореографічному мистецтві відтворює свій побут, традиції, національні особливості, характер, темперамент, типові риси та ін. Український національний характер також яскраво відбитий в українському хореографічному мистецтві, що виражається у жвавості всіх постановок, у сюжетній насиченості, у колоритності національних костюмів. Тому держава істотно зацікавлена у розвитку тих колективів пісні та танцю, які пропагують мистецтво країни в позитивному іміджі.
До того ж учасники ансамблів, як правило, - справжні актори, відтворюють особливості національного танцю живим відчуттям народного темпераменту.
Ансамблі народного танцю істотно допомагають державі у створенні відповідного українського образу, який в майбутньому можуть притягати до країни нових зацікавлених відвідувачів.
Загалом майже лише українські хореографічні колективи створюють
