У своїй поемі І. А. Кочерга підносить проблему миру як найвищої людської цінності, запоруки процвітання держави і народу. Він ви-соко оцінює синівську любов до рідної землі і князя, готовність до захисту свого краю від ворога. Ці питання є актуальними і для на-шого часу, бо доля народу і доля держави є нероздільні. Своєю п'єсою І. Кочерга категорично заперечує і антинаукову теорію про нор-мандське походження Київської Русі.

«Своєю поемою Іван Кочерга вчить нас любити свою історію, своє славне минуле, і в цьому велике патріотичне значення його тво-ру»,— підкреслював Олександр Корнійчук.

СЮЖЕТ І КОМПОЗИЦІЯ ПОЕМИ

У п'єсі «Ярослав Мудрий» немає єдиної стрижневої сюжетної лінії — всі лінії твору перетинаються в образі князя, всі найваж-ливіші події стосуються саме його. Найголовніші з них: стосунки Ярослава і Микити, Ярослава і Журейка, Ярослава і Гаральда, Ярослава і Інгігерди...

Особливості сюжету в тому, що експозицією є перша дія п'єси, зав'язкою — друга дія, розвиток і загострення суперечностей — у другій та третій діях, кульмінацією п'єси є четверта дія, а розв'язку знаходимо у п'ятій дії. Всі сюжетні лінії твору підпорядковані го-ловному драматичному конфлікту — боротьбі князя Ярослава з різни-ми життєвими перешкодами за утвердження могутності і культур-ного розвитку мирної Русі.

Композиція п'єси теж має певні свої особливості. По-перше, твір складається, як уже зазначалось, з п'яти дій, кожна з якої має свій заголовок. П'ята дія поділяється ще на дві частини (першу і другу відміни), які мають ще і свою символіку: гуслі (символ прагнення Ярослава до поширення культури на Русі) та меч (символ захисту від нападників і утвердження князівської влади). Золоті ворота — це символ зодчества, мирного градобудівництва, про яке мріє князь Київської Русі. Особливістю композиції даного твору є і те, що всі події показані в хронологічній послідовності. Поему написано білим віршем, і велике значення для розуміння її змісту мають авторські ремарки і передмова автора на початку п'єси.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ П'ЄСИ

Всі дійові особи п'єси поділяються на дві групи: історичні (Ярос-лав, Інгігерда, Єлизавета, Анна, Володимир, Сильвестр) та вигадані (Микита, Журейко, Милуша, варяги).

Центральним персонажем драматичної поеми є образ Ярослава Мудрого, на честь якого автор назвав свою п'єсу. Драматург нама-гався найпереконливіше відтворити дві основні риси князя — не-примиренність до всіляких ворогів вітчизни (зовнішніх і внутрішніх) і прагнення до будівництва, культури й освіти народу.

«Ярослав показаний у п'єсі і спектаклі як натура цільна, вольо-ва, могутня. Його невдачі й суперечності між прагненням до мирно-го влаштування, благоденства свого народу і жорстокою необхідні-стю всіма засобами боротися за саме існування своєї держави сповнюють образ великим драматизмом»,— писала газета «Правда» від ЗО травня 1947 р.

І. А. Кочерга зображує Ярослава Мудрого як людину далекогляд-ну, цілеспрямовану, розважливу, яка доклала багато сил для збереження єдності Київської Русі, злагоди серед народу. Був великий князь жорстоким і добрим, мудрим і терплячим:

Да буде мир! І Богом я клянусь,

Що кожного вразить моя сокира,

Хто збаламутить Київ наш і Русь,

Хто осквернить насильством справу миру.

Ярослав мріє:

Поставити на Росі города,

Щоб степова спинилася орда...

Бо не воювати хоче князь, а будувати прекрасні храми, перепису-вати книги:

Щоб, меч важкий поклавши і шолом,

Палати білі й храми будувати...

І в Істини золотоверхий храм

Ввійти собі і двер відкрити вам.

Не всі розуміють князя. Внутрішні його недруги в особі дружини Інгігерди, монаха Микити та новгородських бояр змушують Яро-слава і до жорстоких дій:

Людей учу я страхом і книжками,

Але і сам я у людей учусь.

Бо мудр народ, і житиме віками

В трудах і битвах вихована Русь.

Усвідомлення того, що «роками державне поле треба корчувать, щоб виросла на ньому благодать», робить вчинки Ярослава велични-ми. Він створює перші закони «Руської правди»; будує храм на честь Божої Мудрості — Софіївський собор, що до сьогодні є величним пам'ятником великому князеві; створює першу на Русі бібліотеку.

Поряд із цим Ярослава зображено і як люблячого батька, який переживає через розлуку зі своєю дочкою:

Що тут робить?.. Віддать дочку кохану

В далекий край? О, ні, це гірше смерті...

Але обов'язок керівника держави зобов'язує його дбати про міжна-родний авторитет:

Тому, хто руську правду поважає,

Завжди у нас і шана, і хвала.

І. А. Кочерга змалював образ князя Ярослава Мудрого в реалістич-ному плані з певним романтичним замилуванням цією феноменаль-ною особистістю. Він оспівує його державну мудрість і далекоглядність,

величність у помислах, відданість своїй батьківщині. Тільки м'яким серцем, сильною волею він міг згуртувати навколо себе народ.

Цікавим образом п'єси є образ монаха Микити — людини твор-чої, обдарованої, що малює заставки й мініатюри в книгах. Автор показав героя як людину неспокійної вдачі, драматичної долі. В його характері суперечать два почуття: помста за батька і любов до своєї батьківщини. Микита — син новгородського посадника Кос-нятина, якого Ярослав скарав, бо той «порушив спокій на Русі». Чинив він це не для власної користі, а в ім'я народу, батьківщини. Князь наголошує:

...вищих я не відаю скарбів,

Ніж мирний труд і щастя в мирнім домі,

Які весь вік я чесно боронив.

І поки жив, стояти я клянусь,

За руську правду і єдину Русь!

Микита розуміє правду Ярослава і, облишивши намір помстити-ся, вирушає в далеку подорож. Коли ж, повернувшись, застає князя й Русь у біді, йде на битву з печенігами і віддає