Яскравим представником метафізичної школи був Джон Донн, який у своїх поглядах пройшов еволюцію від життєрадісного гуманізму Відродження до песимістичної і трагічної концепції бароко.

Умовно творчість Джона Донна можна поділити на три групи творів:

ліричні вірші про кохання – “Songs and Sonnets” (1590), вірші послання “The Storm” (1593), “The Calm” (1597);

сатиричні поеми та елегії – Satires and Elegies (1597);

релігійно-філософські поеми і сонети “An Anatomy of the World” (1611-1612), цикл “The Holly Sonnets”, а також ряд прозових релігійно-етичних трактатів.

Проаналізувавши поезію Донна, можна дійти висновку, що Джон Донн - поет дуже складний, а часом і трохи загадковий. Його вірші абсолютно не вміщуються в рамках готових визначень і немов навмисно дратують читача своєю багатозначністю, несподіваними контрастами і поворотами думки, постійними пошуками і постійною незадоволеністю. Донн вводить контраст для відображення парадоксальності, яка панує в світі.

Завдяки своїм творам Джон Донн зумів посісти значне місце в англійській ліриці. Жоден поет в Англії ні до, ні після нього не залишив такого яскравого зображення любові, взаємної і всепоглинаючої, яка приносить героям радість і щастя. Поезія Донна – це бароковий вимір складних суперечностей і непорозумінь, це світ ірреальний і нераціональний, в цьому світі панують вищі сили, а людина – це вічний мандрівник у чужому світі.

У перші десятиліття XVII століття, крім «Пісень і сонетів», Донн написав і досить велику кількість різноманітних віршів – послань, епіталам, траурних елегій. У всіх них поет проявив себе як завершений майстер, який досконало опанував віршем, здатним передати навіть найбільш химерний хід думки автора. Його вірші служать приводом для роздуму про високі духовні істини.

Щоб зрозуміти поезію Донна, потрібне чимале зусилля розуму. Рядки його віршів, перш за все, звернені до інтелекту читача. Тому вони так важко написані, і тому у них панує горезвісна темнота, за яку так часто дорікали поетові. Але складність якраз і входила в «намір» поета, що прагнув перш за все ініціювати читача на роздуми. Робота ж інтелекту, у свою чергу, викликали емоції, почуття. Так народжувався особливий сплав думки і почуття, своєрідна інтелектуалізація емоцій, що стала потім важливою рисою англійської лірики XVII століття.

Уміння зіштовхнути протилежності і знайти точку їх зіткнення, зрозуміти складну природу явища, що складається з різнорідних елементів, і одночасно побачити, що скріплює ці елементи єдність – найважливіша мета творчості Донна. Вона багато в чому пояснює суперечності, присутні в його поезії.

Слід зазначити, що Донн всіляко відштовхувався від єлизаветинців, і без них його поезія була б неможлива. Вони сформували традицію, в якій він був вихований, і дали йому головний імпульс для пошуків нового. Експериментуючи, він завжди озирався на своїх старших сучасників. Проте новаторство Донна було таким радикальним, що його творчість вже не уміщається в рамки Ренесансу. У ранній і зрілій ліриці Донн найтіснішим чином пов'язаний з маньєризмом, стилем мистецтва і літератури, що виник в період кризи Відродження.

Спадок Джона Донна є неоціненним, адже він зробив дуже великий внесок в літературу бароко. Він розширив поняття «бароко», його вірші сприяли подальшому вивченню особливостей тієї доби.

За останній час значно поширився інтерес до імені та творчості Джона Донна. Досліджується його біографія та творчий шлях, друкуються його поезії, уже майже забуті. Знайомлячись із ними пересвідчуємося, що Джон Донн дійсно знаменитий поет періоду європейського бароко. Будь-яка увага до естетичних цінностей минулого заслуговує на велику повагу.

Список використаних джерел

Алексеев М. П. Английская література: Очерки и исследования. – Л., 1991. – 140 с.

Английская лирика первой половины XVII века. Под ред. Горбунова. – М., 1989. – С.75-132 (Переводы Г.Кружкова, С.Козлова, А.Сергеева, Б.Томашевского, Д.Щедровицкого).

Английская поэзия в русских переводах. – М., 1981. – С.92-98 (Переводы Б.Томашевского, А.Шадрина).

Аникин Г. В., Михальская Н. П. История английской литературы: Учебник. – М., 1985. – 431 с.

Борецький М. І. Бароко та його різновиди // Всесвітня література. – 1999. – №2. – С.48- 49.

Бродский И. Бог сохраняет все. – М., 1992. – С.271-281.

Бродский И. Сочинения И.Бродского. – М., 1994. – С.352-362.

Гележик В. Бароко як культурна система // Заруб. літ. – 2004. – №43. – С.1- 6.

Горбунов А.Н. Поэзия Джона Донна, Бена Джонсона и их младших современников // Английская лирика первой половины XVII века. – М., 1989. – С.5-72.

Горбунов А.Н. Джон Донн и английская поэзия XVI – XVII веков. – М., 1993. – С.53-60.

Донн Джон. Четыре стихотворения (Блоха. Шторм. Прощание, запрещающее грусть. Посещение. Пер. И.Бродского) // Иностранная литература. – 1988. – №9. – С.176-179.

Элиот Т. С. Поэты-метафизики // Литературный обзор. – 1997. – №5. – С.42-46.

Егорова Л. Языковое мышление Джона Донна // Вопросы литературы. – 2004. – №4. – С.101-124.

Зубрицька М. Вступ до метафізики // Слово, знак, дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст., Л., – 2000. – С.56-64.

Кружков Г. “Аромат” Джона Донна и нюх лорда Берли // Литературный обзор. – 1997. – №5. – С.47-50.

Кружков Г. Предисловие // Донн Джон. Избранное из его