До цього ж покоління звернено повість у новелах «Вогник далеко в степу» (Ш?9). Життя повоєнних ремісників автор знав добре — звідси й точність у характеристи-ці персонажів, у зображенні обставин та оточення. Через виразні деталі, яскраві епізоди (динамізм фабульного розвитку тут відсутній) письменник показав красу людську, доброту і чуйність, які проти-стоять жадібності, жорстокості, егоїзму. Небагатослівно, але виразно виписані при-вабливі образи тітки Ялосовети, переко-наної, що «всі люди красиві, як добрі»,

старого майстра Федора Демидовича, який навчає підлітків не тільки перетворювати металобрухт у потрібні людям речі, а й з гумором сприймати дрібні гризоти, збе-рігати людську гідність за будь-яких об-ставин. Переконливою в реаліях часу, ло-гічною й водночас емоційно багатою опо-віддю підводить письменник юного чита-ча до розуміння причин і передумов пере-моги нашого народу у смертельному дво-бої з фашизмом, підвалин і джерел його післявоєнного відродження, душевна чис-тота, І висока людська гідність, надзвичай-но розвинене почуття товариськості, брат-ньої солідарності радянських людей. «Лі-ричний (проте не сентиментальний!) ко-лективізм» — так визначив автор настро-єву домінанту твору 10.

За книги «Климко» і «Вогник далеко в степу» Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980 р.

В останні місяці життя письменник пра-цював над повістю «Житіє Артема Безві-конного», яка залишилась незавершеною, хоч він «уже «бачив» її всю, в тих непов-торних деталях, на які був такий удат-ний. Артем — типовий тютюнниківський ге-рой: трудяга, душевний, часом наївний, у чомусь химерний, беззахисний, як дити-на, добрий чоловік. Добрий тією добро-тою, якої «вистачає на всіх і зовсім не лишається для себе» ".

6 березня 1980 р. Григір Тютюнник пішов з життя. Та продовжується життя його героїв, які прийшли вже і до чита-чів Чехословаччини, Угорщини, НДР та ін-ших країн.

* * *

Підхід до життя і жанрово-стильові особ-ливості письма Григора Тютюнника ви-являють типологічну близькість митця до таких письменників, як В. Шукшин, В. Бє-лов, В. Распутін. У художньому осмис-

ленні багатьох проблем життя Гр. Тю-тюнник виступав серед першовідкривачів, розширюючи тематичні обрії літератури (дитина в окупації, взаємини міста й се-ла), не раз знаходячи новий ракурс по-гляду на матеріал, який не є новим за своєю суттю, але зазнав істотних зовніш-ніх змін (наприклад, взаємини людини й природи, сучасне міщанство, споживацтво, егоїзм, пристосуванство тощо). Внутріш-ня ж тема письменника, виношена, ви-страждана ним, залишилась незмінною протягом усього його творчого шляху; сю-жет він розумів, за його ж словами, як «простеження руху душі героя на якомусь короткому чи довгому відрізку його жит-тя» 12. Про свій етичний ідеал сказав Гри-гір Тютюнник в одному з інтерв'ю: «...ідеа-лом для мене завжди були і залишаються доброта, самовідданість і милосердя люд-ської душі в найрізноманітніших про-явах» 13. Самому ж митцю довелось нара-жатись на чимало несправедливостей, зо-крема в оцінці його творів, героїв.

Григір Тютюнник одним з перших, ще на початку 60-х років, привертав увагу до тих втрат у людській природі, які ста-ють неминучими внаслідок нерозумного споживання здобутків науково-технічного прогресу. Його постійно тривожила проб-лема морального здоров'я нашого суспіль-ства, духовних основ життя народу, збе-реження його самосвідомості, історичної пам'яті й совісті як виду історичної енер-гії багатьох поколінь. Естетична цінність творів Григора Тютюнника невіддільна від етичної сутності таких вічних народних категорій духовності, як доброта, честь, громадянська гідність, милосердя, спів-страждання.

Він — один з найдраматичніших і водно-час найсвітліших художників нашого часу. У його творах конкретно-історичні соціаль-ні проблеми просвічують через внутріш-ній світ людини, на яку він дивився з лю-бов'ю і розумінням.