і медичного страхування, повинні усвідомлювати, що частіше всього їм прийдеться використовувати утилітарний підхід. Потенційно позитивні результати дій порівнюються при цьому підході з потенційно негативними. І коли переважають негативні, керівнику необхідно не відкладати здійснення справедливих дій. Те, що на деяких людей ці дії можуть вплинути негативно, визнається неминучим.
Морально-правовий принцип використовується, коли керівник повинен вирішити, як, наприклад, розцінювати право робітників, на отримання певної інформації. Яку інформацію не варто приховувати від співробітників? Чи повинен керівник говорити своїм підлеглим, що в їхньому відділі необхідно провести кілька звільнень до того, як буде прийняте остаточне рішення? Чи повинен він доводити до відома робітників про щоденні коливання якості їх діяльності? Чи треба говорити робітникам заздалегідь, кого з них можуть незабаром підвищити? Керівник повинен відповідати на ці і тисячі інших подібних питань, не забуваючи про те, як ця інформація може вплинути на дії підлеглих. Особливу увагу слід приділяти праву працівників на вибір, обгрунтованість інформації. Необхідно чітко усвідомлювати, що вони мають такі ж права, як і управлінський апарат, одержувати точну і своєчасну інформацію.
Принцип соціальної справедливості є базисом для етичного судження в разі, коли рішення керівника торкаються питань, як повинні бути розподілені обов'язки і заохочення між працівниками організації. Але якщо відомо, що працівники відрізняються своїми уміннями і навичками, здібностями, робочою орієнтацією, прагненням до внеску в загальний успіх, їх праця повинна оцінюватись диференційовано. Не всі погоджуються із твердженням: «Від кожного — за здібностями, кожному — за потребами». Деякі схильні притримуватись загальновизнаного «рівняння» «внесок — результат»: чим більше робітник виробляє, тим більше він одержує.
Рішення керівника повинно в остаточному підсумку виходити з його розуміння, що таке справедливість, одержувати однакову заробітну плату, але не мати винагороди у вигляді такого нематеріального заохочення, як правило вибору часу відпустки тощо.
Етичне прийняття рішень є дуже важким не тому, що необхідно відкинути всі неетичні елементи, але і тому, що «етичний» часто припускає «створений». Керівникам часто заважають приймати рішення такі чинники, як обмеженість ресурсів, часові межі і недосконалість інформації, проте треба пам'ятати, що до різноманітних ситуацій потрібні відповідні етичні підходи. Вони можуть значно збільшити шанс прийняття правильного рішення.
Питання для самоконтролю:
Поясніть основні функції ділового спілкування.
Назвіть рівні ділового спілкування.
Перерахуйте соціальні типи ділового спілкування.
У чому полягають закономірності міжособових стосунків?
Дайте коротку характеристику теорії міжособових стосунків.
Охарактеризуйте принципи прийняття управлінських рішень.
Спілкування — це передача думок та емоцій у процесі взаємовідносин між людьми.
До основних видів ділового спілкування відносяться: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори. Готового рецепта, як проводити ділове спілкування і досягти успіху, не існує, все залежить від конкретних обставин, але, наскільки це можливо, слід дотримуватись правил:
Сформулювати конкретну мету спілкування, скласти план його проведення.
Створити атмосферу довіри і взаєморозуміння. Привернути увагу партнера, говорити про спільні проблеми.
Уміти переконливо висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання.
Не відволікатися від наміченої мети. Уміти правильно сприймати партнера і володіти своїми емоціями.
Робити нотатки, фіксуючи одержану інформацію.
Закінчувати обговорення після досягнення мети.
Ділове спілкування підсвідомо здійснюється на певній відстані між людьми, причому вчені виділяють такі види зон спілкування:
15—46 см. Інтимна зона — спілкування з близькими, батьками, родичами.
46 см — 1,2 м. Особиста зона — відстань спілкування на переговорах з колегами.
1,2 м — 3,6 м. Зона соціального спілкування — на такій відстані ми тримаємось від незнайомих людей.
Більше 3,6 м. Загальнодоступна зона — спілкування з великою групою людей.
Ділове спілкування нерідко порівнюють з грою в шахи, не можливо «закреслити» непродуманий хід. Раз його вже зроблено, ситуація змінюється, і наступні ходи необхідно вже робити за нових умов.
Досвід показує, що в практиці ділового спілкування має особливе значення уміння говорити, слухати, ставити питання, сприймати партнера стримувати емоції. Зупинимось на цьому більш детально.