ТЕМА 1. Соціальна думка, соціальні науки та соцiологiя

 . Соцiальна думка та соцiальнi науки.

Як кажуть суспiльствознавцi, люди за своєю природою - iстоти соцiальнi. Що позначається термiном "соцiальні?". Перш за все те, що люди вiд народження i до смертi живуть i дiють не поодинцi, а взаємодiючи мiж собою та утворюючи різні спільноти. (В цьому розумінні біологи-етологи говорять про "соціальних тварин" та "соціальних комах") Для людей такою спільнотою є, наприклад, й окрема родина, що живе i працює на вiдокремленому сiмейному хуторi, й населення великого мiста, мешканцi якого хоча по бiльшостi опосередковано, але теж взаємодiють мiж собою. Крiм того кожна родина та кожна людина - незалежно від того, чи усвідомлює вона це, чи ні - належить, як правило, до певного суспiльства, тобто мешкає у певнiй країнi, знаходиться пiд владою певної держави.

I наскiльки вiдома людська iсторiя, стiльки нашi предки намагалися збагнути своє соцiальне життя. Вони задавалися, наприклад, такими питаннями:

- Що поєднує людей в спільноти?

- Що роз'єднує людей та спільноти?

- Як і чому утворюються саме такі чи такі об'єднання?

- Чому однi люди багатi, а iншi - бiднi?

- Чому одні люди керують іншими, визначають умови їх життя?

- Що спонукає одних людей порушувати соцiальнi норми i правила

поведiнки, а iнших - дотримуватись цих норм i правил?

- Чому і як саме суспiльства з часом змiнюються?

- Що в цих змінах можна передбачати? Яким чином?

- Що можна зробити, щоб покращити життя людей?

Безумовно, різних людей, різних дослідників можуть цікавити досить різні питання. Мене, наприклад, особливо цікавлять такі:

- Які характеристики суспільства і як саме впливають на формування особистісних якостей людей?

- Що сприяє і що заважає розвитку гуманності людей, формуванню людя-ності особистостей?

А з іншого боку:

- Яким чином змінюються з часом ті характеристики суспільства, котрі впливають на ступінь людяності, гуманності поколінь, що змінюються?

- Завдяки чому змінюються ці характеристики суспільства?

Сукупність таких та подібних запитань, відповідей на них або міркувань стосовно запитань чи відповідей - це і є  соціальна думка.

До нещодавна вiдповiдi на цi та подiбнi питання люди мали тiльки на рiвнi iнтуiцiї, розмiрковувань, припущень, а також iз міфів та забобонiв, що склалися у минулому.

Тільки протягом приблизно одного останнього сторiччя для вивчення людської поведiнки та людського суспiльства люди почали застосовувати науковi методи, що забезпечують виведення вiдповiдей з фактiв, якi збирають шляхом систематичних дослiджень.

З розвитком наукових методiв пiзнання соцiальна думка почала ставати, так би мовити, стереоскопiчною. З часом вона почала все бiльше складатися не тiльки зі синтетичного, образного знання, яке є здобутком мистецького пiзнання свiту, але й з аналiтичного, дискурсивного знання, яке є здобутком власне наукового пiзнання свiту.

Мистецтво та Наука, як кажуть англiйською - Art and Science - це два способи опанування свiту, мовби два ока людства, що пов'язанi з рiзним функцiонуванням двох пiвкуль людського мозку та з домiнуванням тої чи іншої з них.

Але стосовно рiзних сферах дiйсностi рiзнi способи їх опанування розвиваються неодночасно. Так, у сферi соцiального пiзнання науковий метод почав застосовуватися набагато пiзнiше, нiж у сферi пiзнання природи. Можливо, це пов'язано з тим, що соцiальнi системи набагато складнiше, нiж iншi живi системи, подiбно до того, як живi системи набагато складнiше неживих.

Всi науки (якщо казати про Sciences), подiляються на двi основнi галузi: природничi науки та соцiальнi науки (те, що у слов'янських мовах ми називаємо гуманiтарними науками, у романських мовах називають Аrt). Мiж природничими та соцiальними науками є принциповi вiдмiнностi. Але спiльне в них те, що обидвi галузi причетнi до наукового методу. Саме тому обидвi галузi належать до науки (Science).

В якому розумiннi ?

 По-перше, наука - природнича чи соцiальна - припускає, що в основi  всесвiту лежить певний порядок. Подiї, які вiдбуваються чи то з молекулами, чи то людськими iстотами,  з точки зору науки не є випадковими.

Вони пiдпорядковуються певним закономiрностям, якi є настiльки регулярними, що дають нам можливiсть робити  узагальнення. Зробити узагальнення - це значить сформулювати такi судження, що адекватнi не тiльки окремому випадку, але бiльшостi випадкам того ж типу.

Так, можна узагальнити, наприклад, що кисень та водень завжди перетворюються на воду, якщо вони з'єднуються при вiдповiднiй температурi. З iншого боку, можна узагальнити, що усi людськi суспiльства завжди створюють яку-небудь систему шлюбу та сiм'ї.

Узагальнення є вирiшальними для науки, тому що вони ставлять iзольованi подiї, кожна з яких окремо може не мати сенсу, у такий зв'язок мiж собою, який ми можемо зрозумiти. Тодi стає можливим аналiзувати взаємовiдношення причин та наслiдкiв, i таким чином з'ясовувати

чому дещо вiдбулося та передбачати що за тих самих умов це знову вiдбудеться у майбутньому. Наука створює свої узагальнення та передбачення на основi ретельного, систематичного аналiзу пiдстав, що можуть бути пiдданi перевiрцi - тобто таких пiдстав, перевiрка яких iншими дослiдниками дає тiж самi результати.

З iншого боку, ненауковi пояснення подiй, що виходять тiльки з так званого "здорового глузду", базуються найчастiше на гадках та уявленнях. Наприклад, стародавнi римляни гадали, що кожен день бог провозить сонце по небу у своїй колiсницi, хоча нiхто з них цього дiйсно не бачив. Пiзнiше спостереження вчених привели їх до висновку,