Коли люди посилаються на здоровий глузд, вони, фактично, приймають на вiру тi чи iншi поширеннi iдеї та використовують зручнi стереотипи, якi допомагають бачити свiт  мов би зрозумiлим. У нашi часи уявлення, що базуються на здоровому глузді найчастiше формуються пiд впливом того, що люди чують по телебаченню та радiо або вiд своїх друзiв чи знайомих, що вони читають у газетах, або просто пiд впливом того, що їм здається правдивим. А такi уявлення досить часто формуються на основi невiрної або неточної iнформацiї.

Це не означає, що здоровий глузд не може давати вiрних пояснень та передбачень. Вiн може це робити i часто робить. Проблема в тому, що  без використання методiв науки немає можливостi визначити, чи дав здоровий глузд правильнi висновки.

У соцiальнiй сферi i сьогоднi багато уявлень здорового глузду насправдi є мiфами. У захiдних пiдручниках соцiологiї наводяться багато прикладів розбiжностей мiж пануючими у суспільстві соцiальними уявленнями та реальними фактами.

Наприклад, данi американських соцiологiв спростовують поширене у 7-х роках у Сполучених Штатах уявлення про те, що  бiльшiсть бiдних людей завжди була бiдною та завжди буде бiдними. Дослідження ж показали, що тільки невелика категорiя населення є постiйно бiдною, але бiльшiсть сiмей, якi опиняються у тому чи iншому роцi за рискою бiдностi (за американськими мiрками, зрозумiло) - це рiзнi сiм'ї. Так у 7-тих роках у Сполучених Штатах кожного року близько 1 мiльйонiв людей пiднiмалися над рискою бiдностi, а iншi 1 мiльйонiв опускалися за цю риску.

Iнший приклад. У Сполучених Штатах та країнах Захiдної Європи найбiльш поширеною є думка, що представники нижчих соцiальних прошарків частiше чинять злочини, нiж представники вищого прошарку. Але надійна перевiрка фактiв у Сполучених Штатах та в Захiднiй Європi свiдчить, що вiдсоток тих, хто чинить злочини у вищому прошарку такий самий, як i у нижчих прошарках. Але бiднi частiше нiж багатi чинять певнi види злочинiв (наприклад, дрiбнi крадiжки набагато частiше), а крiм того їх частiше заарештовують та засуджують. Про такi проблеми будемо говорити докладнiше, коли мова йтиме про девiантну поведiнку та

механiзми соцiального контролю.

Iнший приклад соцiального мiфу. У Сполучених Штатах 6-7-тих років була поширена думка, що серед американських чорношкiрих знедоленi частiше бувають войовничими нiж тi, що живуть краще. Але в дійсності на протязi 6-х та на початку 7-х рокiв залежнiсть була протилежною: чим вище була освiта чорношкiрих американцiв, престиж їх професiї та їх доходи, тим частiше серед них зустрiчалися войовничi особистостi. Про такi проблеми ми будемо говорити докладнiше, коли мова йтиме про соцiальну стратифiкацiю, мiжрасовi вiдносини, колективну поведiнку та соцiальнi рухи.

Приклад iз сiмейного життя.

Громадська думка вважає, що чоловiки частiше вбивають своїх дружин, нiж дружини своїх чоловiкiв. Фактично ж дружини вбивають своїх чоловiкiв так само часто, як i чоловiки дружин. Хоча чоловiки звичайно сильнiше, але дружини частiше вдаються до такої небезпечної зброї як кухоннi ножi. Про вiдносини чоловiкiв та дружин ми будемо говорити докладнiше у роздiлi, що стосується шлюбу та сiм'ї.

Ще один приклад. У Сполучених Штатах поширене уявлення, що з релiгiйних причин бiльшiсть американських католикiв проти контролю за народжуванiстю i розлучуються менш часто нiж протестанти. Фактично ж бiльш нiж 8 вiдсоткiв американських католикiв висловлюються за контроль за народжуванiстю. А частота розлучень серед американських католикiв вища нiж серед протестантiв.

Останнiй приклад. Американцi в більшості вважають, що лiкарi можуть поставити вiрний дiагноз бiльшостi пацiєнтiв, якi до них звертаються. Опитування ж лiкарiв показують, що бiльш нiж у половини пацiєнтiв лiкарi не можуть визначити хворобу, але своїм пацiєнтам вони

не можуть цього сказати.

Це тiльки деякі приклади розходжень мiж уявленнями, що складаються на грунтi "здорового глузду" або повсякденної свiдомостi та наукових дослiджень соцiального життя.

Здобуваючи та поширюючи такi данi, соцiологiя може сприяти тому, щоб соцiальнi оцiнки у суспiльствi були бiльш адекватними. Соцiологiя також може допомогти людям зрозумiти, чому їх деякi уявлення та оцiннi судження про соцiальне життя були неточними або помилковими.

Соцiальнi науки та соцiологiя.

Соцiальне життя, як вiдомо, вивчають рiзнi науки. Так, економiчна наука (Economics) вивчає виробництво, обмiн, розподiл та споживання товарiв, послуг. Але ця наука вивчає взаємозв'язки мiж такими параметрами виробництва, облiку, розподілу та споживання як цiни, вартісні пропорції, податки, процентні ставки, темпи їх змін i такими iншими. Власне ж соцiальнi аспекти того ж економiчного життя - такі як поведiнка людей в економіці, поведінка органiзацiй, якi вони тут створюють, їх чекання (експектацiї) в сферi економiчного життя, мотиви вiдповiдної дiяльностi та багато iнших моментiв є  предметом   економiчної соціології.

Дещо іншим є спiввiдношення полiтологiї та полiтичної соцiологiї.  Полiтична соцiологiя  вивчає політичні організації та полiтичну поведiнку людей, соцiальнi взаємодiї полiтичних діячів. Вона вивчає, наприклад, як люди набувають рiзних полiтичних поглядiв, як спiввiдносяться полiтичнi уподобання батькiв та їх дiтей, або який вплив справляє на полiтичнi ставлення людей шкiльна та унiверситетська освiта, i таке iнше. Iнтереси полiтичних соцiологiв та політологів багато в чому збiгаються. Але полiтична соцiологiя, на вiдмiннiсть вiд полiтологiї, не вивчає, наприклад, стилi дiяльностi конкретних (пойменованих) полiтичних дiячiв, не вивчає вона i форми