1) виразити все вiд фiзичних потреб до духовних запитiв;

2) створювати культуру, накопичувати досвiд та передавати його наступним поколiнням (культури не iснує без мови);

3) виконувати складну соцiальну дiяльнiсть;

4) вводити речi, що знаходяться поза безпосереднiм контекстом, у бiльш широку соцiальну картину, для пошуку їх взаємозв'язкiв.

Залежнiсть наших можливостей пiзнання свiту, реальностi вiд

розвинутостi мови 

Приклади великої диференцiйованостi вiдбиття деяких речей та явищ:

"Верблюд" - 6 варiацiй цього слова у арабiв для позначення верблюдiв рiзних якостей.

"Рис" - 9 назви у мовi Хануну, що живуть на Фiлiпiнах.

"Снiг" - бiльш назв снiгу у ескiмосiв, для позначення щонайменших вiдмiнностей снiгу та снiгопаду (але немає "снiгу" взагалi).

Це вiдкриття поставило питання: чи визначає мова форму нашого мислення та нашого сприйняття свiту ?

Benjamin Lee Worf ( Уорф ) у 1956р. вiдповiв - "ТАК". Гiпотеза лiнгвiстичної вiдносностi (релятивностi) Уорфа стверджує, що носiї певної мови з необхiднiстю вимушенi тлумачити свiт крiзь унiкальну лексiку i граматику, якi дає їм їх мова. Вiдповiдно до цiєї гiпотези, кожна мова дає рiзнi зрiзи свiту, звертаючи увагу на рiзнi гранi людського досвiду. [6 та 13 слiв росiйської мови,що позначають людськi якостi]

За Уорфом ми селективно просiюєм сенсорну iнформацiю за тим способом, що визначається нашою мовою: однi речi ми сприймаємо, iншi вiдфiльтровуються мовою.

Так, якщо мовi бракує певного вислову, то думка, якiй вiдповiдає цей вислiв, навряд чи прiйде на думку тим, хто розмовляє лише такою мовою.

З тiєї точки зору англiйська мова, що використовує слова чоловiчого роду стосовно обох статей ( "manking" - людство, "political man" - полiтик) та що визначає за статтю назви професiй ( "foreman" - "майстер", "fireman" - "пожежник", "statesman" - "державний дiяч", але "maid" - "покоївна" ("дiвчинка"),"cleaning woman" - "прибиральниця" ("прибиральник")) заохочує до стереотипного бачення людей та, до статевої дискримiнацiї.

Гiпотеза лiнгвiстичної вiдносностi не стверджує, що носiї рiзних мов нездатнi висловитi однаковi iдеї або дивитися на свiт однаковим чином. Гiпотеза стверджує тiльки що мова, якою ми розмовляємо, привертає (predispose) нас до особливого (спецiфiчного) тлумачення реальностi.

Приклади: мiжрасовi ставлення дiтей, що з раннього дитинства привчаються називати чорних "нiгерами" або бiлих "хонками" (призирливi вислови).

Такi слова, поєднанi з певними iнтонацiями, що викликають пiдсвiдомо вiдповiднi вiдчуття - є психологiчним регулятором людської поведiнки.

Мова, таким чином, не є нейтральним чинником нашого спiлкування. Вона впливає як на нашу свiдомiсть, так й на пiдсвiдомi чинники нашої поведiнки.

Тому, якщо ми збираємося жити у певному соцiальному оточеннi, нам необхiдно виробляти спiльне розумiння стосовно того, на що можна сподiватися вiд кожного з нас. Саме мова дозволяє нам зробити це.

Але що собою являють такi очікування (соцiологи їх називають експектацiями)?

 б. Норми.

Приклади соцiальних очікувань:

-- очікування в черзi у магазинi, бiля квiткової каси ("приде черга й тодi нас обслугують", "перший прийшов - першим обслугують");

-- очікування стосовно паперових грошей, якi ми отримуємо за нашу роботу - що їх можна обмiняти на потрiбнi нам товари та послуги (ми керуємось правилом, що надрукованi урядом грошi є законним платiжним засобом, громадським та приватним).

Тисячi таких подiляємих людiми розумiнь є у соцiальному життi. Звичайно, вони приймають форму очікувань, втiлених у норми.

 Норми  це соцiальнi правила або директиви, що встановлюють, яка саме поведiнка вiдповiдає i яка не вiдповiдає певнiй ситуацiї.

Бiльш загальне визначення:

 Норми   це сукупнiсть фiксованих очікувань та вимог соцiального угруповання до своїх членiв стосовно їх поведiнки у певних ситуацiях.

Найчастiше норми фiксуються та презентуються iндивiдам вербально (засобами мови).

Частина норм презентується у предметно-знаковiй формi (зразки одягу, унiформи, дорожнi знаки), а також у формi символiв (гiмни, прапори, ордена).

Випадок у жаркий день - арешт полiцiєю. Дiалог у лiкарнi: "не знимав черевикiв та шкарпеток". Рацiональнiсть, що суперечить соцiальнним нормам. Дiагноз - шизофренiя, покладений у лiкарню.

Порушення норм має соцiальнi наслiдки - суспiльство застосовує тi чи iншi санкцiї.

 Норми - це перш за все засоби нашої дiяльностi, за допомогою яких ми орiєнтуємося у свiтi людей. Вони дають нам вказiвки, як поводитись, щоб мати успiх у спiльнiй дiяльностi.

Але норми є також й цiлями. Люди надають нормам самостiйну цiннiсть й поводяться з ними як з речами сконструйованої реальностi. Норми стають стандартами, за якимi люди оцiнюють дiї один одного, та винагороджують або карають за вiдповiдну або невiдповiдну поведiнку.

Сила соцiального тиску, що примушує притримуватись тих чи iнших норм, дуже рiзна i залежить вiд значення вiдповiдних норм для суспiльства або його певних груп.

Стосовно тих норм, що називають звичаями (або правилами поведiнки (folkways)) реакцiя суспiльства на їх порушення може бути досить толерантною.

Але стосовно iнших норм, дозволяються лише дуже невеликi вiдхилення.

В англiйськiй мовi це "MORES", в росiйськiй - " нрави" (в українських словниках це позначається словом "звичаї" й лише як "застарiле" - "норови").

Звичаями соцiологи називають форми повсякденного побутового життя, якi вважаються нормальними або доцiльними.

Наприклад, дослiдженнями американських соцiологiв показано, що у американському побутi є звичаєм тримати зуби чистими, часто приймати душ або ванну, не запiзнюватись на зустрiчi та побачення, пропонувати друзям або сусiдам їх пiдвезти, якщо хтось їде у тому самому напрямку, добре одягатися для офiцiйних зустрiчей.

Є люди, якi досить часто порушують такi норми. Але, звичайно, американцi не вважають їх аморальними або злочинними.

Наприклад, людей, що ходять у брудному одягу, американцi найчастiше вважають грубими, але не грiховними. А тих, хто запiзнюється

на зустрiчi - вважають недбалими, але не злими.

Основнi механiзми, якими пiдтримуються звичаї -