4) Четвертий широковизнаний недолiк бюрократiї - це  тенденцiя до 

зростання, до збiльшення своєї чисельностi. Сiрiл Норткот Паркiнсон у

1957 роцi сформулював, - лиш частково сатирично, - закон, який тепер

так i називають "законом Паркiнсона". Цей закон стверджує " робота роз- 

ширюється так, щоб заповнити увесь той час, який може бути витрачений 

на її виконання".

Паркiнсон навiв досить переконливi приклади того, як кiлькiсть

чиновникiв зростає навiть тодi, коли обсяг роботи зменшується. Класич-

ний приклад, - мiнiстерство колонiй Великобританiї, де за тi 15 рокiв,

з 1939 до 1954, коли колонiй ставало все менше i менше, чисельнiсть

службовцiв ставала все бiльше i бiльше, i зросла майже у чотири рази -

з 45 до 166 осiб. Це явище пояснюється постiйними пошуками бюрок-

ратiв можливостей збiльшити кiлькiсть пiдлеглих. Цi пiдлеглі, у свою

чергу, знаходять роботу один одному, а координацiя їх роботи потребує

подальшого збiльшення кiлькостi керiвникiв.

5) П'ятий недолiк бюрократiї - це  авторитарнiсть  її структури.

Справа в тому, що iєрархiчна побудова бюрократичних органiзацiй пород-

жує серйознi проблеми. Через авторитарнiсть владних вiдносин, служ-

бовцi на нижчих рiвнях iєрархiї зацiкавленi приховувати вiд началь-

никiв свої вади, помилки, недолiки у роботi. Реально, комунiкацiї у

бюрократичнiй органiзацiї переважно одностороннi, йдуть майже повнiстю

тiльки згори донизу, i на середнiх рiвнях часто викривляються. Тi, хто

займає верхiвку органiзацiї рiдко добре обiзнанi з проблемами та по-

чуттями тих, хто знаходиться на самих нижчих рiвнях iєрархiї.

6) I, нарештi, шостий, один з найнебезпечнiших недолiкiв бюрократiї - це її тенденцiя вироджуватися в  олiгархiю.

 Олiгархi є ю соцiологи називають  таку систему влади, за якою вона 

концентрується в руках декiлькох осiб, що використовують свої посади 

для власного збагачення та задоволення своїх егоiстичних iнтересiв. На

цю ваду бюрократiї вказував ще Роберт Майклс, друг Макса Вебера, теж

соцiолог. I деякi сучаснi соцiологи, досліджуючи процеси, що вiдбува-

ються у великих бюрократичних органiзацiях, висловлюють стурбованiсть

за майбутнє демократичних iнститутiв. Майклс вказував на низку причин,

що викликають олiгархiчнi тенденцiї всерединi цiльових органiзацiй.

 По-перше, це структури влади, в яких влада спускається згори

вниз. Навiть коли в кiнцевому рахунку влада надається членами ор-

ганiзацiї, (як у профспiлках або полiтичних партiях), вплив керiвницт-

ва i адмiнiстрацiї роблять загальне голосування i пов'язанi з ним про-

цедури просто ритуалами.

 По-друге, посадовi особи таких організацій мають велику силу пе-

реваг перед просто її членами. Вони мають доступ до iнформацiї, що є

недосяжною для iнших, i звичайно вони мають бiльше полiтичної майстер-

ностi i досвiду. Крiм того, вони контролюють такi адмiнiстративнi ре-

сурси, як комунiкацiйнi мережi, офiси i кошти, якi можуть бути вико-

ристанi для того, щоб виконувати їх офiцiйнi завдання, але й для того,

щоб вiдбивати можливих претендентiв.

I,  по-трет є, у таких органiзацiях рядовi члени мають нахiл до по-

літичної апатiї.

В цiлому можна сказати, що хоча складнiсть сучасного життя вима-

гає великомасштабних цiльових органiзацiй, бюрократичнi структури по-

роджують серйознi проблеми. I деякi соцiологи вважають, що немало

проблем сучасного життя взагалi не може бути вирiшено, а деякi ор-

ганiзацiйнi i урядовi функцiї не можуть виконуватись добре.

 ТЕМА 9. СОЦIАЛIЗАЦIЯ.

З цієї теми ми починаємо знайомитись з мiкросоцiологiчними за-

садами мiкросоцiальних теорiй. Перше питання:

 .  Поняття та значення  соцiалiзацiї.

Вiд народження людське немовля є, так би мовити, незакiнченою

iстотою i тому - безпорадним, безпомiчним органiзмом. Новонародженний

нiчого не знає, майже нiчого не вмiє, i не може прожити бiльш нiж

кiлька годин без допомоги iнших людей. На вiдмiну вiд iнших живих

iстот, людське немовля має навчатися фактично усiм формам його наступ-

ної поведiнки. Тим чи iншим шляхом ця первiсно бiологiчна iстота по-

винна трансформуватися у людську iстоту, у особу, що може ефективно

брати участь у суспiльному життi.

Iнакше кажучи, ми не народжуємось людьми, ми стаємо людьми тiльки

у ходi взаємодiї з тими, хто вже став людьми раніше. Сукупність проце-

сів, через які вiдбувається ця трансформацiя,- тобто наше олюднюван-

ня,- дiстала назву " соцiалiзацiя

За Вандер Занденом,  соцiалiзацiя - це процеси, через якi людина

набуває знання, ставлення, цiнностi та форми поведiнки, суттєвi для

ефективної участi у суспiльному життi.

Але виникає запитання: чи вiдносяться до соцiалiзацiї процеси,

через якi людина набуває знання, ставлення, цiнностi, форми поведiнки,

що  не є суттєвимидля ефективної участi у суспiльному життi? Або є

суттєвим для  неефективноїучастi у суспiльному життi? Хiба це не ре- 

зультат соцiалiзацiїБезумовно, це те ж результат соцiалiзацiї, i то-

му точнiшим видається визначення Робертсона:

 Соцiалiзацiя- це тi процеси соцiальної взаємодiї, через якi лю-

дина набуває особистiсть та опановує спосiб життя у своєму

суспiльствi.

Соцiалiзацiя є поєднуючою ланкою мiж iндивiдом та суспiльством.

Ця ланка настiльки суттєва,що анi iндивiд, анi суспiльство не можуть

вижити без неї. ндивiдусоцiалiзацiя дає володiння соцiальними норма-

ми, цiнностями, мовами, вміннями, навичками, вiруваннями та iншими

формами мислення, вiдчування та дiї, що необхiднi для соцiального жит-

тя. Для  суспiльства соцiалiзацiя - це не тільки процес транслювання

своєї культури вiд поколiння до поколiння, це невід'ємна складова про-

цесу свого вiдтворення, а саме - процес "виробництва" основних елемен-

тів суспільства - людей як соціальних істот, людських  особистостей

Особистість - утворення дуже багатогранне. Для соціолога головне

значення має те, що особистість - це система внутрішньої регуляції (і

в цьому розумінні - саморегуляції) соцільної активності людини, зі

становленням якої людина стає суб'єктом цієї активності, а через це -

і суб'єктом тих соціальних відносин, в які вона вступає.

Особистість людини виявляється для інших людей в її діяльнісних

проявах, і тому виявляється як певна сукупність соціально значущих рис

особи. В цьому аспекті особистість - це відносно стала сукупність

людських якостей, відповідно до формування яких в процесі дорослішання

індивід стає соціально визнаним суб'єктом поведінки.

В правовому аспекті це виявляється в