вим транспортним рухом, немала частина їх просто гинула б.

Не менш небезпечним було б навчання лiкуванню хвороб тiльки через

власний особистий досвiд. Можете собi це уявити.

Але спостерiгаючи за iншими людьми, а також спiлкуючись з ними,

людина навчається новим способам дiй без того, щоб спочатку випробува-

ти цi способи дiї самостiйно. Саме такий процес здобуття досвiду отри-

мав назву  спостережницькогонавчання. Це навчання новим способам дій

без попереднього випробування цих способів.

Люди уникають стомливих, коштовних, кримiнальних або просто по-

милкових випробувань через застосування соцiально перевiрених зразкiв

поведiннки. Саме таким чином людина навчається вставляти електричну

лампу у патрон, грати у волейбол або користуватися телевізором.

Такимо ж чином люди навчаються виказувати кохання, турботу або

повагу, а також - і ненавiсть або агресивнiсть.

Пiдгрунтям спостережницького навчання є  здатнiсть людини використо- 

вувати знаки для розумiння свого середовища та для поводження в ньому.

Вербальнi та ментальнi (тобто словеснi та розумовi) знаки дозволяють

нам уявляти подiї, аналiзувати усвiдомлений досвiд, спiлкуватися з

iншими людьми, проектувати, конструювати, уявляти будь-якi дiї та ви-

конувати заплановане.

Безумовно, стимули та пiдкрiплення справляють значний вплив на

поведiнку людини, але  спочаткувона уявляє собi їз розумово за допомо-

гою знакiв, саме з їх допомогою має можливість зрозумiти зв'зок мiж

двома або кiлькома подiями. Наприклад, як правило сама людина не пов'-

язує перші алергiчнi реакцiї свого органiзму з впливом певного подраж-

ника. Це допомагає зробити лiкар або iншi, вже досвiдченнi, люди.

Пiсля цього людина намагається уникнути контактiв зі своїм алергеном.

Тобто у цьому аспектi навчання вiдбулося.

 . Теорiї розвитку особистоті.

Процеси, що лежать в основi тренування та спостережницького нав-

чання, є однаковими для дитини й для дорослого. Але це не можна сказа-

ти про всi аспекти поведiнки. Досить чiтки змiни у поведiнцi, що

вiдбуваються зi змiною певних фаз життя, примушує припускати, що у

рiзному вiцi вступають до дiї суттєво рiзнi процеси. Спираючись на

такi споглядання деякi вченi запропонували стадiйний пiдхiд до розвит-

ку особистостi.

 Стадiйна концепцiяприпускає, що  хiд розвитку може бути подiлений 

на якiсно рiзнi фази

Найбiльш поширеними теорiями стадiйного розвитку є  теорiя розумо- 

вого розвитку вiдомого швейцарського психолога  Жана Пiаже (Jean

Piaget) та теорiя морального розвитку американського психолога  Лоурен- 

са Кольберга . (Lawrence Kohlberg).

Згiдно з теорiєю  Жана Пiаженормальна дитина проходить через  чоти- 

ри стадiї когнiтивного розвиткутобто розвитку  мислення.

Кожна стадiя когнiтивного розвитку визначається iснуванням  меж 

тих навичок, яким на цiй стадiї можливо навчити дитинуДiти проходять

цi стадiї у певнiй послiдовностi, хоча й з рiзною швидкiстю та неодна-

ковими результатами.

 Перша стадiя- вiд народження до приблизно двох рокiв називається 

сенсорно-моторноюНа цiй стадiї у дитинi розвивається  здiбнiсть коор- 

динувати свою моторну активнiсть iз своїми сприйняттями, а також

здiбнiсть  на протязi тривалого часу утримувати у пам'ятi образи об'- 

єктiв оточуючого свiту. Наприклад, немовля спочатку звичайно кричить,

коли мати або нянечка йдуть вiд нього так, що воно їх не бачить. Але

вже приблизно через пiвроку немовля без страху залишається, коли всi

виходять з примiщення.

 Друга стадiя вiд двох до шости або сьоми рокiв - називається 

передоперацiйною На цiй стадiї дiти навчаються  розрiзнювати знаки та 

їх значення  з'являється мова, дiти починають робити малюнки, що реп- 

резентують певнi речiАле на цiй стадiї дiти ще не можуть вiдтворюва-

ти в головi таку послiдовннiсть дiй, яка необхiдна для вирiшення проб-

лем.

 Третя стадiя вiд 6-7 рокiв до 11-1 рокiв - дiстала назву 

стадiї  конкретних операцiй На цiй стадiї дiти навчаються  виконувати 

певнi завдання суто розумово,"у думцi" або , як кажуть психологи - 

ментальноВони  усвiдомлюютьтут також iдеї збереження маси, кiлькостi

речовини, вимiру довжини, площини та об'єму.

Остання,  четверта стадiя - приблизно вiд 1 до 15 рокiв або до

дорослостi - це  стадiя формальних операцiй На цiй стадiї стає  можли- 

вим абстрактне мислення та створення гiпотезIндивiд навчається обду-

мувати кiлька альтернативних рiшень проблеми, робити дедуктивнi вис-

новки, думати про майбутнє, формулювати особистi цiнностi та iдеали.

Подальший розумовий розвиток удосконалює здiбностi та навички, що

сформованi на цiй стадiї.

б) Теорія морального розвитку Кольберга.

Iдеї стадiйного розвитку Гарвардський психолог Лоуренс Кольберг

застосував для аналiзу морального розвитку дитини - її здiбностей

розрiзняти, що є добре i що зле. Вивчення моральних суджень дiтей,

підлітків та дорослих привело Кольберга до видiлення   трьох рiвнiв роз- 

витку їх розумiння правил суспiльства та соцiальних експектацiй.

 Перший рiвень  передконвенцiйний притаманний для бiльшостi

дiтей вiком до 9 рокiв, деяким пiдлiткам та багатьом кримiнальним зло-

чинцям. На цьому рiвнi моралі правила та очикування (експектацiї) є

для особи зовнiшними й вона їх виконує,  щоб запобiгти покарання або 

отримати винагороду.

 Другий рiвень  конвенцiйний є типовим для бiльшостi пiдлiткiв

та дорослих. На цьому рiвнi правила та очiкування навколишнього

суспiльства стають компонентами особистостi людини. Вона пiдпорядкову-

ється соцiальним правилам, щоб отримати схвалення iнших людей, тому що

вона вважає своїм "обов'язком" пiдпорядковуватися соцiальним нормам.

 Третього рiвня  постконвенцiйного досягає за даними Кольберта,

менш нiж 5 відсоткiв американцiв. На цьому рiвнi людина розрiзняє

свої погляди та правила i очикування iнших людей, I замiсть того, щоб

слiпо приймати правила суспiльства, вона притримується узагальнених

моральних принципів, якими керується у своїй поведiнцi. Виходячи з та-

ких принципів людина оцiнює конкретнi закони суспiльства як справед-

ливi,обгрунтованi або несправедливi,необгрунтованi. Цi етичнi принципи

можуть включати такi абстрактнi поняття, як людська рiвнiсть, те, що

зовуть "золотим правилом поведінки" ("Не чинити іншому того, чого не

бажаєш, щоб чинили тобі"), повагу до гiдностi кожної людської iстоти.

Кольберг та його спiвробiтники тестували людей у Сполучених Шта-

тах, Тайванi та Малайзiї. Вони прийшли до висновку, що у всiх культу-

рах люди застосовують однаковi основнi моральнi поняття, включаючи

такi, як   справедливiстьрiвнiсть, любов, повага та авторитет.

Бiльш того, Кольберг стверджує, що всi люди, незалежно вiд куль-

тури, проходять однаковi стадiї усвiдомлення цих понять i в однаковiй

послiдовностi. З точки зору Кольберга iснує