те, що ми вважаємо моральним, не є справою смаку або точки зору.

Наприклад, коли тайванських сiльських хлопчикiв питають, чи пови-

нен чоловiк вкрасти їжу для своєї дружини, що вмирає з голоду. Вони

відповідають: "Так, тому що iнакше йому треба буде платити за її похо-

вання, а це коштує дорого". Малазiйськi хлопчики того ж вiку най-

частiше вiдповiдають:"Так, тому що вона потрiбна йому, щоб готувати

йому їжу". Хоча культурний контекст цих вiдповiдей рiзний (поховання в

Малайзiї менш важлива справа, нiж на Тайванi), але орiєнтацiя однаково

передконвейцiйна - оцiнка поведiнки з точки зору задоволення чиїхось

егоїстичних потреб.

Але це не означає, що моральний розвиток не є соцiальною справою.

За своєю суттю це процес змiни способiв, якими люди опановують

соцiальнi ролi. Саме сiм'я, група приятелiв, школа та робоче мiсце за-

безпечує можливостi та умови опанування соцiальних ролей. I тому

участь у життi соцiальних груп суттєва для розвитку основних моральних

цiнностей.

Деякi психологи, такi як Керол Джiлiген (Cеrоl Gilligen), стверд-

жують, що усвiдомлення моралі має статтєвi вiдмiнностi. Для чоловiкiв

типовим є визначення моральних проблем з точки зору права та правил -

так би мовити з точки зору справедливостi. В протилежнiсть цьому жiнки

сприймають мораль як обов'язок пiклуватися та уникати надання шкоди -

це пiдхiд з точки зору  вiдповiдальностi Чоловiки вважають головним у

життi самостiйнiсть та змагання, тодi як жiнки бачать життя як засiб

свого з'єднання з iншими людьми. Тому чоловiки та жiнки розмовляють

дещо рiзними мовами.

Але не всi дослiдники вважають достатнiми iснуючи докази

вiдмiнностей мiж чоловiками й жiнками у їх пiдходi до моральних проб-

лем. Деякi наполягають на необхiднстi подальших дослiджень цього ас-

пекту моралi. Що не викликає суперечок, так це те, що важливим аспек-

том морального розвитку та соцiалiзацiї є процес становлення "самостi"

(self).

 . Самість

Як вiдомо, малi дiти розмовляють з ляльками, стiльцями, деревами

та безлiччю iнших речей i позначають їх знаками, надаючи їм iм'я. Але

ще важливiше те, що на якомусь етапi дiти навчаються застосовувати

знаки для позначення і  самих себе Називаючи себе iм'ям, як називають

її iншi люди, дитина створює у своїй свідомості особливий об'єкт своїх

ставленнь -  самiсть(The Self).

 Самiсть  це iндивiдуальне усвiдомлене переживання людиною своєї

особистої iдентичностi, що є окремою вiд усiх iнших людей та речей.

Iнакше кажучи, самiсть - це  усвiдомлене людиною своє "Я". Те уявлення,

що Ви маєте про себе, як окрему iстоту, що здатна думати, вiдчувати та

дiяти.

У українській мовi люди визначають iснування самостi, коли вжива-

ють дiєслова з часткою - ся (сь): наприклад, оберiгатися (тобто - обе-

регати себе), виявлятися (тобто - самому), а також у таких висловах,

як: "задоволений собою", "незадоволений собою", "контролювати себе",

"перевiряти себе", "ненавиджу себе" й таке подiбне.

Коротко кажучи, людина взаємодiє не тiльки з iншими людьми, - вона

взаємодiє також i сама з собою. Через с амiстьми здатні спостерiгати

нашу власну поведiнку, реагувати на неї та спрямовувати її тим чи

iншим чином.

 Вiдчуття самостi вiдрiзняє людину як унiкальну особу, як особу,

вiдмiнну вiд усiх iнших. Через самiсть людина має можливiсть визначати

своє мiсце у природному та соцiальному свiтi та зберiгати свою непе-

рервнiсть у часу. Саме це забезпечує основу для iдентичностi - для Ва-

шої вiдповiдi на питання "Хто Я?".

Поява та поступовий розвиток самостi є  центральним процесом в 

усьому комплексi процесiв соцiалiзацiї

Самiсть не надається бiологiчно, а виникає у ходi соцiальної взає-

модiї.

Орiєнтуючись стосовно iнших людей, ми складаємо про них певну

думку та очiкуємо, що певно вони будуть говорити та робити. Але при

цьому ми маємо скласти певну думку і про себе визначити як iншi люди

реагують на нашi дiї, та зрозумiти, що  мизбираємося робити далi.

Цi двi сукупностi думок взаємопов'язанi. Наприклад, якщо в ауди-

торiї до вас хтось звертається - Ви маєте вiдразу визначити, хто саме

звертається - викладач чи однокурсник. Але визначаючи, хто є ця особа,

Ви одночасно визначаєте, хто Ви є у цiй взаємодiї - партнер чи сту-

дент. I визначаючи, що робить ця особа - викликає на розмову чи викли-

кає на перевiрку Ваших знань, - Ви визначаєте i те, що робитиме Ви:

просто поспiлкуєтесь чи будете демонструвати свої знання.

 Самоусвiдомленнябудується, таким чином, через усвідомлення 

вiдносин з iншими людьми Механiзм соцiальної поведiнки та механiзми

самоусвiдомлення - майже тi ж самi. Ми усвiдомлюємо самих себе, тому

що ми розумiємо iнших людей, й ми пiзнаємо себе, коли пiзнаємо iнших

людей.

Значний внесок в розумiння цих процесiв зробили вiдомi амери-

канськi соцiологи Чарльз Хортон Кулi (Charles Horton Cooley) та

Джордж Герберт Мiд (George Herbert Mead).

 . Концепцiя дзеркальної самостi   Чарльза Хортона Кулi.

На початку нашого сторiччя Чарльз Хортон Кулi (1864-199) вико-

ристав метафору "дзеркало" для того, щоб описати, як у соцiальному

контекстi виникає наша свiдомiсть. Вiн дав назву " дзеркальної самості

(the looking-glass self) поняттю про себе, яке формується у людини,

коли вона  уявляє себе з точки зору інших людей,тобто  дивиться на себе 

так, як їй здається, що вони її бачать.

Здатнiсть уявляти себе з точки зору iншої людини - бути ,  так би

мовити ,  споглядачем власних дiй - це є основною передумовою для

соцiальної поведiнки. Це основа виконання соцiальних ролей.

Кулi поділяв процес формування дзеркальної самості на три етапи.

 Перший (уявлення про власний вигляд) .  На цьому етапі людина уяв-

ляє  собі ,   як вона виглядає на людях, як вони її сприймаютьОсобливо

ті люди, ставлення яких до людини для неї важливе. Найчастіше це члени

сім'ї  і  друзі.   Людині не байдуже, чи справляє  вона враження дотепної,

розумної, хитрої, корисної  і таке інше.

 Другий етап  тлумачення ревкцій інших людей)  людина уявляє собi,

як iншi  люди  оцiнюютьїї  вигляд. Хтось, наприклад, може притримуватись

думки, що повних людей iншi люди найчастiше сприймають як непривабли-

вих.

 Третій етап розвиток поняття про себе - self-concept). Наприк-

лад, людина