Бiльш того можна сказати, що теорiя - це низка взаємопов'язаних форму-лювань, яка забезпечує пояснення певного класу подiй, тобто - дозволяє так зв'язати ту чи iншу множину фактiв, що дає можливiсть їх зрозумiти.

Крiм того, теорiя дозволяє нам органiзувати пошуки нових знань про багато рiзних, часто загадкових сторiн нашого досвiду. За роки розвитку соцiологiї соцiологи розробили досить багато теоретичних пiдходiв (Perspectives).

Що таке теоретичний пiдхiд? Коротко на це питання можна вiдповiсти таким чином:

теоретичний пiдхiд є способом бачення ряду особливостей свiту, це орiєнтацiя, яка передбачає певнi методи вивчення соцiального досвiду та пошуки його пояснення.

Прихильники рiзних пiдходiв ставлять стосовно суспiльства дещо рiзнi питання, й завдяки тому дають нам рiзнi образи соцiального життя.

Вам не пропонують сприйняти одну модель соцiального свiту та вiдкинути всi iншi. Скорiше теоретичнi пiдходи є засобами - розумовими конструктами - що дозволяють вам чiтко уявити собi той чи iнший об'єкт.

Будь яка певна теоретична модель завжди обмежує досвiд i дає, так би мовити, " тунельний " образ дiйсностi. Але добра модель одночасно розширює горизонт бачення дiйсностi.

У сучаснiй соцiологiї найчастiше видiляють три основних теоретичних пiдходи: функцiоналiстський, конфлiкцiонiстський та iнтеракцiонiстський. Хоча, останнiм часом, видiляють ще й еволюцiонiстський пiдхiд.

Ми будемо звертатися до трьох основних пiдходiв на протязi усього курсу. Зараз же ми дамо кожному з них коротку характеристику.

 Основнi теоретичнi напрямки у сучаснiй соцiологiї 

 Функцiоналiзм. 

Структурно-функцiональний - або просто функцiоналiстський пiдхiд сформувався у серединi нашого сторiччя в основному спираючись на iдеї двох з класикiв соцiологiї, а саме англiйця Герберта Спенсера та француза Емiля Дюркгейма, якi притримувались великомасштабного - тобто макросоцiального - погляду на соцiальне життя.

На протязi 5-х та на початку 6-х рокiв центром уваги захiдної соцiологiї заволодiли функцiоналiстськi концепцiї американського соцiолога Толкота Парсонса (19 - 1979) та його учнiв.

Пiзнiше, особливо у 7-х роках, функцiоналiзм втратив прихiльнiсть багатьох соцiологiв. Але у 8-х роках iнтерес до робiт Парсонса та iнших функцiоналiстiв вiдродився ( у роботах Хабермаса (1981), Алекзандера (1984), Сцiулi та Герстейна (1985) та iнших).

Розглянемо основнi iдеї функцiоналiстського пiдходу. Основну iдею цього пiдходу коротко можна сформулювати так; Суспiльство як соцiальна система. Що мається на увазi? Функцiоналiсти виходять з погляду на суспiльство як певну систему, поєднання таких частин, що складають єдине цiле.

Функцiоналiсти намагаються зробити двi речi:

-- встановити зв'язки частин суспiльства iз суспiльством у цiлому,

-- та встановити зв'язки кожної окремої частини суспiльства з iншими його частинами. Такi iнститути як сiм'я, релiгiя, економiка, держава, освiта належать до найважливiших складових частин кожного суспiльства.

Функцiоналiсти розглядають структурну побудову соцiальних iнститутiв подiбно до того, як бiологи розглядають структурну побудову органiв тiла.

Далi вони визнають соцiальнi функцiї, що здiйснюються iнститутами. Наприклад, говориться, що головними функцiями сiм'ї є вiдтворення, соцiалiзацiя, пiдтримка дiтей, самореалiзацiя її членiв.

Одна з найважливiших особливостей будь-якої системи, що пiдкреслюється функцiоналiстами, є взаємозалежнiсть її частин. Змiни в одному iнститутi суспiльства створюють вплив на iншi iнститути та на суспiльство в цiлому.

Наприклад, коли у Сполучених Штатах жiнки почали залучатися до роботи в економiцi, вони стали пiзнiше виходити замiж та мати менше дiтей. У свою чергу це вело до скорочення кількості дiтей шкiльного вiку i школи у деяких мiсцевостях зачинялись. Тепер у Сполучених Штатах вiйськовi вiдмiчають нестачу молодих хлопцiв для служби в армiї у 9-х роках.

Другий важливий принцип функцiоналiзму - це принцип рiвноваги.

Функцiоналiсти вважають, що всi суспiльства мають тенденцiю до рiвноваги - тобто здатнi до самопiдтримки iснуючого порядку. Соцiальна система, з точки зору цього пiдходу, досягає певної стабільності через врівноваження рiзних сил. Такi компенсуючi механiзми дають можливiсть суспiльству вiдновлюватися пiсля вiйни або лихолiття.

Цi ж сили спрацьовують у тому випадку, коли члени суспiльства намагаються повернути людей з девiантною поведiнкою до загального порядку.

Але кожна система змiнюється, й динамiчна або рухома рiвновага скла-дається в мiру того як всi частини системи постiйно змiнюються самi та змiнюють свої взаємозв'язки.

З точки зору функціоналізму соцiальнi змiни вiдбуваються без принципових порушень системи та без переворотiв.

Два ключових поняття функцiоналiзму, про якi необхiдно сказати особливо, це -

 Функцiї та дисфункцiї

Функцiоналiсти звертають особливу увагу на те, якi функцiї виконуються складовими соцiальної системи, перш за все її цiнностями, нормами, iнститу-тами та групами.

Функцiї - це процеси у системi, якi мають те чи iнше позитивне значення для її iснування, служать збереженню її цілісності, її адаптацiї або упорядку-ванню.

Якщо такi процеси не здiйснюються - система руйнується та гине.

Наприклад, щоб забезпечити людей засобами до iснування, цi засоби та засоби їх виробництва мають вироблятися та розподiлятися. Для того, щоб люди були захищеними у повсякденному життi, вони мають органiзувати соцiальний контроль.

Для пiдтримання життя суспiльства необхiдно народжувати дiтей, виховува-ти їх, захищати, надавати їм певної соцiальної позицiї.

Мають забезпечуватись також соцiальна згода та солiдарнiсть, здоров'я та добробут, багато iнших потреб.

Головнi структури, що органiзують, спрямовують виконання