єдина дитина у сiм'ї, найстарша дитина, середня за народженням дитина,

наймолодша дитина, - усi вони набувають досвiду у дещо рiзному свiтi, 

у рiзних соцiальних зв'язках Цi вiдмiнностi вiдзеркалюються у тому,

що у порiвняннi з питомою вагою серед населення  першонароджених 

помiтно бiльше серед студентiв  серед людей з пiдвищеним IQ, серед

тих, хто потрапляє до довiдника Хто є хто в Америцi" серед космо- 

навтiв та серед американських президентiв(першонароджених   вiдсот-

ки).

) Важливi функцiї у соцiалiзацiї вiдiграють також  групи од- 

нолiток, - осiб, що мають приблизно однаковий вiк.

 По-перше, групи однолiток забезпечують арену, на якiй дiти можуть

набувати досвіду незалежностi вiд контролю дорослих. У юностi групи

однолiток стимулюють пошук молодими людьми бiльшої свободи.

 По-друге, групи однолiток дають дiтям  досвiд таких взаємовiдно- 

син, у яких вони можуть спiлкуватися як рiвнi. В протилежнiсть цьому,

у свiтi дорослих дiти займають позицiю пiдлеглих, активнiсть яких до-

рослi спрямовують i контролюють, дiяльнiстю яких дорослi керують.

 По-трет є, групи однолiток являють собою таку соцiальну сферу, у

якiй позицiя дитини  не є маргiнальноюТобто, у цих групах дiти можуть

набувати такого статусу, у якому їх активнiсть i їх iнтереси не є  дру- 

горядними або несуттєвими а, навпаки, є  головнимиi не тiльки для

них самих,  але й для оточуючих.

I  по-четверте, групи однолiток є механiзмом передавання  нефор- 

мальних знань, сексуальної iнформацiї, традицiй порушення соцiальних

норм, забобонiв, фольклору, анекдотів, жартiв, iгор i такого iншого.

3)  Школа.

Звичайно школи характеризують як агенцiї, що забезпечують

офiцiйне, свiдоме i систематичне навчання. Але школи навчають  бiльшо- 

му, нiж вмiнням та знанням, зазначеним у навчальнiй програмi. Навмисно

чи ненавмисно, школи передають дiтям також так звану  приховану програ- 

му.

 Прихованою програмою  curriculum) соцiологи називають той

комплекс неформулюємих цiнностей, ставлень та форм поведiнки, що

вiдзеркалюють  домiнуючи неформальнi орiєнтацiї певної спiльноти.

Справа в тому, що учнi навчаються не тiльки пiд час офiцiйних за-

нять, але i у взаємодiї з усiм шкiльним оточенням - з фiзичним середо-

вищем, з тими ставленнями вчителiв та iнших учнiв, якi вони виявляють

один до одного, i з бюрократичною органiзацiєю школи.

Змiст прихованої програми здебiльше формується вчителями i прово-

диться ними у їх поводженнi з учнями. Такi програми найчастiше мiстять

у собi  цiнностi середнього класу i його мораль. Вони  заохочують такi

якостi, як  працьовитiсть, вiдповiдальнiсть, свiдомiсть, надiйнiсть, 

стараннiсть, самоконтроль, ефективнiсть i емоцiйна сталiсть.

(Про функцiї засобiв масової iнформацiї, подивиться за пiдручниками

самостiйно).

 ТЕМА 1. СОЦIАЛЬНА ВЗАЄМОДIЯ.

 . Поняття соцiальнної вза є модiї.

 Основна одиниця людської поведiнки - це  дiя Все, що ви можете

зробити - є дiєю: встати ранком з лiжка, одягтися, поснiдати, увiйти в

аудiторiю, прочитати речення i таке iнше. Деякi нашi дiї не виконують-

ся нi для кого крiм нас самих, але бiльшiсть наших дiй зачепає нашi

стосунки з iншими людьми, i таким чином, складають елементи  взаємодiї

з ними.

 Дiї, що зачiпають будь-якi iнтереси хоча б однiєї iншої людьми,

тобто впливають на умови задоволення якої-небудь її потреби), назива- 

ють  соцiальними дiями

Це  широке визначення, тому що суб'єкт дiї може iнодi не знати, що

наслiдки його дiї зачiпають iнтереси iнших людей (опосередкована дiя

через невiдомi суб'єкту змiни у природному навколишньому середовищi).

Тому на мiкросоцiологiчному рiвнi вживають iнше, бiльш вузьке визна-

чення соцiальної дiї.

  Соцiальна дiя, у мікросоціологічному розумінні, -  це поведiнка, 

що або зорiєнтована на iнших людей, або вiдбувається пiд їх впливом.

Навiть якщо людина просто поводиться так, щоб не заважати iншим

людям, тобто щоб не зачiпати їх iнтереси, - це  соцiальна дiя. Наприк-

лад, людина у читальному залi намагається працювати тихо (або - навпа-

ки) це теж  соцiальна поведiнка.

Коли люди у своєй поведiнцi беруть до уваги один одного, тодi їх

соцiальнi дiї складаються у соцiальну  взаємодiюу мікросоціологічному

розумінні цього терміну. В цьому розумінні соціальна взаємодія- це

обопiльний та взаємний вплив двох або бiльше людей на поведiнку один

одного.

Саме тому соцiальна взаємодiя складається iз  взаємного впливу мiж

дiями рiзних людей, це так би мовити, "будiвельна цеглинка", з якiй

складаються всi процеси соцiального життя. Без соцiальної взаємодiї

людина не може одержати анi знань, анi вмiнь, якi необхiднi їй, щоб

стати дiючим членом суспiльства. Без соцiальної взаємодiї були б не-

можливi будь-якi соцiальнi iнституції чи групи.

Коли ми вивчаємо соцiальну взаємодiю у зазначеному розумінні ми

дослiджуємо поведiнку на мiкросоцологiчному рiвнi. Саме  мiкро- 

соцiологiя займається детальним вивченням того, що люди роблять, про

- -

що думають та говорять в їх повсякденному життi - хвилина за хвилиною.

У сучаснiй соцiологiї є кiлька пiдходiв до вивчення соцiальної

взаємодiї, й кожен з них дає додаткове, вiдмiнне від інших, розумiння

цього поняття. Ми розглянемо  чотири основнi пiдходи:

1)нтеракцiонiстський, ) драматургiчний, 3) етнометодологiчний,

та 4) соцiального обмiну. Всi цi пiдходи вiдносяться до мiкросоцiально-

го рiвня.

Соцiальна взаємодiя як  знакова взаємодiя.

Iнтеракцiонiсти звертають увагу на те, що люди живуть вiдночас у

двох середовищах - фiзичному та знаковому. Те, що вiдбувається навколо

людини,  вона вiдбиває у думцi та витлумачує.

Людина не реагує безпосередньо на те, що бачить, чує або вiдчуває

iншим чином - вона  спочатку намагається  оцiнити, що отриманi вiдчуття

означають, що стоїть за ними.

Наприклад, сорчка це не є просто поєднання певних вiзуальних та

тактильних впливiв на вiдповiднi органи чуттiв. Ми надаємо їм певного

значення, коли визначаємо сорочку саме як предмет одягу, а не, наприк-

лад, як "простирадло" або "прапор". Крiм того, виходячи з фасону та

якостi сорочки, в яку одягнута людина, ми можемо зробити деякий висно-

вок щодо соцiального стану самої людини. А якщо людина одягнута у пев-

ну форму, то ми можемо зробити висновок про її професiю, а iнодi також

i про її ранг.

Взагалi можна сказати, що ми  спрямовуємо свою поведiнку саме тими 

значеннями,  якi ми надаємо подiям, людям та речам, взагалi всьому, що 

вiдбувається навколо нас. Якщо б ми не визначали цих значень,