вiк, стать, зрiст, одяг i таке iнше. Крiм того, помiчає жести iншої

людини, її манеру говорити, iнтонацiї голосу, мiцнiсть потиску долонi

та iншi риси поведiнки. На основi таких штрихiв робляться узагальнення

i створюється певний образ iншої людини. А потiм цей образ  використо- 

вуєтьсяколи виникає потреба уявити собi, як ця людина може поводи-

тись у тих чи iнших обставинах. I саме тi  образиiнших людей, що фор-

муються у Вашiй уявi, впливають на те, як ви до них ставитесь i як з

ними поводитись.

 Створення образуiншої людини часто вiдбувається iз використанням 

категорiй, якими забезпечує людину культура її суспiльства. Так, люди-

на нерiдко характерiзується  у термiнах  статусiв (робiтник, жiнка, ук-

раїнець, вчитель, батько) або   особистих рис (привiтний, жорсткий,

вiдповiдальний, безпорадний i таке iнше).

Використання таких категорiй обумовлено тим, що людина є надто

складною для того, щоб ми могли брати до уваги кожну деталь її по-

ведiнки при кожнiй зустрiчi.  Категорiїдопомагають нам  структурувати i 

узагальнювативеликi обсяги iнформацiї про iнших людей - класифiкувати

їх та  надавати видiленим класам певнi назви. Це дає нам можливiсть

застосовувати для розумiння людей у  нових зустрiчах з ними  минулий 

досвiд нашого спiлкування.

 Такi категорiї, що є розумовими структурами для обробки та ор- 

ганiзацiї iнформацiї, соцiологи i психологи називають  схемами.

Один з типів таких схем складають так званi  стереотипи.

  Стереотип   це спрощене i негнучке схематизоване уявлення про

соцiальну групу або про її представникiв.

Саме тодi, коли керуються стереотипом, вважають, що  всiмчленам

певної соцiальної групи притаманна певна сукупнiсть особистих рис. У

дослiдженнях американських соцiологiв були виявленi стереотипи працюю-

чої жiнки, футболiста, професора коледжу та iншi. Наприклад, працюючу

жiнку чоловiки найчастiше вважають конкуруючою i нежiночною. Так, ви-

ходячи з часткової iнформацiї про особу, люди заповнюють нестачу знань

тим сурогатом iнформацiї, яким забезпечує  певна схема  вiдповiдний 

стереотип

б)  Приписування причин поведiнцi людей

Процес складення уявлення про iнших людей не зупиняється лише на

формуваннi вражень про них. Для того, щоб зрозумiти їх поведiнку ми

часто намагаємося  вiдкрити  чому саме  вони дiють певним чином Цей

процес дiстав у психологiї i соцiологiї назву  каузальної атрибуцiї

(causal attribution), тобто приписування причин, або просто  атрибуцiї.

Розрiзняють два основнi види атрибуцiї - диспозицiйну i ситу- 

ацiйну.

Атрибуцiю називають  диспозицiйною якщо причини певної поведiнки

людини пов`язують з внутрiшнiми факторами, такими як особистi риси i

якостi людини.

Атрибуцiю називають  ситуацiйною якщо причини певної поведiнки

людини пов`язують iз зовнiшними обставинами, такими як умови та обста-

вини поведiнки.

Те, як саме пояснюється поведiнка людини, може мати далекосягаючi

наслiдки. Наприклад, зовсiм по-рiзному будують поводиться щодо учня

його батьки в залежностi вiд того, як вони розумiють причини того, чо-

му вiн погано вчиться у школi. Одна справа, якщо вони це пояснюють че-

рез нестачу здiбностей або мотивацiї ( диспозицiйнi фактори), i друга

справа - якщо причину вони вбачають у вадах самої школи, невмiлостi

вчителiв, або злиднiв (тобто  ситуативнихфакторiв).

Дослiдженнями встановлено, що коли люди витлумачують поведiнку

нших людей, вони найчастiше  переоцiнюють ту мiру, у якiй ця поведiнка

випливає з їх особистих якостей. Це явище дiстало назву  фундаменталь- 

ної помилки атрибуцiї attribution error). Причини ж  влас- 

ноїповедiнки люди найчастiше схильнi вбачати у  ситуацiйних факторах.

Люди найчастiше вважають, що свої  власнiдiї вони обирають вiдповiдно

до того, як їх виховали, а що ншiлюди дiють певним чином через їх

особистi якостi, якi їм притаманнi.

З попередньої теми "Соцiальна взаємодiя" одне питання залишається

на самостiйну роботу. Це "Спiлкування з iншими" ("Communication with

Others", р.176-18).

 ТЕМА 11. СОЦIАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ,   ВIДХИЛИ ТА ЗЛОЧИНИ.

 . Поняття вiдхилу (девiацiї, deviance).

У стабiльному суспiльствi бiльшiсть людей притримуються бiльшостi

соцiальних норм у бiльшостi випадкiв. Саме тому у стабiльному

суспiльствi або, точнiше, у стабiльнiй фазi суспiльного розвитку,

соцiальне життя має досить регулярнi та передбачуванi форми.

Але така картина соцiального життя навiть у стабiльному

суспiльствi не є повною. Якщо придивитися до нього уважнiше, то можна

побачити, що люди не тiльки притримуються соцiальних норм, але й пору-

шують їх. Люди крадуть, грабують, згвалтовують iнших людей. Люди вжи-

вають наркотики, бунтують, беруть участь у заколотах. Вони приймають

чужi релiгiї, виголошують абсурднi гасла або проповiдують чудернацькi

iдеї.

Все це означає, що  повна картина життя суспiльствповинна включа-

ти як  дотримання соцiальних норм, так й вiдхилення вiд них.

Що таке вiдхил ? Якщо казати дуже строго, це поняття має охоплю-

вати будь-яку поведiнку, що  не вiдовiдає  соцiальним нормам Але у

практицi життя багато якi норми не вважаються дуже важливими.

Невiдповiднiсть поведiнки таким нормам може сприйматися досить толе-

рантно або навiть iгноруватися.

Соцiальне реагування на те, що людина запiзнюється на побачення,

або не їсть тричi на день, або випадково одягла непарнi шкарпетки буде

дуже вiдрiзнятися вiд реакцiї на на участь в оргiї, або на стверджен-

ня, що вона Наполеон.

Невеликi вiдхилення (deviation) вiд норми, або вiдхилення вiд

норм, про якi нiхто особливо не турбується, мають - якщо взагалi мають

- дуже незначнi соцiальнi наслiдки й тому не становлять особливого

iнтересу для соцiологiв. Соцiологiя вiдхилу (deviance) займається го-

ловним чином  тими порушеннями  якi значна кiлькiсть людей сприймає як 

образливi або гидкi, чи дуже поганi.

З цiєї точки зору,   вiдхил (deviance) - це поведiнка, що порушує 

суттєвi соцiальнi норми та засуджується значною кiлькiстю людей.

Соцiальнi властивостi вiдхилу.

 Вiдхильнiсть не є такою властивостю, що належить самiй соцiальнiй

поведiнцi. Це властивiсть, яку поведiнка може мати або не мати  лише 

стосовно певних соцiальних норм Визначення певних дiй як вiдхильних

дуже рiзнi у рiзнi часи, у рiзних мiсцях та у рiзних соцiальних гру-

пах.

Наприклад, те, що вважалося єретичним в однi часи, може вважатися

святим у наступнi; "борець за свободу" з точки зору однiєї групи може

бути "терористом" для iншої групи; консервативнi погляди в одному

суспiльствi можуть вважатися небезпечно радикальними для iншого

суспiльства.

У 1776 роцi Джордж Вашингтон був затаврований британськими мож-

новладцями як зрадник. Але  через рокiввiн