танови для поведiнки. За цих обставин, вважав Дюркгейм, можна очикува-

ти зростання масштабiв вiдхильної поведiнки.

Перевiрку цiєї гiпотези вiн провiв шляхом аналiзу статистики са-

могубств, й показав, що у часи швидких економiчних спадiв та пiдйомiв

рiвень самогубств стає вище звичайного. Вiн це пояснював тим, що саме 

у часи швидких змiн вiдбуваються "порушення колективного порядку" (як

вiн це називав), соцiальнi норми руйнуються та вiдбувається дезорiєн-

тацiя людей.

Хоча теорiя Дюркгейма пiддавалася критицi, основна iдея, а саме - 

соцiальної дезорганiзацiїяк принципа пояснення вiдхильної поведiнки,

- вважається  загальновизнаною i тепер.

 Термiн соцiальна дезорганiзацiя позначає теж саме, що й аномiя

тобто  такий стан суспiльства, коли цiнностi, норми та соцiальнi зв'яз- 

ки стають хиткими, суперечливими або взагалi зникають.

Це може вiдбуватися через змiшування рiзних расових та етнiчних

або релiгiйних чи "iдеологiйних" груп (тобто груп з рiзними iдео-

логiями; iдеологiйний - це те, що належить до iдеологiї; "iдео-

логiчний" - це те, до чого належить iдеологiя).

Соцiальна дезорiєнтацiя спостерiгається також при високому рiвнi

мiграцiї.

У класичному дослiдженнi Шоу та Маккей (кiнець 3-х - початок

4-х рокiв) було виявлено, що рiвень правопорушень серед пiдлiток

особливо високий в тих мiських районах, де високий рiвень плинностi

населення. Для населення таких районiв характерним є  не тiльки

конфлiкт мiж культурними цiнностями (це призводить до вiдсутностi за-

гальної сукупностi очикувань). Крiм того, виникають труднощi у зв'язку 

з контролемза дотриманням соцiальних стандартiв.

Суперечливi крiтерiї оцiнювання поведiнки людей та слабкий конт-

роль у значнiй мiрi сприяє зростанню правопорушень. Що зараз спос-

терiгається у країнах, що звiльняються вiд соцiальних норм комунiстич-

ного тоталiтаризму.

Подальший розвиток теорiя Дюркгейма отримала у працях вiдомого

американського соцiолога Роберта Мертона. Мертон вважає, що причиною

вiдхилу (девiацiї) є розрив мiж цiлями суспiльства та соцiально прий-

нятними засобами їх досягнення. Мається на увазi така ситуацiя, коли у 

бiльшостi випадкiв соцiально прийнятнi засоби не дають можливостi до- 

сягнути мети, що визначається цiннiстю культури.

Мертон це пояснює на прикладi американського суспiльства. В Аме-

рицi бiльшiсть американцiв iх захопленням ставляться до фiнансового

успiху - досягнення багатства є культурною метою.

Соцiально прийнятнi засоби досягнення цiєї мети - це такi тра-

дицiйнi шляхи, як отримання вiдповiдної освiти та влаштування на робо-

ту у торговельну або юридичну фiрму. Але й практика життя, й

спецiальнi дослiдження показують, що для бiльшостi населення цi шляхи

до багатства неможливi. Багато людей не можуть сплачувати за дiйсно

хорошу вищу освiту, а найперспективнiшi фiрми приймають на роботу

тiльки обмежену кiлькiсть фахiвцiв.

Мертон показав, що коли люди переконуються, що фiнансового успiху

неможливо досягти соцiально схвальними засобами - вони можуть вдавати-

ся до багатьох незаконних засобiв досягнення цiєї цiлi - наприклад,

зайнятися рекетом, торговлею наркотиками або спекуляцiєю на скачках.

Мертон iдентифiкував п'ять типiв реагування на дiлему цiлi та за-

собiв, чотири з яких є вiдхильними пристосуваннями до умов аномiї:

1. Перший -  це конформiзм Вiн iснує, коли люди  приймають мету 

матерiального успiху та культурно схваленi засоби її досягнення Така

поведiнка є основою стабiльного суспiльства.

. Друге -  це iновацiяколи люди швидко просуваються до культур-

но визначеної цiлi, в той час коли вони  вiдмовляються вiд культурно 

схвалених шляхiв її досягнення. Люди можуть вдаватися до пiдробки

чекiв, проституцiї, обдурювання, шахрайства, крадiжок, пограбувань,

привласнення чужих грошей або до їх вимагання та шантажу.

3. Третє -  ритуалiзм Цей шлях включає вiдмову вiд фiнансового

успiху або рiзке зниження його суб'єктивної значущостi. Але тут

зберiгається вiрнiсть соцiально схваленим засобам дiї. Наприклад,

кiнцева мета органiзацiї може бути недоречною для багатьох її служ-

бовцiв - чиновникiв, клеркiв. Замiсть цього вони  культивують засоби 

своєї дiяльностi, роблять фетiш з процедур управлiння та канцелярщини.

4. Четверте - це  рiтритизм вiдмова вiд суспiльства". На цьому

шляху люди  вiдмовляються як вiд цiлей що пропонує культура, так й вiд 

схвалених суспiльством засобiв їх досягнення й не замiнюють їх новими 

нормамиАлкоголiки, наркомани, бродяги й такi iншi - вони залишаються

у суспiльствi, але вони "не з ним".

5. П'яте - це  повстання, бунтарство  Бунтарi вiдкидають цiлi та 

засоби, що пропонує суспiльство та замiнюють їх для себе новими норма- 

ми Вони переносять свою лояльнiсть вiд iснуючого соцiального устрою

до нових груп з новими iдеологiями. Радикальнi соцiальнi рухи дають

хорошу iлюстрацiю цьго типу адаптацiї до соцiальної реальностi.

------------------T-------------------T--------------------¬

¦ Способи ¦ Культурнi ¦ Iнституцiйнi ¦

¦ адаптацiї ¦ цiлi ¦ засоби ¦

+-----------------+-------------------+--------------------+

¦ 1. Конформiзм ¦ + ¦ + ¦

+-----------------+-------------------+--------------------+

¦ . Iновацiя ¦ + ¦ - ¦

+-----------------+-------------------+--------------------+

¦ 3. Рiтуалiзм ¦ - ¦ + ¦

+-----------------+-------------------+--------------------+

¦ 4. Рiтритизм ¦ - ¦ - ¦

+-----------------+-------------------+--------------------+

¦ 5. Бунтарство ¦   +  ¦   +  ¦

L-----------------+-------------------+---------------------

Способи iндивiдуальної адаптацiї стосуються не особистостi, а ро-

левої поведiнки. Таж сама особа - в залежностi вiд ситуацiї - може

вдаватися до того чи iншого шляху реагування.

Концепцiя Мертона має важливе значення перш за все тому, що вона

розглядає конформiзм та девiацiю в одному контекстi, в однiй системi

спiввiднесення, а не як непов'язані категорiї. Крiм того, ця концепцiя

показує, що вiдхил не обов'язково є продуктом абсолютно негативного

ставлення до загальновизнаних стандартiв, як часто припускали ранiше.

Так крадiй не заперечує соцiально схвалену мету досягнення соцiального

успiху. Вiн може ставитися до неї з такимо ж захопленням, як й молодий

службовець, що робить службову кар'єру. Чиновник, культивуючий риту-

алiзм, не вiдмовляється вiд загальновизнаних  засобiв дiйале доводить

їх виконання до абсурду. В цьому розумiннi - поведiнка i вора i чинов-

ника - девiантна, вiдхильна.

 Теорiї структурної напруженостiпривертає увагу до тих процесiв, яки-

ми суспiльство породжує девiацiю, вiдхили. Це дуже привабливий пiдхiд,

тому що вiн дає пiдставу для оптимiстичного погляду на людську приро-

ду. Злодiї, з цiєї точки зору, здiйснюють злочини пiд суспiльним тис-

ком i вони можуть притримуватись