девiантiв. Беккер наводить як приклад боротьбу республiканцiв за 18-ту

поправку до Конституцiї, на основi який у 19 роцi у США був прийня-

тий так званий "сухий закон", що забороняв виготовлення та продаж ал-

когольних напоїв. Цей закон дiяв 13 рокiв, але усюди порушувався й дав

можливiсть мафiї створити мiлiарднi капiтали на органiзацiї пiдпiльно-

го виробництва та продажу алкоголю.

Закон був скасований тiльки у 1933 роцi, коли пiсля великої деп-

ресiї у 193 роцi республiканцi програли президентськi вибори демокра-

там i президентом став Франклiн Рузвельт.

Нам пощастило, що "хрестовий похiд" проти алкоголю, який розпоча-

ли на початку "перебудови" Лiгачов, Рижков та Горбачов не зайшов так

далеко, як у -тi роки у США, але i в нас пiдпiльне виробництво алко-

голю встигло розгорнутися досить широко, а органiзована злочиннiсть

встигла отримати чималий зиск.

Але найбiльшу шкоду людству заподiяв, мабуть той "хрестовий

похiд" в iм'я створення нових цiнностей, який привiв до формування так

званої "комунiстичної" iдеологiї та встановлення бiльшовицької влади у

колишнiй Росiйськiй iмперiї. Тут була встановлена така система нових

правил, за якою девiантами опинилися десятки мiльйонiв людей - тих, що

визнавали "ворогами народу", "шкiдниками", "агентами iмперiалiзму", а

потiм - "антисовєтчиками", "дисидентами", "прислужниками

iмперiалiзму", "буржуазними нацiоналiстами" й таке iнше. I так, про-

бачте на словi, "правила" панували бiльше 7-ти рокiв.

Хоча це не перший в історії приклад панування iзуверської системи

правил. Масовi знищення людей, як вiдомо, вчинялися у середнi вiки

iнквизицiєю, яка мала право витлумачувати вчинки людей вiд iменi хрис-

тиянської церкви. Iнквизицiя набула поширення у 13 вiцi i у деяких

країнах Захiдної Європи, особливо у Іспанiї, знищувала "єретикiв",

(девiантiв з точки зору тогочасної церкви), ще й у другiй половинi 

госторiччя,  тобто бiльше 3 рокiв і встигла знищити близько 1

мільонів людей.

Багато аспектiв таких подiй пояснює саме теорiя ярликування, тоб-

то концепцiя, що описує процес формування нового ставлення до людей,

яких вважають девiантами.

Але теорiя ярликування пiддається також i критицi. Соцiологи

звертають увагу на те, що ця теорiя зовсiм мало дає для розумiння то-

го, що її засновники назвали  первинною девiацiєю.Не пояснює ця теорiя

й те, чому саме тi чи iншi правила стають визначальними для "ярлику-

вання".

Крiм того, звертається також увага на те, що прихильники цiєї

концепцiї перебiльшують пасивнiсть девiантiв та їх нездатнiсть бороти-

ся з правлячими класами.

Взагалi треба зауважити, що жодна iз соцiологiчних концепцiй, якi

ми розглянули, не дає повного пояснення вiдхильної (девiантної) по-

ведiнки, хоча кожна з них висвiтлює важливi джерела девiацiї. Вiдхиль-

на поведiнка має багато форм i ми мусимо пiдходити до кожної форми з

урахуванням тих специфiчних факторiв, що до неї причетнi.

Особливо це стосується вивчення  кримiнальної поведiнки, що особ-

ливо поширена у сучасних iндустрiальних суспiльствах.

Тепер пiдсумуємо - чим вiдрiзняються чотири основнi сучасні тео-

ретичнi концепцiї вiдхилу (девiацiї).

По-перше, не стосується тих основних питань, на якi кожна з них

намагається дати вiдповiдь.

Основне питання  концепцiї структурної напруги чому люди порушу-

ють соцiальнi норми i правила?

Основне питання  концепцiї культурального передавання чому в де-

яких соцiальних групах вiдхили є частiшими нiж в iнших?

Основне питання  конфлiкцiонiстської концепцiї як суспiльство

структурується таким чином, що деякi групи займають вигiдне становище,

а деякi - невигiдне i стигматизуються як девiантнi?

Основне питання  концепцiї ярликування яким чином типи поведiнки

i люди визначаються як вiдхильнi?

Вiдповiдно, виходячи з рiзних передумов, цi концепцiї по рiзному

пояснюють основне джерело вiдхилiв.

°х основне джерело за  концепцiєю структурної напруги це відсут-

ність можливості досягати культуральних цiлей культурально схваленими

засобами.

За концепцiєю  культурального передавання в тому, що своїм став-

ленням та поведiнцi рiзнi люди навчаються у рiзних субкультурах та

контркультурах.

За  концепцiєю конфлiкцiонiзму основне джерело вiдхилiв у такому

соцiальному устрої, що породжує соцiальну нерiвнiсть i конкуренцiю.

За  концепцiєю ярликування люди, що тавруються як девiанти, стають

на шляхи девiантних кар'єр.

 ТЕМА 1.  СОЦIАЛЬНА СТРАТИФIКАЦIЯ   ТА СОЦIАЛЬНI КЛАСИ.

 . Поняття соцiальної диференцiацiї  та стратифiкацiї.

Вже давно помічено, що у людських суспільствах існує  соцiальна 

нерiвнiсть а саме  нерiвний подiл таких соцiальних благ як богатство, 

влада та пошана.

Із приблизно 4 столiть iснування Homo sapiens  близько 36 

столiть  нашi предки жили у невеликих групах мисливцiв та збирачiв, якi

дiлили їжу, шкури звiрiв, сховища та iншi ресурси. У цих суспiльствах

соцiальна нерiвнiсть - крiм тої, що була пов'язана з вiком або статтю,

- означала лише вiдносно невеликi вiдмiнностi у статусi певних

iндивiдiв. Одна особа могла мати вищий статус нiж iншi завдяки, нап-

риклад, таким особистим якостям, як мудрiсть, мисливськi вмiння або

врода.

Але коли суспiльства стали бiльш великими та складними - як це

склалося в бiльшостi за останнi кiлька тисяч рокiв -  виник зовсiм 

нший вид соцiальної нерiвностi: нерiвнiсть цiлих  категорiй  людей

Мешканцi цих суспiльств подiляються по рiзних верствах. Це виявляєть-

ся, зокрема, в тому, що в однiй верствi люди  вважають себе рiвними од-

ни одним, людей з вищої верстви вони вважають такими, що займають у

якомусь вiдношеннi вище становище, а людей з нижчої верстви вони вва-

жають такими, що займають у якомусь вiдношеннi нижче становище.

Цей вид нерiвностi формується на основi соцiальної структури в то-

му розумiннi, що вiн має тенденцiю переходити вiд попереднього по-

колiння до наступного. Наприклад, багатство i бiднiсть iснували в

суспiльствi до того, як Ви в нього прийшли, i вельми iмовiрно, що вашi

дiти теж з ними зустрiнуться.

I тому, що дiти народжуються в сiм'ях, що мають рiзний достаток,

вони вже з перших рокiв життя набувають досвiд вiд впливу багатства,

бiдностi або чого-небудь промiжного. Узагальнюючи такi явища, соцiоло-

ги виробили поняття  соцiальної стратифiкацiї.

 Соцiальна стратифiкацiя   це структурована нерiвнiсть цiлих кате- 

горiй людей, якi через нерiвний статус у соцiальнiй iєрархiї мають 

рiзний доступ до соцiальних благ.

Короче можна сказати, що соцiальна стратифiкацiя -  це структурова- 

не ранжування людей та груп Соцiальна стратифiкацiя залежить вiд

соцiальної диференцiацiї, але не спiвпадає