тися в класовiй системi.

В теорiї винагороди соцiального життя випливають для людини в за-

лежностi вiд її достоїнств та здiбностей в залежностi вiд її внеску до

загальної суспiльної справи. На практицi, як зауважують американськi

соцiологи, американська система зазнає певного впливу приписаних ста-

тусiв, що визначаються на пiдставi раси, вiку та статi. (Вплив цих оз-

нак ми будемо розглядати пiзнiше).

Прикладом закритої системи є традицiйне iндуїстське суспiльство,

що функцiонувало необмежено до -ї свiтової вiйни. Це суспiльство ба-

зувалося на кастовiй системi, в якiй приписанi статуси забезпечували

головнi пiдстави основного розподiлу соцiальних ресурсiв. Люди успад-

ковували їх соцiальний статус за народженням вiд своїх батькiв i не

могли його змiнити. Iсторично в Iндiї iснували тисячi каст, але всi

вони подiлялися мiж чотирма головними кастами.

 Каста брамiнiв або жерцiв, нараховувала близько 3 вiдсоткiв на-

селення.

 Касти кшатрiї в мов би нащадкiв воїнiв, та вайшиїв, торговцiв,

разом складали близько 7 вiдсоткiв iндусiв.

 Каста шудрiв селян та ремiсникiв, налiчувала близько 7

вiдсоткiв населення.

Останнi вiдсоткiв складали  гарiджаниабо недоторканi, що тра-

дицiйно працювали пiдмiтальниками, смiттярями, шкiряниками та свинаря-

ми.

Члени нижчих каст зневажалися, принижувались та пригнiчувались

членами вищих каст незалежно вiд їх особистих достоїнств та поведiнки.

У системi дiяли жорсткi правила уникання контактiв, тому що вважалося,

що контакти з членами нижчих каст духовно забруднюють та опоганюють

членiв вищих каст.

Навiть сьогоднi у деяких мiсцевостях Iндiї, особливо сiльських,

касти формують поведiнку людей, встановлюють правила женихання, вжи-

вання їжи, домашнього господарювання та зайнятостi. Але навiть у зе-

нитi свого розвитку кастова система нiколи не виключала повнiстю

мобiльностi угору та униз по соцiальнiй дробинi. Тим бiльш сьогоднi.

Але й досi кастовi упередження гальмують соцiальну мобiльнiсть.

 . Теоретичнi концепцi ї соцiально ї  стратифiкацi ї

Чому для усiх суспiльств характерна соцiальна нерiвнiсть?

Це питання завжди турбувало людей.

Стародавнi єврейськi пророки та фiлософи стародавньої Грецiї об-

говорювали цю проблему, але й сьогоднi вона є однiєю з центральних

проблем соцiологiчних штудiй.

Iсторично склалися двi зовсiм рiзнi вiдповiдi на це питання.

Перша -  консервативна пiдтримувала iснуючий соцiальний устрiй.

В цiй вiдповiдi стверджувалося, що нерiвний подiл соцiальних благ  не- 

обхiдний для виконання суттє вих завдань суспiльства.

Друга -  радикальна була дуже критичною до iснуючих устроїв. В

цiй вiдповiдi стверджувалося, що  соцiальна нерiвнiсть виникає у бо- 

ротьбi за дефiцитнi цiннi товари й послуги.

Сучаснi теорiї нерiвностi також пiдпадають пiд одну з цих двох

традицiй.

Теорiї, що виросли з консервативної традицiї, сьогоднi називають 

функцiоналiстськимиТеорiї, що вирастають з радикальної традицiї, от-

римали назву  конфлiкцiонiстських I дебати, що точаться щодо рiзних

концепцiй, часто є академiчним замiщенням реального конфлiкту мiж

рiзними полiтичними орiєнтацiями.

 Функцiоналiстська концепцiя.

Вона притримується той точки зору, що стратифiкацiя iснує завдяки

тому, що  вона вигiдна для суспiльства в цiлому Класичнi твердження

цiєї теорiї сформулювали у 1945 роцi Кiнгслi Девiс та Вiлберт Мур, хо-

ча з тих пiр вона неоднаразово модифiкувалась та удосконалювалась

iншими соцiологами.

Девiс та Мур доводили, що, соцiальна стратифiкацiя є як унiвер-

сальною, так й необхiдною, i що жодне суспiльство будь-коли не буде

повнiстю безкласовим. З їх точки зору усiм суспiльствам потрiбна стра-

тифiкацiя, якщо їм (1) потрiбно заповнювати усi статуси, що є у

соцiальнiй структурi, та () мотивувати людей до виконання їхнiх

обов'язкiв, пов'язаних з їх позицiями.

Мотивацiя людей до виконання обов'язкiв є важливою тому, що рiзнi

обов'язки, які пов'язанi з рiзними статусами, не є однаково приємними,

і не є однаково важливими для соцiального виживання та такими, що

рiвною мiрою потребують тих же самих здiбностей i талантiв.

 Нерiвнiсть у цьому вiдношеннi забезпечує необхiдну мотивацiйну 

спонукуІ через те, що виногородження умонтованi у систему, соцiальна

стратифiкацiя є структурною властивiстю усiх суспiльств.

Використовуючи розроблену економiстами модель попиту та пропо-

зицiї, Девiс i Мур прийшли до висновку, що  найвище винагороджуються 

позицiї що: 1) займаються найталановитiшими та найквалiфiкованiшими 

особами (це з боку пропозицiїта ) що функцiонально найважливiшi для 

суспiльства (це з боку попиту).

Наприклад, щоб гарантувати достатню кiлькiсть квалiфiкованих,

вмiлих лiкарiв, суспiльство мусить запропонувати їм високу заробiтну

плату та високий престиж. Девiс та Мур зауважили, що якщо не запропо-

нувати лiкарям такi винагороди, ми не зможемо очiкувати, що люди захо-

чуть займатися обтяжливою та дорогою медичною освiтою.

Люди на вищих щаблях соцiальної iєрархiї мають отримувати

вiдповiдне винагородження. В iншому випадку цi позицiї залишались би

незаповненими i суспiльство було б дезiнтегровано.

Структурно-функцiональний пiдхiд до стратифiкацiї неодноразово

пiддавався критицi. З одного боку, критики зауважували, що люди  народ- 

жуються у певних соцiальних позицiях, що займають їх сiм'ї, i з самого

народження або користуються привiлеями, або зазнають певних вад. I як

було доведено у конретних дослiдженнях, тi позицiї, до яких люди дохо-

дять в процесах соцiальної мобiльностi, в значнiй мiрi залежать вiд

того, в яких позицiях вони народилися.

Навiть у такiй вiдкритiй класовiй системi, яку мають Сполученi

Штати, це має мiсце: можливостi, якi люди мають зi самого дитинства,

дають велику перевагу у конкуренцiї за вищi соцiальнi позицiї. На цiй

пiдставi конфлiкцiонiсти стверджують, що суспiльство має таку структу-

ру, у якiй iндивiди фактично зберiгають той соцiальний ранг, що визна-

чений їх народженням, i не можуть використати свої здiбностi.

 Конфлiкцiонiстськi концепцiї.

Вони притримуються тiєї точки зору, що стратифiкацiя у

суспiльствi снує завдяки тому, що вона корисна тим iндивiдам i гру- 

пам, якi мають владу, щоб панувати над iншими та мати можливiсть їх 

експлуатувати

З цiєї точки зору суспiльство виглядає як арена боротьби за

привiлеї, престиж, владу, а соцiальнi групи - як такi, що заради збе-

реження своїх переваг вдаються до примусу - прихованого або неприхова-

ного.

Конфлiкцiонiстськi концепцiї в значнiй частинi будуються на iдеях

Карла Маркса.

Маркс вважав, що первинними детермiнантами спрямування еволюцiї

суспiльства є його  продуктивнi сили а саме - основнi засоби вироб-

ництва, технологiї та способи його органiзацiї. На кожнiй стадiї

iсторiї цi детермiнанти, за Марксом,