найманих працівника;

(,7% зайнятого міського населення на почат-

ку 1993 року)

. Самостійні працівникі(self-employed):

,1% власники засобів виробництва, що мали

не більш двох найманих працівників;

3. Менеджерилюди, що займають керівні посади і відповідають од-

ному з двох крітеріїв :

- або мають щонайменше 5 підлеглих,

- або мають хоча б одного підлеглого, який теж має

підлеглих. ,%

4. Керівники 1-ої ланки(supervisors):

безпосередні керівники - усі ті наймані працівники,

які мають від двох до 5 підлеглих, жоден з яких

підлеглих не має. 1,6%

5. Експерти(experts):

наймані працівники, які є спеціалістами, що або не

мають підлеглих, або мають не більше одного.

9,65

6. Робітники нефізичної праці(no manual worker, ще перекладається

як "службовці", "обслуговуючий персонал") - усі най-

мані працівники, які не є спеціалістами, праця яких

не є переважно фізичною і які не мають підлеглих.

13,5%

7. Робітники фізичної праці(manual workers):

- наймані працівники переважно фізичної праці, що не

мають підлеглих.

51,1%

Це схема соціально-класової структури є попередньою - вона відби-

ває сучасний етап нашого пошуку адекватного відображення соціальної

реальності.

Ще деякі концептуальні проблеми залишаються невирішеними.

Найбільш серйозна з них, на мій погляд, - це проблема визначення

соціально-класового положення співвласників коли їх досить багато

(скажімо, більш або 5 або 1 і т.ін.)

Якісно особливе відношення до засобів виробництва тут кількісно

зменшується і якісно специфіка власника, (що відрізняє його від нев-

ласника, найманого працівника) при цьому, так би мовити, "розчинюєть-

ся".

У набагато вагомішим - відносно - стають позиції керівників -

тих, хто контролює організаційні та регуляційні ресурси.

На початку 1993 року в Україні серед працюючих 7,% складали чле-

ни колективів, що або арендували підприємство (5,%), або колективно

"приватизували" його (%).

Правда, при цьому з останніх не %, а тільки ,8% вважали, що їх

колектив є "головним власником" свого підприємства. А з 5,% членів

колективів арендних підприємств, вважали свої колективи головним влас-

ником 1,9% опитаних.

Тобто, в цілому, можна сказати, що принаймні ,7% працюючих не

вважали себе найманими працівниками. Але й власниками, у звичайном,

так би мовити, "класичному" сенсі слова вони не були І ще належить

досліджувати, до кого ця категорія працюючих ближче за своєю психоло-

гією - до найманців чи до хозяїв.

І для України це має недругорядне значення, тому що частка аренд-

них підприємств у нас за останні роки помітно зростала.

Змінюється відносна чисельність і й інших соціально- класових

груп. За даними опитування, яке було проведено наприкінці минулого ро-

ку в складі міського населення наведені вище дві групи орієнтовно скла-

дами:

1 - підприємці - 1,7% +1,

- самостійні працівники - 3,6% +1,5

 ТЕМА 13. РАСОВI ТА ЕТНIЧНI ВIДНОСИНИ.

 . Особливостi етнiчної стратифiкацiї.

Класова система, яку ми розглядали є одним з типiв стратифiкацiї.

Iнший тип, який ми розглядатимо сьогоднi - це подiл за расою та

нацiональнiстю (етнiчнiстю).

Людство складається з народiв з досить рiзними кольорами шкiри,

мовами, релiгiями та звичаями. Цi фiзичнi та культурнi риси забезпечу-

ють високий рiвень соцiального унаочення i завдяки цьому правлять за

iдентифiкацiйнi знаки належностi до вiдповiдної групи.

Такi вiдмiнностi набувають соцiального значення та витлумачуються

як соцiально-структурнi нерiвностi.

Наприклад, у Сполучених Штатах чорнi, iспанцi, iндiанцi (тубiльнi

американцi), азiатськi американцi та євреї були жертвами упереджень та

дискримiнацiї. Iсторично склалося так, що представники цих етнiчних

груп були обмеженi нижчими статусами, але це не було пов'язано з їх

iндивiдуальними здiбностями та талантами.

Хоча расова та етнiчна стратифiкацiя за своїми суттєвими ознаками

подiбна до iнших систем стратифiкацiї, але вона має також i одну важ-

ливу вiдмiннiсть. Расовi та етнiчнi групи мають потенцiйну можливiсть

для видiлення з iснуючої держави та створення самостiйної нацiї. Й

iнколи полiтичне вiдокремлення стає засобом вирiшення проблеми для

тiєї нацiональної групи, що перебуває у несприятливому становищi. Таке

рiшення неможливе для класових та статєвих груп, що перебувають у

несприятливому становищi, тому що вони не можуть функцiонувати як са-

модостатнi соцiальнi або економiчнi угрупування.

Хоча сепаратистськi тенденцiї та їх шанси на успiх у рiзних краї-

нах дуже рiзнi, але потенцiйне пiдгрунтя для таких рухiв iснує у бiль-

шостi нацiй, до складу яких входять рiзнi расовi або етнiчнi групи. На

вiдмiну вiд класової стратифiкацiї проблема стратифiкацiї етнiчної по-

лягає не в тому, щоб замiнити одну елiту iншою, або здiйснити рево-

люцiйну змiну полiтичної системи. Замiсть цього питання полягає в то-

му, чи погоджуються рiзнi расовi або етнiчнi групи залишатися у складi

iснуючої держави.

Прикладiв сепаратистських рухiв - тобто рухiв, спрямованих на

нацiональне вiдокремлення у сучасному свiтi дуже багато. Сепара-

тистськi рухи - значнi або незначнi - виникли майже в усiх країнах, що

утворилися на терiторiї колищнiх СРСР та СФРЮ. I бiльшiсть з них мають

переважно етнiчне пiдгрунтя.

Ви знаєте, є деякi спроби органiзувати подiбнi рухи й в Українi,

особливо в Криму.

Щоб посилити лояльнiсть рiзних етнiчних груп, що увiйшли до складу

суспiльства, сучаснi уряди найчастiше намагаються пiдсилити вiрнiсть

населення тим нацiональним iнтересам, що пов'язанi зi спiльною тери-

торiєю.

Раси (поняття раси в соцiологiї). 

Вiдомо, що у рiзних частинах свiту народи вiдрiзняються за їх

спадковими особливостями, включаючи колiр шкiри, текстуру волосся, ри-

си обличчя, зрiст, постать та форму голови. В той же час вiдомо, що

спiльнi для всiх людей особливостi - тi, що вiдрiзняють їх вiд iнших

живих iстот, - набагато суттєвiшi за їх вiдмiнностi. Але ж вiдмiнностi

реально iснують.

Iз соцiологiчної точки зору,  раса - це категорiя людей, якi вва- 

жаються соцiально вiдмiнними на пiдставi їх генетично успадкованих 

фiзичних характеристик.

Хоча досить легко спостерiгати вiдмiнностi фiзичних характеристик

людей. В той же час вченим не так легко досить певно iдентифiкувати

раси та визначити критерiї расової класифiкацiї людей. Справа в тому,

що люди вiдрiзняються у дуже багатьох аспектах. Класифiкацiя, що базу-

ється на однiй характеристицi, такiй як кольор шкiри, не обов'язково

даватиме такi самi результати як iншi критерiї класифiкацiї.

Наприклад, винятково кучерявi волосся мають деякi помiрно пiгмен-

тованi племена африканцiв, i у той же