но-пiгментованi мешканцi пiвденної Iндiї. Справу ускладнюють також

процеси схрещування, внаслiдок яких генетичнi лiнiї зробились нечiтки-

ми. За кожною ознакою - кольором шкiри, формою волосся, зрiстом та

формою голови - категорiї населення можуть бути проранжованi у досить

широких iнтервалах. Внаслiдок цього досить часто неможливо сказати на-

певно, де закiнчується одна категорiя i починається iнша.

У Сполучених Штатах 8 вiдсоткiв чорних американцiв мають євро-

пейських предкiв, не менш 5 вiдсоткiв мексиканських американцiв мають

як iндiанських, так й європейських предкiв, й близько вiдсоткiв

"бiлих" американцiв мають, за оцiнками дослiдникiв, африканських або

iндiанських предкiв.

Вченi сьогоднi далекi вiд загальної згоди про подiл усiх людських

популяцiй на раси. Але те, що вивчають соцiологи - це тi соцiальнi

значення, якi люди надають рiзним фiзичним рисам. Саме через соцiальнi

визначення колiр шкiри або iнша фiзична риса стає "знаком" або "поз-

начкою" певного соцiального (в цьому випадку - соцiально-расового)

статусу.

 . Етнiчнi групи. 

 Групи, що iдентифiкуються головним чином за культуральними 

пiдставами - за мовою, народними звичаями, одягом, жестикулюванням, 

манерами, - отримали назву  етнiчних груп. 

з соцiологiчної точки зору, етнiчна група - це категорiя людей, 

соцiальна вiдмiннiсть яких є результатом культурної спадщини, яку вони 

подiляють.

В Українi на початку 1989 року (на час останнього перепису) за

офiцiйними даними мешкали:  ,6вiдсоткiв українцiв i   вiдсотки

росiян. Євреї і білоруси складали близько ,9 вiдсотка, молдавани -

близько ,6 вiдсотка, болгари і поляки - близько ,5 вiдсотка, іншi -

менш ніж пів відсотка. Серед останніх найбільш - угорців, румун, гре-

ків, татарів, вiрменiв, циган, кримських татар, нiмцiв, гагаузів і ще

багото інших.

Але треба зауважити, що це спрощене зображення етнiчного складу

України. Справа в тому, що офiцiйна статистика зовсiм не бере до уваги

людей, що належать до  мiксантiв тобто до людей, що є нащадками двох

або бiльше етнiчних груп.

За даними репрезентативного опитування дорослого населення Украї-

ни, що було проведене у листопадi 1991 року Київським мiжнародним

iнститутом соцiологiї разом з дослiдницьким iнститутом Радiо Свобода, 

вважали себе належними тiльки до однiєї  нацiональностi  лише 76 

вiдсоткiв опитаних в тому числi до українцiв -  вiдсоток(а не

73%), а до росiян -  вiдсоткiв(а не %).

Частка мiксантiв серед населення в основному визначається часткою

мiжетнiчних шлюбiв, а їх в Українi наприкiнцi 8-тих рокiв було близь-

ко 3 вiдсоткiв.

Дуже часто, як показують дослiдження, етнiчнi групи вiдчувають

почуття своєї єдностi. їх члени вiрять, що вони мають спiльне поход-

ження. Це переконання нерiдко злите з глибоким почуттям "спiльностi"

та викликає прагнення не належити до будь-якої iншої групи.

Багато європейських країн мають неоднонацiональний склад населен-

ня. У Великобританiї є англiйцi, шотландцi, уельсцi, iрландцi; у

Бельгiї мешкають фламандцi та валони; у Швейцарiї - нiмцi, французи,

iталiйцi; в Iспанiї - кастiльцi, iспанцi, каталонцi, баски, галисiйцi.

У зв'язку з етнiчною неоднорiднiстю, багато у яких країнах

перiодично загострюються мiжетнiчнi суперечки, та навiть спалахи на-

сильства, що спричиняються низьким статусом деяких груп. I тому су-

часнi держави, народи яких складаються з багатьох або кiлькох етнiчних

груп, негативно ставляться до надмiрного виславляння будь-якої

нацiональностi.

Емпiрична база аналiзу, результати якого подаються у тут - це

данi соцiологiчних опитувань, репрезентативних для дорослого населення

України, якi провiв Київський мiжнародний iнститут соцiологiї у

спiвробiтництвi з кафедрою соцiологiї Києво -Могилянської Академiї у

груднi 1993 - сiчнi 1994 та у травнi-червнi 1994 рокiв. Опитування бу-

ли проведенi методом наочного iнтерв'ю за мiсцем проживання респонден-

та у 183 мiстах, селищах мiського типу та селах усiх 4-х областей i

Криму. У першому, зимовому опитуваннi iнтерв'ю були взятi у 1833 рес-

пондентiв, а у трьох лiтнiх опитування - у 338 респондентiв у вiцi 18

рокiв i бiльше. Крiм цих даних - для бiльш точної оцiнки параметрiв

лiнгво-етнiчних складових соцiально-етнiчноi структури - використаний

об'єднаний масив даних шести опитувань, репрезентативних для дорослого

населення України, якi були проведенi Київським мiжнародним iнститутом

соцiологiї мiж 16 квiтня i 4 липня цього року також методом наочного

iнтерв'ю за мiсцем проживання респондентiв у мiстах, селищах мiського

типу та селах усiх 4-х областей i Криму i охоплювали в цiлому 7166

респондентiв.

Проведенi дослiдження показали, що соцiально-етнiчний склад Украї-

ни є бiльш складним, нiж це виглядало за даними переписiв населення.

По-перше, це пов'язано з тим, що пiд час переписiв, якi проводилися у

колишньому Радянському Союзi, будь-яка полiетнiчнiсть респондентiв - в

тому числi їх бiетнiчнiсть - жодного разу не фiксувалися. Спосiб виз-

начення нацiональної належностi, що використовувався в усiх переписах,

вимагав виключно моноетнiчної iдентифiкацiї кожного опитуваного, за

принципом #або..або...#. По- друге, пiд час переписiв населення жодно-

го разу не фiксувалася мова, якою респондент реально спiлкувався, або

спiлкуванню якою вiн фактично вiддавав перевагу. У переписах фiксува-

лася та мова, яку респондент вважав рiдною, незалежно вiд того, чи

спiлкувавався вiн цiєю мовою, чи вiн сам користувався iншою, а рiдною

вважав, наприклад, ту мову, якою з ним спiлкувалися обидва його батьки

або, навiть, одна тiльки мати.

Проведенi нами дослiдження свiдчать, що в Українi досить пошире-

не явище бiетнiчностi, тобто такi ситуацii, коли людина вважає себе

належною не до одного етносу, а, тiєю чи iншою мiрою, - до двох.

Бiетнiчнiсть може бути зафiксована на рiзних рiвнях її усвiдомлення

особю. Зокрема, крiм саморефлектованоi бiетнiчностi пiд час дiалогу

респондента з iнтерв'юером виявляється також ситуацiйно-рефлектована

латентна бiетнiчнiсть, коли респондент рефлектує щодо експлiкованої

соцiологом можливостi неоднозначно тi (кiлькаварiантностi) етнiчної

самоiдентифiкацiї. В цiлому за нашими даними вважають себе виключно

українцями близько 57% дорослого населення нашой країни, виключно

росiянами - близько 11%, а близько 5-6% дорослих вважають себе одно-

часно i українцями, i росiянами. При цьому, соцiально-етнiчна структу-

ра ускладнюється її додатковою - лiнгво-етнiчною - неоднорiднiстю.

Навiть серед тих, хто вважає себе виключно українцями, близько 36-37%

- це українцi росiйськомовнi, котрi, коли мають вибiр, якою мовою

спiлкуватися, вживають росiйську мову.