даними КМIС`у, спiлкуються українською мовою менше половини дорослих

людей (вiд 44 до 47%), а бiльше їх половини (53-56%) - спiлкуються

звичайно росiйською мовою. При цьому є пiдстави припускати, що досить

поширеним є так ж явище бiлiнгвiзму. На запитання iнтерв'юера до рес-

пондентiв про те, якою мовою iм зручнiше з ним розмовляти - українсь-

кою чи росiйською (пiдкреслимо, що це запитання завжди формулюється

двома мовами), 17-18% вiдповiдає, що їм однаково зручно розмовляти

будь-якою з цих мов. Хоча, правда, з них тiльки 5-6% дає таку

вiдповiдь українською мовою, а 1-13% - росiйською. В першому набли-

женнi, - ще без врахування явищ бiетнiзму i бiлiнгвiзму, - можна ска-

зати, що у соцiально-етнiчному аспектi населення України приблизно на

94% складається зараз з трьох великих лiнгво-етнiчних груп. Перша з

них, вiдносно найбiльша - це україномовнi українцi, котрi складають

близько 4% дорослого населення; друга за чисельнiстю група - росiйсь-

комовнi українцi, котрi складають приблизно 33-34% дорослого населен-

ня; i третя група - це росiйськомовнi росiяни, - близько -1% дорос-

лого населення. По територiї нашої країни лiнгво-етнiчнi групи роз-

подiленi дуже нерiвномiрно. Так, на Заходi України (якщо взяти ком-

пактну групу iз семи найзахiднiших її областей - Волинської, Рiвненсь-

кої, Львiвської, Iвано-Франкiвської i Тернопiльської, Закарпатської i

Чернiвецької) україномовнi українцi складають бiльше 89% вiдсоткiв на-

селення, росiйськомовнi українцi - -3%, а росiйськомовнi росiяни -

близько 3%. В той же час, наприклад, в Криму росiйськомовнi росiяни

складають близько 6%, росiйськомовнi українцi - трохи бiльше %, а

україномовнi українцi - тiльки 4-5%. А у Днiпропетровськiй областi

найбiльша лiнгво-етнiчна група - це росiськомовнi українцi, вони скла-

дають тут приблизно 57% населення; росiйськомовних росiян тут близько

3%, а україномов их українцiв - близько 13%. З використанням кластер-

ного аналiзу можна побудувати декiлька варiантiв угруповань областей

за ступенем близькостi їх лiнгво-етнiчних структур. Але, з точки зору

практичних завдань розбудови державностi України, особливо важливим

видається взяти до уваги неоднорiднiсть у розподiлi лiнгво-етнiчних

груп мiж, умовно кажучи, правобережною, або захiдною, i лiвобережною,

або схiдною, частинами України, якщо до правобережноi частини вiднести

Київщину, Черкащину, Кiровоградщину i усi областi захiднiшi в даних, а

до лiвобережної - усi iншi територiї України. Справа в тому, що на те-

риторiї Правобережної України абсолютну бiльшiсть - майже 78% - скла-

дають україномовнi групи населення, а на територiї Лiвобережної Ук-

раїни абсолютну бiльшiсть - близько 84% - складають росiйськомовнi

групи. При цьому 73% дорослого населення

Таблиця 1

ДЕЯКI ПАРАМЕТРИ ЛIНГВО-ЕТНIЧНИХ СТРУКТУР

ПРАВОБЕРЕЖНО° ТА ЛIВОБЕРЕЖНО° УКРА°НИ

------------------------------------------- -------------------------

Правобережжя Лiвобережжя

---------------------------------------------------------------------

% україномовних українцiв 73. 15.3

% росiйськомовних українцiв 14.1 47.8

% росiйськомовних росiян 6. 3.

% iнших груп 6.9 6.9

---------------------------------------------------------------------

1. 1.

---------------------------------------------------------------------

Правобережжя - це україномовнi українцi, приблизно 14% - росiйсько-

мовнi українцi, i лише 6% - росiйськомовнi росiяни. А на Лiвобережнiй

Українi росiйськомовних росiян - 3%, росiйськомовних українцiв -

близько 48%, а україномовних українцiв тiльки приблизно 15% (таблиця

1).

 . Групи меншин.

У наш час досить часто можна почути про групи меншин, або просто

меншини (minorities). Ця назва дуже часто характеризується як невдала,

тому що вона викликає негативнi асоцiацiї, або пов'язується з чи-

сельнiстю групи.

Але меншина не є статистичною категорiєю. Наприклад, у Пiвденнiй

Африцi, де чорнi складають чисельну бiльшiсть, вони знаходились до не-

щодавна (та й ще знаходяться) у пiдпорядкуваннi бiлим, що чисельно

складають меншiсть населення.

I ще вiдносно нещодавно невеликi кiлькостi європейцiв складали

домiнуючу меншiсть населення в колонiальних країнах Азiї, Африки та

Латинської Америки.

Коротко кажучи, поняття "меншина" стосується соцiального статусу.

 Соцiологи визначають групу меншини як таку групу людей, чий 

фiзичний вигляд або культуральна практика вiдрiзняє ї х вiд домiнуючої 

групи та робить ї х такими, що зазнають нерiвного поводження.

Vander Zanden за Вильямсом визначає меншину як расово або культу-

рально самоусвiдомлену частину населення iз успадкованим членством та

високим рiвнем внутрiшньо-групових одружень, що зазнає шкоди з боку

домiнуючої частини нацiї-держави (nation-state).

Соцiологи видiляють сьогоднi п'ть основних властивостей, що ха-

рактеризують меншини:

1. Меншина - це соцiальна група, члени якої зазнають диск-

римiнацiї, сегрегацiї, утиску або переслiдувань з боку iншої соцiаль-

ної групи, яку називають  домiнантною групою Через владнi можливостi

цих груп, члени меншини знаходяться у несприятливому становищi. Цi

вiдмiнностi є також джерелом тих переваг, якi має домiнантна група,

тому що утиск груп меншин дає привiлеї та пiдвищений статус домiнуючiй

групi.

. Меншина має фiзичнi або культурнi риси, що вiдрiзняють її

вiд домiнантної групи. На пiдставi цих рис членiв меншини розглядають

огулом та ставлять у менш сприятливу позицiю в соцiальнiй структурi.

3. Меншина - це соцiальна група, що усвiдомлює себе як така i

усвiдомлює свою єднiсть. її члени вiдрiзняються соцiальною та психо-

логiчною близкiстю до подiбних до себе, та поняттям єдностi свого на-

роду.

4. Членство у групi меншин загалом не є добровiльним. Членство у

меншинi - це приписана позицiя (як приписаний статус), тому що

iндивiд, як правило, народжується у певному статусi, особливо коли мо-

ва йде про расову меншину (особа взагалi не вибирає - бути чорною чи

бiлою).

5. Члени меншин - за вибором або за необхiднiстю - як правило од-

ружуються мiж собою.  Домiнантна група застерiгає своїх членiв вiд од- 

руження з членами меншин та звичайно ставиться з презирством до тих, 

хто порушує цю заборону. Меншина може заохочувати своїх членiв до од- 

руження серед своїх, щоб зберегти свою унiкальну культурну спадщину.

Зауважимо, що багато соцiологiв розглядають мiжгруповi шлюби як

чутливий барометр мiжетнiчного або мiжрасового клiмату. Чим вище

вiдносний рiвень мiжгрупових шлюбiв, тим, очевидно, нижче iнтенсивнiсть

упереджень та дискримiнацiї. Та навпаки, чим нижче вiдносний рiвень

мiжгрупових шлюбiв, тим, очевидно, iнтенсивнiшими та поширенiшими упе-

редження та дискримiнацiя.

В Українi за останнiм переписом мiжнацiональнi шлюби брали

вiдсотки українцiв та 57 вiдсоткiв росiян. Сьогоднi серед дорослих ук-

раiнцiв (вiд 18 рокiв) 16%,