Його головний архiтектор - вiдомий американський соцiолог Джордж Герберт Мiд. Лекцiї, якi вiн читав у Чикагському унiверситетi мiж 1893 та 1931 роком були зiбранi iз студентських записiв у книгу "Розум, Я (самiсть) та Суспiльство" ("Mind, Self and Society") в 1934 роцi.

 Основнi поняття iнтеракцiонiзму 

 Знаки 

Знаки - Людськi iстоти здатнi створювати та використовувати знаки (символи (Symbols))

Визначити, що таке знаки, дуже коротко можна таким чином: Знаки - це що-небудь, що суто соцiально стає чимось iншим. Знаки можуть мати рiзнi форми - слова, жести, медальйони, предмети одягу,татуювання та iнше. Наша можливiсть користуватися символами має принципове значення. За допомогою символiв ми можемо уявляти свiт у думцi, чисто розумово, й тому ми не обмеженi умовами "тут" i "тепер", як обмеженi звiрi.

Ми можемо упорядковувати свою поведiнку на основi того, що було у минулому або передбачається у майбутньому.

Символи (знаки) дають можливiсть нам спiлкуватися один з одним.

 Суспiльство як взаємодiя. 

Iнтеракцiонiсти звертають особливу увагу на те, що суспiльство не iснує "десь там", воно постiйно створюється та вiдтворюється вiд моменту у процесах наших дiй та взаємодiй один з одним.

Вони вважають, що реально iснують взаємодiючи iндивiди. I що деяким своїм - певним чином взаємодiючим сукупностям - ми даємо iмена типу: "Україна", "Росiя", "Сполученi Штати". I поводимось з ними як з об'єктами.

З точки зору iнтеракцiонiзму - суспiльства виникають саме завдяки цьому (що ми з чимось поводимось як iз таким об'єктом). Ми робимо їх реальними.

Це стосується також усiх груп,усiх органiзацiй, громад. Ми з ними поводимось як з об'єктами повсякденно.

Вiдночас повсякденна дiя кожної особи з iншими - перетворює її у соцiальну iстоту з певною особистiстю.

Люди вiдносяться один до одного та поєднують свою активнiсть тому, що вони є членами суспiльства й як такi набувають здiбностi це робити. В той же час iнтеракцiонiсти усвiдомлюють, що суспiльство передує iндивiдуальним членам: дiти народжуються у родинах, йдуть до школи, потiм до коледжей, потiм працюють у органiзацiях, бiльшiсть яких створена до того, як вони в них прийшли.

Суспiльство та iндивiд фундаментально пов'язанi один з одним. Кожен передбачає iншого, потребує його, й не iснує без iншого. Це двi сторони однiєї медалi.

 Значення. Конструювання реальностi. 

Саме ми, люди придаємо людям, об'єктам, подiям певного  значення. I оскiльки ми iнтерпретуємо реальнiсть й те, що вiдбувається в нiй, iнтеракцiо-нiсти вважають, що реальнiсть виробляється нами.

Iнтеракцiонiсти зауважують, що наш досвiд не має сенсу, поки наш розум його не знаходить.

Вiдомий нiмецький фiлософ i соцiолог Альфред Шютц писав так: "Усi факти - як факти - ми створюємо шляхом iнтерпретацiї подiй".

З точки зору iнтеракцiонiстiв ми реiфiкуємо (уречовляємо) соцiальне життя. I тому вони стверджують, що наш соцiальний свiт є  сконструйованою реальнiстю.

" Кар'єра, що вимагає на нас". " Кар'єра " не є реальнiстю, але, дiючи, людина перетво-

рює її у реальнiсть (мотивацiя). Iнший приклад - ставлення клеркiв до встановлених процу-

дур дiї ("плюси (+)" та "мiнуси (-)" бюрократiї - адекватнiсть або неадекватнiсть процедур).

Уречевленi процедури стають на шляху постепу, коли вони перестають бути функцiональними.

 Оцiнка iнтеракцiонiстського пiдходу. 

Найбiльш поширеною позитивною оцiнкою iнтеракцiонiзму є визнання його заслуги, як кажуть, у поверненнi до соцiологiї людини.

Саме iнтеракцiонiсти фокусують увагу на тому, що люди - це дещо бiльше, нiж роботоподiбнi iстоти, якi проходять через життя просто виконуючи правила та соцiальнi ролi.

Iнтеракцiонiсти розглядають людей як таких соцiальних iстот, що надiленi здатнiстю до мислення. Через взаємодiї один з одним люди опановують знаки та значення, що дозволяє їм втручатися з подiї соцiального життя i впливати на свої долi.

Саме з iнтеракцiонiстської точки зору люди здатнi не тiльки iнтерпре-тувати ситуацiї, оцiнювати їх переваги та вади, але й робити серед них свiй вибiр.

Якщо казати коротко, то саме iнтеракцiонiсти дали поштовх до створення у соцiологiї образу людей, як активних iстот, що конструюють соцiальну реальнiсть, а не як пасивних iстот, що просто реагуть на вимоги соцiальних реалiй.

Водночас, iнтеракцiонiзм має свої обмеження. Люди не є абсолютно вiльними у формуваннi своїх дiй у повсякденному життi.

Бiльшiсть наших дiй спрямовуються системами значень, вироблених ранiше культурою та соцiальними iнститутами. Але деякi iнтеракцiонiсти переменшують ту роль, яку культура i соцiальнi iнститути вiдiграють у нашому життi.

Вiдповiдно, критики iнтеракцiонiзму пiдкреслюють, що iнтеракцiонiзм може сприяти перебiльшенню значення безпосередньої соцiальної ситуацiї.

Фокусуючи увагу на подробицях мiжособових взаємодiї, iнтеракцiонiсти часто не помiчають тих зв'язкiв, що мають мiсце мiж рiзними епiзодами взаємодiй.

Якщо казати коротко, то можно вiдмiтити, що для iнтеракцiонiзму важно вiдобразити адекватно великомасштабнi аспекти органiзацiї суспiльства та вiдносини мiж рiзними суспiльствами.

Головна увага фокусується на суб'єктивних аспектах людської поведiнки i на тому ситуативному контекстi, у якому вона відбувається.

Що ж стосується об'єктивних реалiй соцiального життя - таких, наприклад, як нерiвний розподiл у суспiльствi богатства, влади i престижу, - iнтеракцiонiсти їми або нехтують, або приймають як такi, що не викликають питань.

За останнi десятирiччя деякi iнтеракцiонiсти робили спроби включити до цього пiдходу структурнi та великомасштабнi компоненти суспiльного життя, але цi спроби ми будемо розглядати пiзнiше, коли будемо вивчати вiдповiднi соцiальнi об'єкти.

 ТЕМА 3. ДОСЛІДНИЦЬКІ МЕТОДИ СОЦIОЛОГI°

(розгорнутий план В.Паніотто)

 а Три основні припущення науки

1) зовнішній світ існує незалежно від нашого сприйняття його;

2) кожна подія має свої причини, і за тих самих умов, така ж сама причина завжди