Здiбнiсть людей створювати та пiдтримувати культуру - вивчати та використовувати знаки - дають засоби, що замiнюють бiологiчну еволюцiю як процес адаптацiї до природного довкiлля. Замiсть цього люди змiнюють це довкiлля, пристосовуючи його до своїх потреб.

Саме тому люди здатнi жити у будь-яких регiонах Землi, у будь-яких її клiматичних умовах i таке iнше.

В той час, як бiологiчна еволюцiя вiдбувається повiльно, культурна еволюцiя вiдбувається дуже швидко та порiвняно легко поширюються з однiєї громади на iншу.

Чому саме? В чому секрет культурної еволюцiї? Щоб вiдповiсти на це питання, розглянемо процес.

2   Виникнення культури. 

По-перше вiдзначим, що проблему спiввiдношення бiологiчної та культурної еволюцiї можна поставити таким чином.

Якщо порiвняти пiдстави вiдмiнностей соцiальних вiдносин у рiзних угрупованнях людей - з одного боку, i пiдстави вiдмiнностей вiдносин у рiзних угрупованнях тварин - з iншого боку, то можна чiтко зафiксувати ту якiсну межу, яка їх роздiляє.

Як випливає з даних бiологiї та етнологiї суттєвi вiдмiнностi вiдносин у рiзних угрупованнях тварин пов'язанi з вiдмiнностями у природних властивостях, у бiологiчнiй органiзацiї цих тварин, або з вiдмiнностями у природних умовах їх життя.

В той же час, - як випливає з даних етнологiї i соцiологiї, - суттєвi вiдмiнностi вiдносин у рiзних угрупованнях людей можуть iснувати навiть тодi, коли цi угруповання не вiдрiзняються одже вiд одного анi природними умовами свого життя, анi бiологiчними властивостями тих iндивiдiв, з яких вони складаються.

Бiльш того, вiдносини у людських угрупованнях змiнюються навiть без усяких змiн у бiологiчних якостях членiв цих угруповань, тобто - поза зв'язком з бiологiчною еволюцiєю.

Цей факт, який говорить про  надбiологiчну iсторичнiсть суспiльних вiдносин, примушує замислитися над тим, що  саме  зумовлює можливостi розвитку цих вiдносин.

Пошук вiдповiдi на це питання призвiв свого часу до розглядання вiдносин мiж людьми у взаємозв'язку з вiдношеннями людей до природи. Тобто - до розглядання соцiальних суспiльних вiдносин як сторони цiлiсної системи вiдношень людей з навколишнiм свiтом.

Яким же чином вiдношення людей до природи зумовлюють розвиток їхнiх вiдносин мiж собою?

Основна iдея полягає в тому, що джерелом цього розвитку є  праця- та практична дiяльнiсть людей, якою вони забезпечують себе  засобами життя

Механiзм впливу вiдношень з природою на вiдносини мiж людьми у загальному виглядi може бути окреслений таким чином.

На певному станi розвитку взаємодiй з природою стародавнiх пращурiв людей, вони прийшли до виготовлення  знарядьсвоєї дiяльностi, а втiм i до зберігання цих знарядь для багаторазового використання.

Мiж iндивiдами й їхнiми знаряддями складався тривкий зв'язок: зовнiшнiй, щодо iндивида, предмет ставав органом його дiяльностi, свого роду додатковою частиною природних органiв його тiла.

З розвитком первісної виробничої дiяльностi наших пращурiв, вони створювали навколо себе дедалi складнiшi штучнi неорганiчнi елементи свого безпосереднього оточення - знаряддя, одяг, житло та iн.

Через це, залежнiсть способiв взаємодiй мiж iндивидами вiд їхньої бiологiчної, тілесної структури зменшувалася, а - вiд небiологiчних, створених самими iндивiдами структур - зростала.

Розвиток цих штучних, по сутi надбiологiчних структур iндивiдiв та їхнiх угруповань в кiнцевому пiдсумку вiв до змiни  способiв їхньої взаємодiї, а тим самим - й до розвитку їхнiх вiдносин мiж собою.

Найстародавнiшнi небiологiчнi органи нашого пращура - це знаряддя полювання. А такi знаряддя є засобами дiї не тiльки на природу, але й на iнших iндивiдiв, тобто - є одночасно i зброєю.

Створюючi в процесах працi новi види зброї, iндивиди змiнювали тим самим способи силової взаємодiї одним з одним, змiнювали свої вiдповiднi вiдносини. Тому - в часи, пiсля появи перших знарядь - розвиток форм цих вiдносин безперечно залежав уже не тiльки вiд бiологiчної еволюцiї iндивiдiв, але й вiд первисної культурної еволюцiї - вiд розвитку створених не природою, а працею предметiв, що опосердковували цi вiдносини.

Необхiдно зауважити, що мова йде про дуже давнi часи, коли ще не iснувало не тiльки неоантропiв (людей сучасного фiзичного типу), але й навiть i пiтекантропiв. Справа в тому, що первиснi знаряддя вироблялися гомiнiдами (найстарiшими нашими пращурами), не менш нiж ,6  мiльйонiв рокiв тому, а неоантропи сформувалися тiльки приблизно 4-5  тисяч рокiв тому. Тобто, пiсля появи перших знарядь бiологiчна еволюцiя гомiнiдiв тривала, принаймi, ще близько ,5 мiльйона рокiв, але в цi часи вже разом та у взаємодiї з  культурною еволюцiєю, яка на цьому етапi була в основному еволюцiєю  матерiальної культури.

Не виключено, що виникнення та поступовий розвиток первісної культурної еволюцiї вiдiграв певну роль у прискореннi темпiв бiологiчної еволюцiї гомiнiдiв. Найважливiшим, однак, є те, що створення знарядь працi зрештою привело до перетворення i тих вiдносин, в яких iндивiди не руйнують, а виробляють, вiдтворюють особистiснi i речовi складовi своїх суспiльств - самих себе, своє потомство, предметнi умови свого iснування.

На певному етапi укладнення знарядь працi їх ефективне використання почало вимагати розширення рамок первiсного, ще природного, подiлу працi, який виникає внаслiдок вiдмiнностей статi й вiку, тобто в основному - на фiзiологiчному грунтi. На якомусь етапi подальше ускладнення знарядь дiяльностi стало неможливим без переходу до такої диференцiацiї соцiальних функцiй, розвиток якої не обмежувався б рамками бiологiчних вiдмiнностей iндивiдiв.

Але доки розподiл функцiй грунтується лише на природних вiдмiнностях iндивiдiв, вiн може мати застиглий характер незмiнно вiдтворюваних форм сумiсної поведiнки, якi упадковуються молодшими поколiннями шляхом iмiтацiї, простого повторювання того, що роблять старшi.

При такому вiдтворюваннi поведiнкових форм всякий вихiд за рамки тих форм, що усталились, всякий