відносин. Кожен статус звичайно включає ряд ролей.Освоєння соціальних ролей — частина процесу соціалізації особистості, неодмінна умова “вростання” людини в суспільство собі подібних. Соціалізацією називається процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду, здійснюваний у спілкуванні і діяльності. Засвоюючи соціальні ролі, людина засвоює соціальні стандарти поводження, учиться оцінювати себе з боку і здійснювати самоконтроль.
Одна з перших спроб систематизації ролей була почата Т Парсонсом. Він вважав, що кожна роль описується 5-ма основними характеристиками:
емоційна Ї одні ролі вимагають емоційної стриманості, інші - розкутості;
способом одержання - одні пропонуються, інші завойовуються;
масштабом - частина ролей сформульована і строго обмежена, інша - розмита;
нормалізацією Ї дія в строго встановлених правилах, або довільно;
мотивацією Ї на особистий прибуток, на загальне благо.
Соціальну роль варто розглядати в 2-х аспектах:
рольового чекання
рольового виконання.
Між ними ніколи не буває повного збігу. Але кожний з них має велике значення в поводженні особистості. Наші ролі визначаються насамперед тим, чого очікують від нас інші. Ці чекання асоціюються зі статусом, що має дана особистість.
У нормальній структурі соціальної ролі звичайно виділяються 4 елементи:
опис типу поводження, що відповідає даній ролі;
розпорядження (вимоги), зв'язані з даним поводженням;
оцінка виконання запропонованої ролі;
санкції Ї соціальні наслідки тієї чи іншої дії в рамках вимог соціальної системи. Соціальні санкції за своїм характером можуть бути моральними, реалізованими безпосередньо соціальною групою через її поводження (презирство), чи юридичними, політичними, екологічними.
Слід зазначити, що будь-яка роль не є чистою моделлю поводження. Головною сполучною ланкою між рольовими чеканнями і рольовим поводженням служить характер індивіда, тобто поводження конкретної людини не укладається в чисту схему.
Таким чином, розвинута особистість може використовувати рольове поводження як інструмент адаптації до визначених соціальних ситуацій, у той же час не зливаючись, не ідентифікуючись з роллю. Рольова концепція особистості виникла в американській соціальній психології в 30-х роках XX в. (Ч. Лантухи, Дж. Мид) і одержала поширення в різних соціологічних плинах, насамперед у структурно-функціональному аналізі.
Висновок.
Проблема особистості - проблема неосяжна і складна, що охоплює величезне поле досліджень. Поняття особистості відноситься до числа найскладніших в “человекосознании”. Дотепер ще не склалося досить обґрунтованого і загальноприйнятого визначення, багатозначність змісту цього поняття обумовлена широкоаспектністю проявів особистості, різноманіттям її становлення і розвитку.
Але як ми побачили, характеристикою особистості людини є її суб'єктивність. Погляд на особистісне в людині як прояв його суб'єктивності не є прерогативою філософської думки. Таке представлення про особистість у психології, соціології, педагогіці, літературі. Мистецтво, політика, та й сама мова повсякденного життя наділяють особистість силою активності. Хто не активний. Той знеособлений. У цьому сходяться наукові й інтуїтивні концепції особистості у свідомості людей. “Те чого не вистачає рабу, - писав Гегель- це визнання його особистості; принцип же особистості є загальність. Пан розглядає раба не як особистість, а як не володіючу самостійністю річ, сам раб не рахується “Я”, його “ Я” є пан.”
Особистість є паном самого себе, - така максима ціннісного осмислення феномена особистості в культурі.
Література:
Філософський словник. М., 1987Ф.
Э.В. Ильенков Що таке особистість? М.,1991
Э.У Ильенков Філософія і культура. М.,1991
Ортега і Гассет Що таке філософія? М.,1991
Арьев Людина перед обличчям смерті. М.,1992
Н. Смейзер. Соціологія. Курс лекцій. М., 1994
С. С. Фролов. Соціологія. Підручник. М., 1996
Філософія. РНД.1997
Д. Хьелл, Д. Зиглер Теорії особистості- Теорії особистості. М.1997
А. А. Радугин К. А. Радугин Соціологія. Курс лекцій. М., 1999