7) Творчої продуктивності чи творчої стагнації в середньому віці – реалізація творчого потенціалу, самореалізація особистості, уникнення стану стагнації.

8)Заспокоєння чи розпачу у старості - переживання стану власної гідності, значущості з огляду на досягнуте, чи розпачу і відчаю, зважаючи на невикористанні можливості, неефективність дій.

39. Сім’я і школа як агенти соціалізації.

Агенти соціалізації - це люди та установи, діючі соціальні суб’єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки процесам навчання, комунікації, прилучення до культур.

Першим у житті агентом соціалізації людини є сім’я, де відбувається рання соціалізація. Результати батьківського виховання у значній мірі визначають особистість, її подальше суспільне життя. Соціалізація, що відбувається у дитинстві носить назву первинної соціалізації.

Загальна освітня школа забезпечує всебічний розвиток людини (дитини) як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння суспільними, національно – культурними потребами, обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

Вища школа забезпечує фундаментальну наукову та загальнокультурну, практичну підготовку, одержання громадянами спеціальності відповідно до покликання, інтересів, здібностей, підвищення їх кваліфікації, вдосконалення їх професійної підготовки, перепідготовку наукових і науково – педагогічних кадрів.

40.Вплив засобів масової інформації на соціалізацію людини.

ми не зможемо не помітити того факту, що сьогодні інформація стала чи не найважливішим чинником його існування. Культура, як один з елементів суспільства і, водночас, один з тих механізмів, які зумовлюють його існування і подальший розвиток, і суспільство, як сукупність індивідів, що його створюють, сьогодні перебувають у тісній залежності і взаємодіють, головним чином, за допомогою засобів mass-media. Масова комунікація, як один з елементів культури, з’явилася порівняно недавно. Але за дуже короткий час вона набула такого поширення в усіх галузях людського існування, що зараз практично неможливо уявити собі існування суспільства без інформації та джерел її розповсюдження.

41. Формування національної свідомості як проблема соціалізації.

Кожне суспільство надає маже всім своїм членам деякий особливий досвід, особливі культурні взірці, які інші суспільства запропонувати не в змозі. На формування національної свідомості особистості, як об’єкта суспільних відносин, впливають чинники фізичного оточення і загальні культурні взірці поведінки в певній соціальній групі, засвоєні в тій чи іншій мірі етносоціокультурні надбання певного народу. Серед головних чинників, які визначають процес формування особистості та її національної свідомості, - груповий та унікальний особистісний досвід, що повною мірою виявляється у процесі соціалізації.

Одне із загальновизнаних визначень соціалізації таке: «соціалізація» - процес засвоєння індивідом знань, досвіду, нормі цінностей, включених до системи соціальних зв’язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

Тобто, формування національної свідомості – тривалий процес, який починається перших років людини (дитина вчиться розмовляти національною мовою) і триває майже весь період навчання особистості до соціальної зрілості (або соціальної адаптованості).

42. Соціологія девіантної поведінки.

У наслідок різноманітних причин духовного, економічного, політичного характеру в суспільстві завжди є люди з девіантною поведінкою – поведінкою, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно – нормативних стандартів.

Девіантна поведінка

У широкому розумінні У вузькому розумінні – всякі негативні відхилення

Будь – які дії, які не відповідають від соціальних норм

Соціальним нормам і стереотипам Основні форми:

Даного суспільства - злочинність;

Позитивна девіація: - пияцтво і алкоголізм;

- самопожертвування; - наркоманія;

- над працездатність; - проституція;

- героїзм; - гомосексуалізм;

Негативна девіація: - аномія.

- тероризм;

- крадіжки;

- суїцид;

- цинізм та ін.

Соціальна поведінка – дії людини стосовно суспільства, інших людей, оточуючих речей і природи.

Соціальна норма – типовий зразок дії, еталон поведінки, що приписується індивіду, який діє в певній ситуації. Виходячи із власної системи цінностей та у межах соціальних норм, що ззовні регулюють поведінку людини, вона визначає спрямованість своїх дій, свою активність.

Основні види девіантної поведінки (за Р. Мертоном)

- конформізм – повне прийняття цілей суспільства і способів їх досягнення;

- Інноваційна - людина визнає цілі суспільства, але намагається реалізувати їх новими, нетрадиційними засобами (рекет, крадіжки, зловживання, тощо);

- Ритуалізм – людина не визнає суспільні цілі та цінності, однак дотримується певних «правил гри», діє у відповідності до суспільних уявлень про припустимі засоби досягнення цілей;

- ескейпізм (ретритизм) – відхід, втеча людини від соціальної дійсності, людиною не визнаються ні цілі, ні засоби їх досягнення (анархія, наркоманія, бродяжництво та ін).

43. Причини девіантної поведінки підлітків.

44. Біологічні та психологічні пояснення причин девіації.

45. Соціологічні пояснення причин девіації. Теорія аномії Дюркгейма – Мертовна.

46. Соціологічні пояснення причин девіації. Теорія стигматизації («навішування ярликів»)

47. Культурологічне пояснення причин девіації.

У динамічних процесах сучасності молоді дедалі складніше знайти своє місце. Виникає низка проблем молоді, що стосується забезпечення її житлом, професіоналізації, дозвілля. Через відсутність чіткого соціального вибору держави становище її громадян, на сам перед молоді, яка саме займає позицію самовизначення, ускладнюється.

Переважаюча орієнтація споживання на матеріальний успіх як особливу переважаючу цінність породжує психологію легкого, необтяженого працею успіху, споживацький стиль життя окремих груп людей, особливо молоді. Цьому сприяє тенденція денаціоналізації культури на «західний» кшталт. Засилля продукції західної культури (не найвищого ґатунку) з екранів телевізорів, комп’ютерів, впливає на наших громадян, зокрема молодь, дегуманізаційно, пропагуючи секс, насильство, споживацьку психологію.

Все вищесказане призводить до конфлікту життєвих поглядів особистості і реальним життям, що може стати причиною девіантної поведінки.

48Типи девіантної поведінки.

У наслідок різноманітних причин духовного, економічного, політичного характеру в суспільстві завжди є люди з девіантною поведінкою – поведінкою, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно – нормативних стандартів.

Девіантна поведінка

У широкому розумінні У вузькому розумінні – всякі негативні відхилення

Будь