Конституційні положення, залишені чинними на підставі ст.77 Конституційного Закону від 17.10.92 про відносини між законодавчою та виконавчою владами Республіки Польща гарантують турботу про матір та дитину, опіку над вагітною жінкою (ч. 2 ст.78); захист шлюбу, материнства, сім”ї з боку держави, здійснення аліментних обов”язків; рівність прав позашлюбних дітей та дітей, народжених у шлюбі.

Республіка Угорщина захищає інститути шлюбу та сім”ї, що закріплено у ст.15 її Конституції. Детальніше про це йдеться у ст. ст. 66, 67, у яких вказується, що в Угорщині гарантується рівність чоловіків і жінок у всіх правах; матерям надається допомога та захист до і після народження дитини; кожна дитина має право на захист і піклування, яке забезпечується її сім”єю, державою та суспільством; право батьків обирати для своїх дітей вид освіти.

Російська Федерація дбає про захист сім”ї, закріпивши у Конституції такі принципи, як державна підтримка сім”ї, материнства, батьківства та дитинства (ст.7); недоторканість приватного життя, сімейну таємницю (ст.23); захист материнства, дитинства, сім”ї державою, рівність прав і обов”язків щодо піклування про дітей; обов”язок працездатних дітей піклуватися про непрацездатних батьків (ст.38); право не свідчити проти своєї дружини, чоловіка, близьких родичів (ст.51).

У Конституції Словацької Республіки закріплено право на захист від безпідставного втручання у сімейне життя (ст.19), захист материнства, батьківства, сім”ї законом, право вагітних жінок на особливе піклування, умови зайнятості і праці, рівні права дітей, народжених у законному шлюбі та поза ним; право батьків на піклування про дітей і право дітей на батьківське піклування; право батьків, які виховують дітей на допомогу держави ( ст.41); право відмовитися давати свідчення, які можуть ставитися близькій особі в вину (ч.1 ст.47).

Конституція Чеської Республіки просто зазначає у ст.3, що Хартія основних прав та свобод є частиною конституційого порядку Республіки. У Хартії закріплено такі принципи, як охорона батьківських прав і сім”ї законом; особливе піклування про жінок у період вагітності; рівні права дітей, народжених у шлюбі та поза шлюбом; право батьків піклуватися про дітей і право дітей на батьківське піклування; право батьків, які піклуються про дітей, отримувати допомогу від держави (ст.32).

Українська Конституція надає чоловіку і жінці рівні права, забезпечуючи це створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, моральною і матеріальною підтримкою материнства і дитинства (ст.24). Стосовно шлюбу та сім”ї, Конституція України закріплює такі засади: вільна згода жінки і чоловіка, на якій грунтується шлюб; рівність прав і обов”язків подружжя у шлюбі та сім”ї; обов”язок дітей утримувати дітей до їх повноліття; обов”язок дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків; охорона сім”ї, дитинства, материнства, батьківства державою (ст.51); рівність дітей у правах незалежно від походження і від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним; заборона насильства та експлуатації дітей; покладення обов”язків щодо утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на державу (ст.52).

РОЗДІЛ 3

Шлюбно-сімейні відносини у країнах Східної Європи регулюються в основному сімейним, а не цивільним законодавством. Шлюб розглядається не як угода, а як союз чоловіка і жінки. Цивільне право застосовується до шлюбно-сімейних відносин лише субсидіарно, хоча в Чехословаччині за часів соціалізму майнові відносини між подружжям регламентувались нормами ЦК. Слід зауважити, що сімейне право має зв”язок з іншими галузями права, а сімейне право як наука пов”язано з демографією, соціологією, медициною, оскільки не всі проблеми можливо вирішити у рамках сімейного права.

РОЗДІЛ 4

Проаналізувавши сімейне законодавство, можна виявити певні відмінності у регулюванні окремих інститутів сімейного права, зокрема щодо встановлення шлюбного віку, підстав розірвання шлюбу, регулювання майнових відносин та ін.

4.1. Законодавство як України, так і країн Східної Європи встановлює принцип рівноправності чоловіка і жінки, але в більшості країн для чоловіка і жінки встановлено різний вік вступу в шлюб. В Україні, Білорусії, Молдові, Росії шлюбний вік становить 18 років для чоловіків і 17 для жінок, що порушує принцип рівноправності чоловіка і жінки. Різним цей вік є і в Польщі – 21 для чоловіків і 18 для жінок (можна було знизити відповідно до 18 і 16); найнижчий шлюбний вік був в Угорщині – 18 і 16, при чому знизити його можна було до 16 і 14; у Румунії – 18 і 16 (для жінок можна було знизити до 15)

Ще у 1979 році зазначалося, що кількість розлучень невпинно зростає в порівнянні з кількістю шлюбів, які укладаються. Судова практика вказувала на такі причини, як подружня зрада, несумісність характерів, зловживання алкоголем, легковажний вступ до шлюбу, недостойна поведінка одного з подружжя, яка проявляється у насильстві чи інших діях*.

Для зміцнення сім”ї та зменшення кількості розлучень різні країни використовували різні методи. Одним із них є встановлення певного строку після подання бажаючими одружитися заяви, по закінченні якого вони можуть одружитися – після його перебігу певний процент пар на реєстрацію не з”являється. Встановлення такого строку спрямоване на зменшення кількості легковажно укладених шлюбів. В Україні, Росії, Білорусії, Молдові, Польщі цей строк становить один місяць, в Угорщині – 30 днів, у Румунії – 8 днів. У Чехословаччині такого терміну не встановлювалося, але у процентному співвідношенні кількість розлучень була меншою, ніж в інших соціалістичних країнах. Це пояснюється кількома причинами : у ЧССР за період соціалізму було збудовано 2 млн квартир, де