В узагальненому розумінні предметом соціального парт-нерства може бути будь-яке питання соціально-економічно-го змісту в суспільному житті, щодо якого соціальні партне-ри вважають за потрібне досягти згоди. З другого боку, нор-ми про соціальне партнерство тією своєю частиною, що регу-люють сферу застосування найманої праці, складають інсти-тут колективного трудового права. Тобто соціальне партнер-ство можна розглядати як принцип діяльності суб'єктів ко-лективних трудових відносин і як правовий інститут. Соці-альне партнерство як правовий інститут — це сукупність норм, що регламентують відносини між соціальними парт-нерами — трудовими колективами найманих працівників та їхніми представниками (профспілками та іншими пред-ставниками) і роботодавцями та їхніми представниками, а також між об'єднаннями вказаних суб'єктів щодо вре-гулювання трудових і соціально-економічних відносин у сфері застосування найманої праці й вирішенні колектив-них трудових спорів (конфліктів).

В Україні існували окремі форми соціального партнер-ства: колективні договори, виробничі наради, ради трудових колективів. Однак ринкові відносини вимагають створення нового правового механізму регулювання колективних відно-син у суспільстві. Якщо на рівні підприємства колективна співпраця між соціальними партнерами була врегульована певним чином, то на регіональному, галузевому, національно-му рівнях необхідно було встановлювати цілком нову для нашої держави правову модель. Перш за все виникла проб-лема належного представництва, тобто створення повноправ-них представницьких органів як від найманих працівників, так і від роботодавців. У цьому напрямку були проведені певні організаційно-правові заходи. Указом Президента Украї-ни від 23 травня 1993 p. було створено Національну раду соціального партнерства; 1 липня 1993 p. був прийнятий За-кон України "Про колективні договори і угоди". З 1993 p. укладаються Тарифна угода (1993 p.), а затим Генеральні угоди між Кабінетом Міністрів України і профспілковими об'єднаннями України, а з 1997 p. — ще й Українським сою-зом промисловців і підприємців (з 1999 p. — Конфедерацією роботодавців України). 24 березня 1995 p. прийнятий Закон України "Про оплату праці" (із змінами від 23 жовтня 1997р.); З березня 1998 p. прийнятий Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфлік-тів); Указом Президента від 17 листопада 1998 p. створено Національну службу посередництва і примирення. 15 верес-ня 1995 p. прийнято Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Тривалий час у Верховній Раді України знаходяться на розгляді проекти законів "Про соціальне партнерство", "Про об'єднання роботодавців", "Про трудові колективи", нова редакція Закону України "Про колективні договори і угоди". З прийняттям цих законів буде створена сучасна правова база колективного трудового права.

Український союз промисловців і підприємців (УСПП), організований в 1992 p., є неурядовою громадською орга-нізацією, яка об'єднує сьогодні 16 тис. членів — промислові, будівельні, транспортні, наукові, фінансові, комерційні та інші підприємницькі структури, підприємства різних форм влас-ності. У структурі УСПП нараховується 70% підприємств недержавної і 30% державної форм власності. Така структу-ра відображає і структуру форм власності в Україні. Нарівні з іншою діяльністю (захист інтересів вітчизняного виробни-ка, сприяння прийняттю державними органами рішень про структурну перебудову економіки тощо) УСПП здійснює представництво інтересів роботодавців у процесі соціально-го партнерства. У червні 1997 р. УСПП був затверджений членом Міжнародної організації роботодавців (Український союз промисловців і підприємців — учасник колективних переговорів // Україна: аспекти праці. — 1998. — №2. — С. 26-30).

16 жовтня 1998 p. підписано Декларацію про створення Конфедерації роботодавців України. Ініціатором її утворен-ня виступив Український союз промисловців і підприємців, серед засновників — Спілка орендарів і підприємців Украї-ни, Українська аграрна конфедерація, Спілка малих, середніх і приватизованих підприємств України, Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва "Єднання" та Спілка юристів України. 5 листопада 1998 р. в УСПП відбувся Установчий з'їзд Конфедерації роботодавців України, який за-твердив Статут Конфедерації, було сформовано Координа-ційну раду, а також вибрано ревізійну і мандатну комісію.

Конфедерація роботодавців України надає можливість промисловцям і підприємцям:—

проводити єдину узгоджену політику соціально-тру-дових відносин;—

брати участь у переговорах з профспілками на націо-нальному рівні про укладення Генеральної угоди;—

консолідовано відстоювати свої інтереси і захищати корпоративні права щодо розвитку національного товарови-робника;—

координувати дії учасників щодо політики зайнятості, заробітної плати, соціального страхування, охорони праці;—

виступати на міжнародній арені;—

делегувати своїх представників до тристоронніх органів, у Національну раду соціального партнерства, На-ціональну службу посередництва і примирення, спостережні ради фондів загальнообов'язкового державного соціально-го страхування тощо;—

брати участь у підготовці проектів законодавчих актів.

У перспективі будуть створюватися галузеві об'єднання роботодавців.

Кабінет Міністрів України виступає в соціальному парт-нерстві як орган, що здійснює управління об'єктами дер-жавної власності. Держава як суб'єкт соціального партнер-ства в Україні залишила за собою таку важливу функцію як створення правової бази для регулювання соціально-трудо-вих відносин, встановлення на державному рівні мінімаль-них гарантій для трудящих у сфері праці.

Представниками найманих працівників виступають на національному рівні профспілкові об'єднання України. Так, Генеральну угоду на 1997—1998 роки підписали голови 13 профспілкових об'єднань України.

В Україні створено спеціальні органи, котрі здійснюють повноваження у сфері соціального партнерства — Націо-нальна рада соціального партнерства, Національна служба посередництва і примирення (Положення про Національну службу посередництва та примирення затверджено Указом Президента України від 17 листопада 1998 p. №1258/98 // Праця і зарплата. - 1998. - №23. - С. 6). Згідно з Положенням Національна служба посередництва і примирення