Відомо, що саме в періоди трансформацій відбувається різке падіння авторитету держави та її установ, послаблення багатьох форм соціального контролю, зниження соціалізуючих можливостей офіційних агентів соціалізації. Так, соціологічне дослідження, яке проводилося науковцями кафедри соціології КДПУ у січні 2000 року в навчальних закладах Кривого Рогу (вибірка – 1200 чоловік, репрезентативна за віком, статтю та місцем навчання) свідчить про те, що хоча такий впливовий соціальний інститут соціалізації молоді як сім’я все ж таки залишається основним (62% опитаних підтримують цю думку), він відчуває сильну конкуренцію з боку засобів масової інформації та впливу однолітків. Як в особистісному, так і в соціальному аспектах, зменшується для молоді суб’єктивна значимість школи. Тільки 18% респондентів вважають її найбільш впливовим соціальним інститутом. Проте, за даними дослідження, з одного боку, саме вплив традиційних агентів сприяє більш “цивілізованому” баченню молоддю сутності ринкових перетворень, розумінню значущості особистісних якостей, таких, як компетентність, цілеспрямованість, освіченість, відповідальність. З іншого боку, збільшення впливу стихійних соціальних факторів (“вулиця”, однолітки, несанкціоновані громадські рухи тощо) на процеси соціального становлення молоді призводить до сприйняття ринку як засобу наживи та власного збагачення, що є підгрунтям девіантної поведінки молоді.

Зменшення впливу традиційних агентів соціалізації призвело до того, що нормативна система цінностей сучасного українського суспільства лише частково реалізується у повсякденній поведінці молодих людей. Так, 92% опитаної молоді зазначили, що прагнуть у своїй поведінці дотримуватися правил моралі і будувати свої взаємовідносини з іншими на засадах взаємоповаги і взаєморозуміння, причому 65% із них бажали б свої стосунки з іншими людьми будувати за принципом “Один за всіх, всі – за одного”. 82% респондентів вважають, що джерелом досягнення успіху мають бути працелюбність і рівень та якість здобутої ними освіти. Серед головних життєвих цінностей вони називають сімейне благополуччя (81% опитаних), матеріальне забезпечення (60% респондентів), здоров’я (53% опитаних). Разом з тим, 53% респондентів не підвищують свого освітнього рівня. У побудові майбутньої кар’єри кожний третій покладається на гроші, зв’язки, ризик. І лише 8% молодих людей користуються принципом: “Один за всіх, всі – за одного” у реальних взаєминах зіншими людьми. 68% респондентів вважають, що повсякденні взаємовідносини серед молоді базуються на принципах “Кожен сам за себе” чи “Ти – мені, а Я – тобі”. Для 63% опитаних молодих людей гроші стали головною метою існування.

На нашу думку, і це підтверджується емпіричними дослідженнями, на основі співвідношення між нормативними (що декларуються) і реальними (повсякденними) ціннісними системами молоді, які сформувалися в сучасних умовах перехідного суспільства, умовно можна виділити такі три моделі проходження процесу соціалізації молоді, що вчиться: суспільно-адекватна, суспільно-девіантна і псевдосоціалізація [8]. Формування запропонованих моделей соціалізації молоді пов’язується з такими соціальними показниками: рівень матеріальної забезпеченості; відчуття життєвого ритму; наявність модельної нормативно-ціннісної системи; здатність протистояти негативному впливу оточуючого середовища; ступінь задоволення власним соціально-психологічним самопочуттям, за допомогою яких можна з’ясувати, наскільки успішно молодь інтегрується в соціум.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Новикова С.С. История развития социологии в России. – Москва- Воронеж, 1996. 2. Павленко В.Н. Представления о соотношении социальной и личностной идентичности в современной западной психологии // Вопросы психологии. –2000. –№1. –С.132-139. 3. Помиткін Е.О. Проблема розвитку та діагностики духовних ціннісних орієнтацій у старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. –1998. –№ 10. –С.6-14. 4. Гобозов И.А. Социальный детерминизм и проблемы общественного развития. –М., 1998. 5. Parsons T. The Social System – N.Y., 1951. 6. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. М.: Медиум, 1995. 7. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. М.: Наука, 1990. 8. Лобанова А.С. Социальная мимикрия: морально-этический аспект // Актуальні проблеми духовності. –Вип.ІІІ. –Кривий Ріг, 2000. –С.312-319.