активізація відповідного напряму соціального виховання з метою нівелювання соціально-інформаційної нерівності (зокрема освітньої) в інформаційному соціумі, розробка технологій, які б передбачували можливість вияву «людського фактора» в процесі інформаційної технологізації, що впливає на соціальний розвиток як особистості, так і суспільства.

Комунікативна культура соціуму як фактор та умова соціальної життєдіяльності особистості, що в ньому існує та його (соціум) розвиває, формувалася протягом тисячоліть, але найбільшої актуальності це явище набуває в наші часи, що зокрема пов'язано з інтенсивним розвитком засобів масової комунікації. Це зумовлює передання величезного інформаційного потоку, який неоднозначно впливає як на життєдіяльність кожної людини, так і на існування соціального середовища взагалі.

Визначення культури як системи надбіологічних програм людської діяльності, поведінки, спілкування, яка історично розвивається і постає умовою відтворення та зміцнення соціального життя в усіх його основних проявах [5], уможливлює трактування інформаційної культури. Отже, це складова загальної культури як особистості, так і соціуму, яка відбиває ступінь ціннісного усвідомлення, адекватного використання інформації в процесі соціальної життєдіяльності, рівень взаємодії з системою масових комунікацій. Складовою інформаційної культури є комунікативна, що визначається як система цінностей, якостей, поведінки, яка регламентує адекватну взаємодію особистості з іншими особами або ж засобами комунікації, тобто здатність отримувати, осмислювати, транслювати, вдосконалювати інформацію без загрози для соціального буття на різних рівнях.

Не є таємницею, що будь-які технологічні зміни потребують адекватної відповіді людини та суспільства, нова технологія — нового соціокультурно- го змісту. На нашу думку, перехід до існування та розвитку особистості в інформаційному соціумі зумовлює визначення «людської складової» оновленого світу масових комунікацій, як механізму збереження та транслювання інформації, наукоємних технологій, формування адекватного ставлення до неї, що й передбачає соціально-педагогічний підхід. Оскільки соціальна педагогіка виробляє механізм трансляції та розвитку соціальних і культурних цінностей, зокрема через систему масових комунікацій, а сучасне суспільство завдяки швидкому поширенню інформації дедалі інтенсивніше глобалізується, розглянемо особливості соціально-педагогічної підтримки в інформаційному соціумі.

Під соціально-педагогічною підтримкою розуміємо створення умов для позитивного соціального існування особи, що відбувається через засвоєння соціальних цінностей, формування соціальних якостей та прояви про- соціальної поведінки. Ми погоджуємося з думкою А. Рижанової, що «соціальні цінності — не певні (оскільки змінюються) цінності соціуму, а ціннісне ставлення саме до соціального існування людини, а отже, до родини, нації (інших соціальних груп), країни, регіону, світу, людства як

таких і людини як соціальної істоти. Соціальні якості соціального суб'єкта — це риси характеру, що сприяють соціальному порозумінню, консолідації, зміцненню соціальних зв'язків. Просоціальна поведінка — поведінка, спрямована на зміцнення та вдосконалення мікро -, мезо -, макросоціуму». [6, с. 18] Таким чином, опанування на ціннісному рівні системи масових комунікацій та через них й інформації зумовлює використання здобутих знань для позитивного існування в соціумі, вироблення соціальних якостей (толерантності, соціальної активності та відповідальності), зміцнює здобуті цінності, що виявляється в просоціальній поведінці. Таким чином, можна дійти висновку: завдяки соціально-педагогічній підтримці людина набуває соціальної зрілості й усвідомлює своє місце в соціумі будь-якого рівня, зокрема інформаційного суспільства, впливає на духовно-культурне вдосконалення соціального середовища.

На наш погляд, у процесі соціально-педагогічної підтримки в такому соціумі має формуватися зокрема інформаційна культура особистості, складовою якої є комунікативна культура в розумінні ширшому, ніж тільки ефективне міжособистісне спілкування. Відомо, що засоби комунікації тісно пов'язані з рівнем розвитку культури. У постіндустріальному інформаційному суспільстві людина та група мають набути комунікативні навички. Але не тільки набути, а й критично оцінювати отриману інформацію. Сприяє цьому формування комунікативної культури. Відтак, актуальною є проблема розвитку особистості в системі розгалужених комунікацій, різноспрямованих інформаційних потоків та унеможливлення втрати справжнього сенсу свого буття.

Комунікативна культура, що формується в результаті соціально-педагогічної підтримки, позначає випереджальний соціально-виховний вплив на особистість, яка, за умови досягнення високого рівня такої культури, стає «захищеною» від негативного впливу інформаційного соціуму, від маніпулювання свідомістю і здатна використати й удосконалити його позитивний потенціал.

У зв'язку з цим Лактіонова Г. зауважує, що в інформаційному соціумі «... глобалізація потребує особистості, готової опанувати новітні технології, що є складовими всесвітнього господарства. Міжнародний поділ праці зумовлює необхідність знання іноземних мов, уміння співпрацювати, рівень мислення з урахуванням не тільки особистих, національних інтересів, а й інтересів світової спільноти» [4, с. 2]. Це підкреслює значення освіти для особистості та багаторівневість впливів комунікативної культури. Виникає враження, що іншого шляху подальшого соціального розвитку, ніж здобуття знань, немає. Водночас дослідниця додає, що «... глобалізація створює додаткові можливості для розвитку особистості, „.потребує міцної й широкої культурної бази, сформованого духовного стрижня» [4, с. 2]. Саме формування такого духовного стрижня є завданням соціальної педагогіки, зокрема в процесі формування комунікаційної культури.

Відтак, шлях до суспільства знань — це шлях від інформації до знання, від сприйняття до судження (усвідомленого й оціненого згідно з соціальними цінностями особистості й соціуму), знання робить особистість дієздатною, а судження спонукає її до активної діяльності (звичайно ж, на благо самої особистості і для вдосконалення середовища життя). Саме така послідовність характеризує високий рівень комунікативної культури.

Водночас, зважаємо на думку Алексєєнко Т., котра досліджує основні тенденції соціалізації особистості в сучасних умовах і наголошує на тому, що в