УДК 378.013.42

Н. О. МАКСИМОВСЬКА

СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА У СФЕРІ ДОЗВІЛЛЯ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Розглядаються проблеми взаемозв'язку соціальної педагогіки та сфери дозвілля, ступінь дослідженості взаємовпливу дозвіллєвої діяльності і соціального розвитку особистості, використання дозвілля як ефективного засобу для вирішення соціально-педагогічних завдань.

Ключові слова: соціальна педагогіка, сфера дозвілля, вільний час, дозвіллєва діяльність.

Рассматриваются проблемы взаимосвязи социальной педагогики и сфергы досуга, степень исследованности взамовлияния досуговой деятельности и социального развития личности, использования досуга как эффективного средства для решения социально-педагогических задач.

Ключевые слова: социальная педагогика, сфера досуга, свободное время, досуговая деятельность.

The article reveals the problem of conection of social pedagogic and the sphere of recreation, level of researchnes of mutual influence of recreation activities and person's social development, the usage of recreation as an effective way of solving social-pedagogical tasks.

Key words: social pedagogic, recreation sphere, free time, recreation activities.

Вільний вибір вільної людини за будь-яких часів був важливою цінністю соціального існування. Суспільні умови зазвичай диктували вибір діяльності, але завжди залишався час, коли людина прагнула бути самою собою, обирати заняття на власний розсуд – це сфера дозвілля. Нині існування особистості відбувається в стрімкому, динамічному, неоднозначному сучасному світі, її розвиток має змістовну соціальну складову, яка суттєво впливає на соціальну стабільність. Однак мінливість, обмеженість часу, його беззмістовне проводження іноді викликають дисгармонію, що призводить до соціальної нестабільності. Тому сучасну педагогіку, зокрема соціальну її галузь, цікавить розвиток особистості у сфері дозвілля, адже саме в дозвіллєвій сфері людина самореалізується та саморозвивається. Через сферу дозвілля уможливлюється зміцнення соціальних відносин і тому дозвілля набуває міцного потенціалу як засіб соціального виховання. Це актуально в нашу добу глобалізації та інформатизації, коли людина іноді відмежовується від оточення, занурюється у власне життя та проблеми, що може загрожувати консолідації суспільного життя, призводити до втрати соціальної активності особистістю, яка не завжди може вдало організувати навіть власний вільний час. Актуальності додає те, що в сучасному світі затребувана творча особистість, яка вихована на загальнолюдських цінностях, зокрема через залучення до культурних надбань людства у сфері дозвілля, котра в умовах нестабільності може знаходити нестандартні рішення, здатна вести за собою спільноту до суспільного прогресу.

Таким чином, сфера дозвілля та соціальна педагогіка безперечно пов'язані між собою. Про це свідчать наукові праці в галузі педагогіки, соціології, філософії, соціальної педагогіки: Р. Азарової, А. Воловика,

Дулікова, Т. Кисельової, Р. Костецьки, В. Пічі, І. Петрової, В. Пономарьо- ва, Б. Тітова, В. Туєва, Д. Шамсутдінової та ін. Важливість дослідження процесів соціального розвитку особистості засобами дозвіллєвої діяльності доводять також учені, які вирішували специфічні соціально-педагогічні проблеми: В. Гладиліна, Т. Гончар, О. Гончарова, О. Диба, Т. Зрєлова, Ю. Клейберг, Г. Колик, С. Лаврецова, Ю. Моздокова, Л. Сайкіна, А. Фатов,

Цюлюпа та ін.

Однак залишаються недослідженими методологічні та теоретичні основи взаємозв'язку соціальної педагогіки і сфери дозвілля, що відбивається на прогнозуванні та реалізації практичної соціально-педагогічної діяльності засобами дозвілля. Отже, метою публікації є аналіз стану вивченості соціально-педагогічних аспектів дозвіллєвої діяльності, визначення перспектив подальшого дослідження соціально-педагогічного потенціалу відповідної галузі.

Для змістовного аналізу необхідно навести основні термінологічні орієнтири, які мають суттєве відношення до вказаної проблематики. У сучасній науковій літературі трапляються поняття «вільний час» та «дозвілля», які подекуди ототожнюються, а також «дозвіллєва діяльність», «культурно-дозвіллєва діяльність», «сфера дозвілля», «культура дозвілля» та ін. Дійсно, сфера дозвілля може вимірюватися часовим критерієм, однак, не тільки. І тому очевидно, що вільний час та дозвілля різняться між собою, вільний час при цьому – ємніше поняття, певний часовий вимір дозвілля. Ми підтримуємо думку про те, що «вільний час можна визначити як частину соціального часу, вивільнену працею від неодмінних справ, яка є сферою вільної діяльності людей, зумовленою всією сукупністю соціальних відносин певного суспільства і рівнем духовного розвитку кожної особи» [6, 26]. Нам імпонують у цьому визначенні такі наголоси, що у сфері вільного часу особистість самостійно виявляє свої уподобання щодо вибору діяльності, який зумовлений рівнем духовного розвитку людини, тобто спрямований ціннісними потребами, а також те, що вільний час має безпосереднє відношення до соціальних умов буття суспільства, тобто може позначатися на сфері соціального розвитку, консолідації та стабільності.

Зміст вільного часу виражається через поняття «дозвілля». Відтак, дозвілля є змістовною складовою вільного часу людини, групи, суспільства в цілому, яка використовується для відновлення і розвитку фізичних та духовних сил. Принципово важливо, що вільний час може бути змістовно різним. Людина на свій розсуд, добровільно обирає дозвіллєві заняття відповідно до власних цінностей. Формами дозвілля можуть бути постійні застілля зі зловживанням алкоголем чи іншими речовинами, захоплення псевдокультурою чи участь в екстремістському агресивному угрупованні, безконтрольне користування комп'ютером та Інтернетом (що призводить до адиктивної залежної поведінки). І це також вибір людини, який є руйнівним не тільки для неї, але й для інших людей, соціального простору загалом.

Власні уподобання є проявом потреб особистості, що реалізуються в дозвіллєвій діяльності, яка являє собою вибір у дії, відповідно до інтересів і непримусової мотивації людини. Вільний вибір діяльності уможливлює аналіз змісту дозвілля як «свободу для.», але не «свободу від.» правил соціального життя. Особистість, яка обрала свободу для творчої, зокрема соціальної самореалізації, тобто засвоїла цінності культури на досить високому рівні, стає