Необхідно також аналізувати поняття «культурно-дозвіллєва діяльність» та «культура дозвілля».

З цього приводу зазначимо, що культурно-дозвіллєва діяльність постає як засіб формування в особистості індивідуально та соціально значущих якостей, які сприяють діяльнісному, непримусовому та творчому засвоєнню й розвиткові культурних цінностей, духовному збагаченню. Тобто культур- но-дозвіллєва діяльність характеризує постійний рух особистості на шляху ціннісного вдосконалення себе й соціуму. Термін «культура дозвілля» менш динамічний, але характеризує рівень розвитку особистості як суб'єкта змістовного дозвілля. Зауважимо, що культура дозвілля може стосуватися не тільки особистості, але й соціуму, оскільки організація, інфраструктура, традиції, економічне підґрунтя дозвіллєвої сфери також можуть по-різному відбиватися на структурі дозвілля.

На наш погляд, обґрунтованою є інтеграція соціальної педагогіки та дозвіллєвої сфери. Підтвердження цьому знаходимо в доробках сучасних учених (В. Дуліков, Т. Вдовенко), які аналізують зарубіжний досвід соціальної роботи як складову соціально-культурної діяльності та засіб вирішення певних соціальних проблем. Дуліков В. зазначає, що «соціальна робота має допомагати людині не тільки в традиційних сферах, але й у культурі, зрозуміло, що тут збігаються інтереси соціальних працівників, соціальних педагогів та організаторів дозвіллєво-рекреаційної або культурно-дозвіл- лєвої сфери. Помітно, що напрями їх діяльності збігаються чи перехрещуються» [4]. На наш погляд, автор дещо ототожнює соціальну роботу та соціальну педагогіку, однак, для англомовних країн це не є помилкою, оскільки там інтенсивно розвивається саме соціальна робота. Нас усе ж цікавить саме сфера виховання, зокрема соціального, засобами дозвілля, яке є складовою соціально-культурної діяльності.

Погоджуємося з А. Рижановою, що в умовах сучасного соціуму, який глобалізується, «йдеться про потребу формування ... нового типу особи – «людини культури» [5, с. 191]. Очевидно, що така людина стане авангардом соціального розвитку, але для цього вона повинна мати високий рівень культури дозвілля. Цього неможливо досягти завдяки соціальній роботі у сфері дозвілля, необхідна саме соціальна педагогіка як фактор формування духовності особистості. На нашу думку, саме у сфері дозвілля людина може бути творцем, зокрема і соціального життя.

Таким чином, дозвіллєва сфера – це сфера соціального буття, що вимірюється зокрема часовим критерієм, в якій особистість здійснює власний вибір, визначається щодо культурних уподобань. Сфера дозвілля надає можливість вільного вибору. Від того, якою діяльністю вона заповнена, залежать розвиток людини, реалізація її творчого потенціалу та соціальної активності. Отже, соціальна педагогіка дозвіллєвої сфери має бути механізмом соціальної реалізації особистості, профілактики негативних явищ у соціальному середовищі, педагогізації соціального простору, долучення особистості до соціуму.

Можна сказати, що сфера дозвілля вимірюється соціально-педагогічними категоріями, а соціальна педагогіка не може обійтися без дозвілля, як однієї зі складових соціокультурного життя (оскільки соціальна педагогіка виявляє виховний потенціал усіх сфер суспільного буття, різноманітних соціальних інститутів та явищ, інтегрує їх і спрямовує на соціальний розвиток особистості, соціуму, підсилює, підвищує соціально виховний позитивний вплив та нейтралізує негативний). Таке розуміння уможливлює аналіз соціально-педагогічних проблем, пов'язаних з дозвіл- лєвою діяльністю.

Узагальнюючи соціально-педагогічну проблематику у сфері дозвілля, яка привертає увагу науковців, можна зазначити, що існують певні напрями розвитку наукового знання. Учені, котрі вивчають соціокультурну діяльність, зокрема дозвіллєву сферу, звертаються до корекції поведінки; соціальної інтеграції та соціокультурної реабілітації людей з особливими потребами, формування їхньої життєвої стійкості; стимулювання особистості до активності; розвитку соціальної активності; профілактики екстремізму; самоствердження та самовиявлення особистості; адаптації дітей з порушеннями розвитку; профілактики деструктивної поведінки та явищ; професійної адаптації молодих інвалідів; формування морально-етичної культури; подолання деривації; соціально-культурної реабілітації інвалідів. Зауважимо, що дозвілля в цих дослідженнях є засобом, сферою, процесом, фактором, здатними прискорити вирішення проблеми.

Суттєвим є те, що соціально-педагогічна специфіка наукових доробок стосується тих соціальних інституцій, які пов'язані з дозвіллєвою сферою. Це: сімейне дозвілля; центри дитячої та юнацької творчості; територіальна громада як інститут соціального виховання; клубні установи, зокрема сільські та за місцем проживання; притулки; парки культури і відпочинку; сучасне місто, школа. Отже, кількість, призначення закладів і суспільних утворень тільки підтверджують тезу про педагогізацію соціального середовища через організацію дозвілля.

Зв'язок соціальної педагогіки та сфери дозвілля підкреслюють сфери життєдіяльності, що можуть впливати на соціальний розвиток особистості. Це – анімація, туризм, благодійність, соціальна робота, та як засоби українська народна педагогіка, масова культура тощо. Цей перелік можна продовжити.

З огляду на те, які особистісні та соціальні прояви формуються в людини в процесі дозвіллєвої діяльності, можна зауважити, що вчених здебільшого цікавлять культура дозвілля, зокрема корпоративного, комунікативна культура, культура вільного часу, культурно-інформаційні потреби, дозвіллєва культура, креативність, ігрова культура дозвілля, здоровий спосіб життя, оптимізація добровільної діяльності студентства тощо.

Серед об'єктів дозвіллєвої діяльності наразі визнаються: люди похилого віку, студентська молодь, сім'я, люди з особливими потребами, люди зрілого віку, люди певної професії (підприємці), молодші школярі, особи юнацького віку, підлітки, старшокласники, українська діаспора, міська та сільська молодь тощо. Тобто через дозвіллєву сферу досліджується особистість упродовж життєвого шляху, незалежно від специфічних ознак розвитку.

Виникають новітні тенденції в доробках учених, які зумовлені тим, що нині формується інформаційний соціальний простір. У зв'язку з цим учених цікавлять тенденції корпоративного дозвілля, інформаційна культура в дозвіллі, інноваційні форми і методи дозвіллєвої діяльності, які також необхідно досліджувати та виявляти виховний, соціально-педагогічний потенціал.

Для характеристики соціально-педагогічних проблем