РЕФЕРАТ
На тему:
Протосоціологія: <виникнення> <і ><розвиток> <соціального >знання<>
<Звісно, ><предметна ><сфера ><будь-якої ><галузі ><знань, ><а ><отже, ><і ><соціо-><логії, ><з ><часом ><(з ><появою ><нових ><пізнавальних ><можливостей ><і ><зрос-><танням ><практичних ><потреб) ><зазнає ><пев-><них ><змін. ><Кращому ><розумінню ><предмет-><ної ><сутності ><соціології ><сприятиме ><розгляд ><історії ><її ><становлення ><і ><розвитку. ><З ><висо-><ким ><професіоналізмом ><цей ><процес ><дослі-><джено ><відомими ><вітчизняними ><соціоло-><гами ><М. ><Захарченко ><та ><О. ><Погорілим.>
<Соціологія ><як ><окрема ><наукова ><галузь ><виникла ><в ><середині ><XIX ><ст. ><— ><коли ><О. ><Конт, ><спираючись ><на ><ідеї ><Сен-Сімона, ><висунув ><проект ><створення ><нової ><науки ><про ><суспільство, ><котра ><має ><ґрунту-><ватися ><не ><на ><спекулятивних ><принципах, ><а ><на ><спостереженнях ><та ><аналізі ><реальних ><фактів. ><З ><часів ><О. ><Конта ><бере ><початок ><так ><звана ><академічна, ><або ><офіційна, ><соціологія ><як ><самостійна ><наука.>
<Це ><не ><означає, ><що ><до ><О. ><Конта ><не ><було ><жодних ><теоретичних ><міркувань ><про ><суспільство, ><але ><вони ><не ><завжди ><відповідали ><кри-><теріям ><науковості ><в ><сьогоднішньому ><розумінні, ><оскільки ><мали ><форму ><окремих ><поглядів,><(>< ><ідей, ><гіпотез. ><Однак ><вони ><становлять ><невід'ємну ><частину ><людського ><суспільного ><життя, ><людської ><куль-><тури, ><історії ><соціологічної ><думки. ><Цю ><частину ><знань ><називають ><прошосоціологією.>
<На ><стадіях ><раннього ><класового ><суспільства ><міф ><і ><епос ><були ><ос-><новними ><формами ><відображення ><соціальної ><дійсності. ><Міф ><— ><це ><найдавніша ><форма ><фантастичного ><пояснення ><суті ><природи ><і ><лю-><дини, ><в ><якому ><явища ><дійсності ><постають ><у ><вигляді ><чуттєво-образ-><них ><уявлень. ><У ><міфі ><переважали ><фантастичні ><знання, ><а ><людина ><посідала ><місце ><статиста.>>
<<З ><розвитком ><суспільства ><виникає ><нова ><форма ><соціального ><знання ><— ><епос, ><в ><якому ><на ><перший ><план ><виходить ><людина. ><Вона ><не ><хоче ><покірно ><приймати ><свою ><долю, ><а ><бореться ><і ><може ><прино><сити ><себе ><в ><жертву ><заради ><інших ><людей. ><Епос ><— ><це ><оповідання ><про ><минуле, ><що ><відтворює ><картину ><народного ><життя, ><його ><ідеали, ><моральні ><норми, ><прагнення. ><В ><епосі ><суспільні ><відносини ><описую-><ться ><такими, ><якими ><вони ><були ><насправді, ><а ><не ><віддзеркалюються ><у ><перевернутому ><вигляді, ><як ><у ><міфі, ><де ><вигадка ><і ><фантазія ><істотно ><спотворювали ><реальне ><життя ><людини.>
<Міф ><і ><епос ><— ><це ><позанаукові ><форми ><відображення ><дійсності. ><Соціально-історичний ><прогрес ><породжує ><нові ><форми ><її ><пізнання ><та ><відтворення ><у ><свідомості ><людей.>
<З'являються ><перші ><елементи ><наукового ><знання. ><Це ><стає ><можли-><вим ><у ><зв'язку ><з ><розвитком ><суспільного ><поділу ><праці. ><Особливо ><ве-><лике ><значення ><для ><виникнення ><науки ><мало ><відокремлення ><розумо-><вої ><праці ><від ><фізичної, ><коли ><виділяється ><категорія ><людей, ><які ><професійно ><займаються ><духовною ><діяльністю. ><Соціальні ><теорії ><спробували ><створити ><вже ><Демокріт, ><Платон, ><Арістотель. ><Є ><чимало ><матеріалів, ><що ><свідчать ><про ><їх ><намагання ><пояснити ><сутність ><соці-><альних ><явищ, ><процесів ><і ><окремих ><фактів. ><Ці ><теорії ><нині ><здаються ><наївними, ><але ><за ><критеріями ><свого ><часу ><багато ><з ><них ><уважалися ><найрадикальнішими.>
<Задовго ><до ><появи ><соціології ><як ><науки ><використовувалися ><такі ><методи ><збирання ><інформації, ><як ><спостереження, ><опитування ><то-><що. ><Слабкою ><стороною ><науки ><аж ><до ><XIX ><ст. ><був ><її ><споглядально-><констатуючий ><характер. ><Віками ><наука ><обмежувалася ><фіксацією ><подій, ><фактів ><у ><просторі ><й ><часі ><та ><не ><заглиблювалася ><в ><механізми ><суспільного ><розвитку.>
<Давньогрецький ><філософ-матеріаліст ><Демокріт ><(460><—><370 ><рр. ><до ><н. ><є.) ><виокремлював ><два ><види ><пізнання. ><До ><першого ><належать ><зір, ><слух, ><нюх, ><дотик. ><До ><другого ><— ><те, ><що ><недоступне ><органам ><чуттів, ><те, ><що ><людина ><осягає ><за ><допомогою ><мислення, ><коли ><пізна-><вальним ><«органом» ><стає ><дослідження ><(що ><є ><істинним ><пізнанням).>
<Головним ><здобутком ><Демокріта ><в ><соціально-пізнавальному ><плані ><є ><розробка ><концепції ><походження ><і ><розвитку ><людини ><через ><еволюцію ><матерії. ><Він ><чітко ><уявляв ><собі ><людину ><як ><політичну ><іс-><тоту, ><котра ><заради ><досягнення ><загального ><блага ><має ><підкорятися ><суспільним ><законам. ><При ><цьому ><філософ ><наголошував, ><що ><поряд-><ність ><вимагає ><підкорення ><закону, ><владі ><й ><тим, ><хто ><має ><розумову ><перевагу, ><бо ><від ><природи ><керувати ><властиво ><ліпшому, ><і ><морально ><тяжко ><бути ><під ><владою ><гіршого. ><Кожна ><людина ><має ><набиратися ><мудрості, ><бо ><вона ><не ><так ><дається ><природою, ><як ><сумлінним ><навчанням.>
<Демокріт ><учив, ><що ><суспільство ><виникає ><в ><лоні ><природи. ><Люди-><на ><наслідує ><природу ><— ><у ><павуків ><навчилася ><ткати, ><у ><ластівок ><— ><будувати, ><у ><співочих ><птахів ><— ><співати. ><В ><основі ><всього ><цього ><бу-><ла ><потреба, ><яку ><Демокріт ><називав ><учителькою ><життя. ><Люди ><розвиваються ><саме ><завдяки ><прагненню ><задовольнити ><свої ><потреби.>
<Демокріт ><вивчав ><значення ><поділу ><праці ><для ><розвитку ><суспільс-><тва ><і ><наукового ><знання, ><виробничу ><діяльність ><та ><деякі ><інші ><явища. ><Його ><твори ><не ><збереглися, ><окрім ><деяких ><фрагментів, ><цитованих ><іншими ><вченими. ><Проте ><й ><у ><цих ><фрагментах ><зустрічається ><багато ><надзвичайно ><цікавих ><думок ><стосовно ><сутності ><й ><механізму ><пі-><знання ><суспільства, ><окремих ><соціальних ><явищ ><і ><процесів.>
<Геракліт ><(520><—><460 ><рр. ><до ><н. ><є.) ><залежно ><від ><співвідношення ><в ><людях ><здорового ><глузду ><та ><потреб ><поділяв ><їх ><на ><дві ><групи. ><Перша ><група ><— ><це ><люди, ><у ><поведінці ><яких ><розум ><панує ><над ><потребами. ><Вони ><керуються ><насамперед ><здоровим ><глуздом ><і, ><якщо ><це ><необ-><хідно, ><здатні ><відмовитися ><від ><нерозумних ><потреб. ><Натомість ><ра-><бами ><своїх ><потреб ><є ><представники ><другої ><групи.>
<Видатний ><давньогрецький ><філософ ><Платон ><(427><—><347 ><рр. ><до ><н. ><є.) ><— ><представник ><ідеалізму ><— ><висунув ><завершену ><систему ><по-><літичного ><устрою ><суспільства, ><яку ><обґрунтував ><у ><творах ><«Полі-><тик», ><«Держава», ><«Закони». ><Він ><уважав, ><що ><кожній ><людині ><при-><таманні: ><розум, ><афекти ><і ><пристрасті, ><але ><їх ><співвідношення ><в ><кожної ><людини ><різні. ><Перемога ><розуму ><над ><пристрастями ><дося-><гається ><здебільшого ><навчанням ><і ><вихованням. ><А ><коли ><людина ><са-><ма ><не ><може ><побороти ><власні ><пристрасті, ><то ><стають ><необхід-><ними ><держава ><та ><закони. ><На ><основі ><дії ><законів ><держава ><має ><забезпечити ><умови ><задоволення ><первинних ><потреб ><громадян, ><на-><ділити ><їх ><матеріальними ><благами, ><організувати ><виховання ><та ><роз-><виток ><душі ><й ><тіла, ><згуртувати ><людей ><і ><захищати ><їх ><своїми ><засоба-><ми. ><Головне ><зло ><суспільства ><— ><людський ><егоїзм, ><що ><породжує-><ться ><комерціалізацією ><людських ><відносин.>
<Проаналізувавши ><всі ><існуючі ><форми ><держави, ><Платон ><визнав ><їх ><недосконалими ><і ><запропонував ><свою ><модель ><ідеальної ><держа-><ви, ><яка, ><на ><його ><думку, ><здатна,