<У ><побудові ><ідеального ><типу ><держави ><Платон ><виходив ><з ><учення ><про ><душу ><та ><етику. ><>Згідно <з ><домінантами ><індивідуальної ><душі ><(розумна, ><афективна, ><прагнуча) ><Платон ><виділяє ><в ><етиці ><три частини>< ><— ><мудрість, ><мужність, ><самовладання ><(поміркованість, ><здат-><ність ><контролювати ><свої ><пристрасті), ><а ><за ><інтегративний ><вираз ><Цих ><якостей ><визнає ><доброчесність, ><що ><їх >урівноважує.<>

<Ідеальна ><держава ><має ><узгодити ><особисту ><доброчесність ><із ><су-><спільною ><справедливістю. ><А ><це ><можливо, ><на ><думку ><Платона, ><як-><що ><соціальна ><структура ><суспільства ><відповідає ><типам ><душ.>

>

<<У ><структурі ><суспільства, ><розробленій ><Платоном, ><найвищий ><щабель ><відведено ><тій ><групі ><людей, ><у ><діях ><яких ><домінує ><розум, ><розсудливість, ><хто ><здатний ><споглядати ><істину, ><керувати ><на ><прин-><ципах ><справедливості ><й ><доброчесності. ><Очолювати ><державу ><ма-><ють ><філософи-правителі. ><Царі ><повинні ><філософствувати, ><а ><філо-><софи ><— ><царювати.>

<>Другий <щабель ><платонівської ><ієрархії ><мають ><посідати ><вої><ни-охоронці, ><душам ><яких ><притаманні ><афективність, ><мужність, >запал.<>

<Представниками ><третього ><щабля ><є ><ті, ><хто ><займаються ><вироб-><ництвом ><і ><розподілом ><матеріальних ><благ ><(ремісники ><та ><землеро-><би). ><Ці ><люди ><повинні ><забезпечувати ><потреби ><суспільства ><і ><жити ><в ><послуху ><і ><покорі.>

<Кожна ><з ><цих ><груп ><виконує ><свої ><функції, ><займається ><тим ><видом ><діяльності, ><котрий ><задовольняє ><відповідну ><домінанту, ><і ><не ><мусить ><втручатися ><у ><функції ><інших.>

<Платон ><першим ><установив ><закон ><«гармонічного ><розмаїття ><праці», ><згідно ><з ><яким ><розмаїттю ><потреб ><людей ><відповідає ><різна ><схильність ><до ><праці ><і ><розмаїття ><видів ><праці. ><Саме ><безліч ><потреб ><є ><головним ><імпульсом ><соціального ><розвитку, ><причиною ><урізно-><манітнення ><форм ><соціальних ><взаємодій ><і ><відносин. ><Потреби ><лю-><дей ><зумовили, ><на ><думку ><Платона, ><появу ><міст-полісів.>

<За ><Платоном, ><спеціалізація ><праці ><є ><необхідною ><умовою ><поліп-><шення ><якості ><продукту ><праці, ><і ><що ><довше ><працівник ><спеціалізує-><ться ><на ><своєму ><ремеслі, ><то ><кращими ><будуть ><його ><успіхи. ><Тому ><Платон ><уважав ><доцільним ><пожиттєве ><закріплення ><працівника ><за ><певною ><професією.>

<Учення ><Платона ><логічно ><викладене, ><аргументоване, ><але ><першоосновою ><його ><є ><позаісторична ><абстрактна ><ідея, ><а ><не ><со-><ціальні ><реалії, ><аналіз ><конкретних ><процесів ><і ><явищ ><людського ><життя.>

<Значно ><досконалішим ><є ><учення ><Арістотеля ><(384><—><322 ><рр. ><до ><н. ><є.) ><— ><геніального ><учня ><Платона, ><найвидатнішого ><давньогрець-><кого ><вченого, ><усебічно ><освіченої ><людини ><з ><видатними ><інтелекту-><альними ><здібностями, ><вихователя ><Олександра ><Македонського.>

<Сенс ><життя ><людини, ><за ><Арістотелем, ><полягає ><в ><досягненні ><вищого ><блага ><через ><діяльність. ><Не ><самі ><якості ><людини ><роблять ><її ><ліпшою; ><це ><досягається ><через ><розумні ><дії, ><що ><в ><них ><ці ><якості ><роз-><криваються.>

<Арістотель ><розглядав ><верству ><рабів ><у ><різних ><системах; ><він ><за-><значав, ><що ><в ><системі ><виробництва ><матеріальних ><благ ><раб ><— ><це ><знаряддя, ><у ><системі ><міжлюдських ><стосунків ><— ><це ><людина.>

<Арістотель ><започаткував ><знання ><про ><соціальне ><управління ><та ><його ><завдання, ><про ><спосіб ><життя. ><Підкреслюючи, ><що ><спосіб ><життя ><значною ><мірою ><залежить ><від ><того, ><що ><людина ><розуміє ><під ><благом, ><Арістотель ><виокремлює ><такі ><його ><види: ><брутальний, ><державний ><і ><споглядальний.>

<Арістотель ><вивчав ><проблеми ><дозвілля ><і ><вільного ><часу, ><розгля-><даючи ><їх ><як ><невід'ємну ><складову ><життя ><людини. ><Дозвілля, ><на ><дум-><ку ><Арістотеля, ><— ><це ><не ><просто ><вільний ><час, ><а ><час, ><заповнений ><різ-><номанітними ><заняттями ><— ><філософським ><умоспогляданням, ><іг-><рами ><та ><вправами, ><забавами, ><мистецтвом, ><музикою, ><бесідами ><та ><спілкуваннями, ><тобто ><тим, ><що ><породжує ><відчуття ><приємності ><та ><задоволення. ><Проте ><така ><організація ><дозвілля ><потребує ><коштів, ><а ><тому ><багатство ><сприяє ><змістовному ><дозвіллю. ><Але ><в ><будь-якому ><дозвіллі ><важлива ><поміркованість. ><Нерозумне ><використування ><віль-><ного ><часу ><ганьбить ><людину. ><Обсяг ><і ><якість ><дозвілля ><залежать ><від ><форми ><державного ><устрою.>

<Арістотель, ><як ><і ><Платон, ><аналізуючи ><форми ><держави, ><«правиль-><ними» ><вважав ><монархічну ><та ><аристократичну ><олігархію, ><демокра-><тію ><й ><тиранію.>

<Розглядаючи ><цінності, ><Арістотель ><людське ><життя ><характери-><зує ><як ><вищу ><цінність, ><а ><доброчесність ><розміщує ><на ><найвищому ><щаблі ><шкали ><цінностей. ><Цікаво, ><що ><цінність, ><авторитет ><держав-><них ><діячів ><філософ ><визначає ><за ><їхніми ><інтелектуальними ><та ><фі-><зичними ><здібностями.>

<Арістотель ><також ><досліджував ><конституційний ><лад ><грець-><ких ><держав. ><Вищою ><формою ><суспільного ><життя, ><за ><Арістоте-><лем, ><є ><поліс ><(місто-держава), ><оскільки ><в ><ньому ><права ><та ><обов'язки ><громадян ><юридично ><оформлені ><й ><підпорядковані ><спільному ><інтересу, ><а ><сама ><людина ><є ><«істотою ><політичною», ><тобто ><такою, ><яка ><не ><може ><існувати ><поза ><полісом, ><поза ><межами ><суспільства.><>

<><Іншою ><невід'ємною ><властивістю ><суспільства ><Арістотель ><уважав ><соціальну ><нерівність. ><Він ><класифікував ><громадян ><полі-><су ><за ><майновим ><станом ><на ><клас ><«надто ><заможних», ><клас ><«украй ><нужденних» ><та ><проміжний, ><або ><«серединний» ><клас. ><У ><кількіс-><ній ><перевазі ><останнього ><філософ ><убачав ><гарантію ><суспільної ><рівноваги ><та ><злагоди. ><Ця ><ідея ><Арістотеля ><актуалізувалася ><в ><но-><вітні ><часи.>

<Він ><уважав, ><що ><кожна ><людина ><не ><ізольована ><від ><інших ><>людей<, ><а ><зв'язана ><та ><взаємодіє ><з ><ними, ><веде ><суспільний ><спосіб ><Життя, ><що ><й ><породжує ><в ><особі ><спільні ><з ><іншими ><людьми ><думки ><та ><почуття.>>

<Великого ><значення ><Арістотель ><надавав ><спілкуванню, ><через ><яке ><люди ><тільки ><й ><можуть ><здійснювати ><спільну ><діяльність. ><Спілку-><вання ><з ><іншими ><допомагає ><людині ><стати ><«суспільною ><істотою», ><тобто ><набути ><тих ><якостей, ><які ><споріднюють ><людей. ><Водночас ><че-><рез ><спілкування ><формуються ><національні, ><професійні ><та ><інші ><особливості.>>

<<Сократ ><(470><—><399 ><р. ><до ><н. ><є.), ><досліджуючи ><процес ><спілку-><вання, ><особливого ><значення ><надавав ><мовленню. ><У ><цьому ><його ><переконав ><власний ><досвід, ><адже ><філософ ><брав ><участь ><в ><обгово-><ренні ><найрізноманітніших ><проблем ><політики, ><етики, ><вихован-><ня ><з ><будь-ким ><і ><будь-де. ><Його ><спілкування ><з ><людьми ><було ><ак-><тивним, ><причому ><вчений ><не ><передавав ><знання ><в ><готовій ><формі; ><а ><лише ><допомагав ><співрозмовникові ><самотужки ><дійти ><істини. ><Майстерність ><Сократа ><вести ><дискусію ><полягала ><не ><в ><тім, ><що ><він ><завжди ><знав ><відповідь ><на ><запитання, ><а ><в ><тім, ><що ><філософ ><завжди ><міг ><переконати ><опонента, ><що ><той ><відповіді ><також ><не ><знає.>

<Красномовності, ><уміння ><переконувати ><вчила ><індійська ><філо-><софсько-релігійна ><школа ><йоги ><(близько ><V ><ст. ><до ><н. ><є.).>

<Багато ><цінних ><міркувань ><про ><особистість, ><вплив ><на ><неї ><з ><ме-><тою ><виховання, ><а ><також ><про ><самовплив ><у ><процесі ><самовиховання ><було ><висловлено ><стародавніми ><китайськими ><мислителями.>

<Так, ><Конфуцій ><(551><—><479рр. ><до ><н. ><є.) ><стверджував, ><що ><люди-><на ><за ><своєю ><природою ><доброчесна; ><її ><псують, ><прищеплюючи ><не-><гативні ><якості, ><зовнішні ><обставини. ><Ґрунтуючись ><на ><цих