<Сюнь-Цзі ><(298—238 ><рр. ><до ><н. ><є.) ><обстоював ><протилежну ><думку ><— ><людина ><від ><природи ><недобра, ><а ><позитивних ><якостей ><вона ><набуває ><завдяки ><вихованню.>

<У ><середньовіччі ><нічого ><не ><з'явилося ><принципово ><нового ><для ><соціологічного ><розуміння ><суспільства. ><Аврелій ><Августин, ><прозваний ><Блаженним ><(354—430), ><вивчав ><людство ><як ><Боже ><створіння. ><Бог ><наділив ><людину ><душею ><і ><тілом, ><які ><спочатку ><перебували ><в ><гармонії. ><Але ><внаслідок ><первородного ><гріха ><тіло ><вийшло ><з ><покори ><і ><перетворило ><душу ><на ><свою ><служницю. ><Лю-><дина ><догоджає ><своєму ><тілу, ><забуваючи ><про ><ліпшу ><свою ><части-><ну ><— ><душу. ><Августин ><розрізняє ><два ><види ><любові ><— ><чуттєву ><(від ><тілесного ><людини) ><і ><духовну ><(від ><душі). ><Перша ><віддаляє ><людину ><від ><Бога, ><а ><друга ><— ><наближає ><до ><нього. ><Вивчаючи ><трудову ><діяльність ><людини, ><філософ ><однаково ><високо ><цінував ><розумову ><і ><фізичну ><працю.>

<Значний ><внесок ><у ><пізнання ><людини ><і ><суспільства ><зробили ><пред-><ставники ><середньовічного ><ренесансного ><гуманізму ><— ><А. ><Данте ><(1265—1321) ><і ><Ф. ><Петрарка ><(1304><—><1374). ><Гуманізм ><— ><система ><поглядів, ><яка ><визнає ><цінність ><людини ><як ><особистості, ><її ><права, ><проголошує ><принципи ><рівності, ><свободи, ><справедливості ><як ><нор-><ми ><взаємовідносин ><між ><людьми.>

<Соціалісти-утопісти ><— ><англієць ><Томас ><Мор ><(1478—1535) ><та ><італієць ><Томмазо ><Кампанелла ><(1568—1639) ><— ><обстоювали ><ідеї ><соціальної ><рівності, ><братерства, ><взаємодопомоги, ><які, ><на ><їхню ><дум-><ку, ><можливі ><лише ><за ><умов ><суспільної ><власності.>

<Новій ><верстві ><заможних ><було ><потрібне ><обґрунтування ><ідеоло-><гії ><державності ><для ><захисту ><власних ><інтересів. ><Це ><політичне ><за-><мовлення ><в ><XVI ><ст. ><виконували ><видатні ><європейські ><вчені.>

<Італієць ><Нікколо ><Макіавеллі ><(1469><—><1527), ><стверджуючи, ><що ><суспільство ><розвивається ><не ><за ><волею ><Бога, ><а ><за ><природними ><принципами, ><уважав ><матеріальний ><інтерес, ><спрямований ><на ><при-><множення ><власності, ><основним ><(люди ><швидше ><вибачать ><комусь ><смерть ><батька, ><ніж ><утрату ><майна). ><Власний ><інтерес ><людини ><пере-><важає ><над ><її ><турботами ><про ><честь ><і ><гідність, ><а ><тому ><політик ><має ><поєднувати ><в ><собі ><риси ><«лева» ><і ><«лисиці». ><Такі ><ідеї ><об'єдналися ><в ><понятті ><«макіавеллізм», ><що ><доводить ><право ><володарів ><застосову-><вати ><будь-які ><засоби ><для ><досягнення ><поставленої ><мети.>

<Англієць ><Френсіс ><Бекон ><(1561><—><1626) ><уважає, ><що ><людей ><об'єднує ><справедливість, ><яка ><полягає ><в ><тім, ><щоб ><не ><робити ><іншому ><того, ><чого ><не ><бажаєш ><собі. ><Для ><захисту ><від ><несправедливості ><потрі-><бні ><закони. ><Проте ><коли ><закон ><починає ><загрожувати ><інтересам ><більш ><сильної ><групи ><людей, ><ніж ><та, ><інтереси ><якої ><він ><охороняє, ><то ><перша ><група ><скасовує ><цей ><закон ><(що ><трапляється ><дуже ><часто).>

<Вивчаючи ><соціальну ><природу ><людини, ><французький ><юрист, ><со-><ціолог ><Ж. ><Боден ><(1530><—><1596) ><визначальним ><чинником ><уважав ><географічне ><середовище ><(клімат, ><рельєф), ><яке, ><на ><його ><думку, ><зу-><мовлює ><особливості ><життя ><людей, ><їхні ><інтелектуальні ><здібності.>

<Жителі ><півночі ><— ><фізично ><міцні, ><але ><не ><дуже ><розумні; ><жителі ><півдня ><— ><фізично ><слабкі, ><відлюдні, ><скупі, ><а ><жителі ><помірної ><зони ><(Греція, ><Італія, ><Франція, ><Німеччина) ><поєднують ><і ><силу, ><і ><розум.>

<XVII><—><XVIII ><ст. ><характеризуються ><руйнуванням ><середньовіч-><ної ><системи ><цінностей ><та ><світосприйняття, ><ширшим ><«вторгнен-><ням» ><у ><науку ><натуралістичних ><ідей, ><пошуком ><справжньої ><«природи ><людини».>

<Томас ><Гоббс ><(1588—1679) ><— ><англійський ><філософ-мате><ріаліст ><у ><своїй ><праці ><«Левіафан» ><(біблейське ><чудовисько) ><прагне ><перетворити ><вчення ><про ><право ><і ><державу ><на ><таку ><саму ><точну ><науку, я><><к ><геометрія, ><яка, ><за ><Гоббсом, ><є ><матір'ю ><всіх ><природничих ><наук. ><Геометричне ><вчення ><на ><відміну ><від ><учення ><про ><право ><і ><справедли-><вість ><не ><є ><предметом ><суперечок, ><бо ><не ><зачіпає ><інтересів ><людей, ><особливо ><тих, ><хто ><має ><владу. ><Коли ><б ><було ><інакше, ><то ><всі ><книжки ><з ><геометрії ><було ><б ><спалено. ><На ><думку ><Т. ><Гоббса, ><природний ><стан ><лю-><дини ><проявляється ><в ><її ><пристрастях. ><їй ><притаманні ><суперництво ><(прагнення ><наживи), ><підозрілість ><(прагнення ><безпеки), ><користо-><любство, ><марнославство ><(любов ><до ><слави). ><Саме ><пристрасті ><роб-><лять ><людей ><ворогами: ><«людина ><людині ><— ><вовк». ><Тому ><там, ><де ><не-><має ><влади ><(у ><природному ><стані), ><яка ><тримає ><людей ><у ><страху, ><вони ><перебувають ><у ><стані ><війни ><один ><з ><одним ><(«війна ><всіх ><проти ><всіх»).>>

<<Свобода ><— ><це ><право ><робити ><все ><те, ><що ><не ><заборонено ><зако-><ном. ><Проте ><люди ><повинні ><виконувати ><закони ><та ><укладені ><угоди, ><бо ><в ><них ><немає ><права ><на ><все. ><Закони ><мають ><на ><меті ><не ><втримувати ><людей ><від ><небажаних ><дій, ><а ><спрямовувати ><їх ><у ><правильному ><руслі. ><Т. ><Гоббс ><закони ><порівнює ><з ><огорожею ><край ><дороги, ><а ><тому, ><на ><йо-><го ><думку, ><зайві ><закони ><— ><шкідливі.>

<Голландський ><філософ-матеріаліст ><Бенедикт ><Спіноза ><(1632><— ><1677) ><уважав, ><що ><необхідність ><у ><державі ><та ><законах ><зумовлена ><суперечностями ><між ><пристрастями ><(егоїзм, ><користолюбство, ><не-><нажерливість) ><і ><розумом. ><Людина ><тільки ><тоді ><вільна ><й ><могутня, ><коли ><керується ><розумом. ><Але ><більшість ><людей ><діє ><під ><впливом ><негативних ><пристрастей, ><які ><штовхають ><їх ><на ><негативні ><вчинки. ><Це ><й ><зумовлює ><необхідність ><існування ><права ><та ><держави. ><Саме ><Спіноза ><вперше ><висловив ><думку ><про ><те, ><що ><свобода ><— ><це ><пізнана, ><усвідомлена ><необхідність.>

<Англієць ><Джон ><Локк ><(1632—1704) ><у ><своїй ><науковій ><праці ><«Два ><трактати ><про ><правління» ><обґрунтовує ><ідею ><прав ><і ><свобод ><людини, ><уважаючи ><будь-яку ><владу ><продуктом ><взаємного ><догово-><ру ><між ><людиною ><і ><суспільством. ><Коли ><влада ><не ><захищає ><права ><людей ><або ><надає ><комусь ><більше ><прав, ><ніж ><іншим, ><суспільство ><може ><скасувати ><цей ><договір.>

<Отже, ><згадані ><філософи ><XVII ><ст. ><на ><відміну ><від ><Арістотеля ><та ><інших ><античних ><мислителів, ><виводили ><«суспільність» ><людини ><не ><з ><її ><суспільної ><природи ><і ><«вродженої» ><схильності ><до ><спілкування, ><а ><навпаки ><— ><з ><її ><одвічних ><асоціальних ><властивостей: ><прагнення ><абсолютної ><свободи ><й ><уседозволеності, ><егоїзму, ><ворожості ><й ><аг-><ресивності ><(звідси ><— ><«війна ><всіх ><проти ><всіх», ><«людина ><людині ><— ><вовк»). ><Щоб ><запобігти ><взаємному ><винищенню, ><люди ><повинні ><до-><тримуватися ><«суспільного ><договору», ><тобто ><відмовитися ><від ><част-><ки ><своєї ><свободи ><чи ><прав ><на ><користь ><держави ><як ><виразника ><спіль-><них ><інтересів.>

<Іншого ><погляду ><на ><причини ><виникнення ><суспільства ><дотриму-><вався ><відомий ><шотландець ><Адам ><Сміт ><(1723><—><1790), ><який ><виво-><див ><суспільну ><взаємозалежність ><людей ><з ><поділу ><праці ><та ><необ-><хідності ><обміну ><її ><результатами.>

<У ><XVIII ><ст. ><у ><Франції ><з'являється ><низка