Реферат на тему:

Проблема інформатизації та інтелектуальності при здійсненні контролю за функціонуванням соціальних систем

Для того щоб вести предметне дослідження використання можливостей інформатизації для забезпечення контролю, слід розглянути короткий опис змісту законності, враховуючи специфіку забезпечення її у сфері діяльності органів державного управління.

Передусім зазначимо, що встановлення та зміцнення законності випливає з суті правового суспільства, справді демократичної державної влади. Законність — украй потрібний елемент становлення правового суспільства і водночас одна з необхідних умов його розвитку та зміцнення. Законність, як принцип поведінки всіх учасників суспільних відносин у суспільстві, означає вимогу дотримування та використання законів усіма державними органами, посадовими особами, суспільними організаціями та громадянами. Можна визначити законність і як встановлений стійкий вираз взаємовідносин між органами державної влади і населенням, при якому дотримуються принципи: загальність вимог використання закону; застосування державно-владних дій лише на основі чіткого дотримування законів; рішуче припинення правопорушень і невідворотність відповідальності за них. Такий підхід дає змогу говорити про законність як про режим суспільного життя і як про функцію контролю управлінської діяльності.

У вузькому аспекті законність виступає як принцип виконання владних державних функцій. Тут треба визначити два підходи: по-перше, власне відповідні державні органи, покликані охороняти і захищати національну безпеку, громадський порядок та забезпечувати виконання правосуддя. Соціальне призначення законності в зазначеному аспекті полягає в тому, щоб державний примус застосовувався проти справжніх, а не можливих правопорушників; по-друге, саме відповідні державні органи покликані стежити за впровадженням загальності дотримання законів.

Суть законності стосовно діяльності органів державного примусу полягає в тому, щоб той, хто не порушив закон, не був покараним, а той, хто винен у порушенні, — не повинен уникнути відповідальності.

Варто виокремити три найсуттєвіші риси законності:*

загальність вимоги дотримання та виконання законів держави;*

здійснення всіх державних функцій тільки на основі законів при суворому дотриманні посадовими особами передбачених законодавством прав громадян і гарантій від необґрунтованого притягнення їх до відповідальності чи незаконного позбавлення тих чи інших благ;*

рішуче припинення будь-яких порушень закону, забезпечення неминучої відповідальності за ці порушення.

Суттєві риси законності у соціальному управлінні можуть бути сформульовані і таким чином:*

загальність вимоги виконувати закони;*

обґрунтованість актів, що видаються органами державної влади, та забезпечення гарантій від сваволі окремих чиновників;*

припинення правопорушень і неминучість покарання за їх вчинення.

Ці риси характеризують законність і як принцип поведінки, що вимагається від усіх громадян, посадових осіб, закладів, організацій, і як принцип діяльності апарату певної системи соціального управління.

Діяльність щодо здійснення державно-владних функцій соціального управління полягає, зокрема, в тому, що одній із сторін (наприклад, органам законодавчої, виконавчої та судової влади належить прерогатива реалізації державної політики у певній сфері суспільних відносин. Реалізація державної політики для певного державного органу передбачає необхідність диктувати потрібну та можливу поведінку іншій стороні, самостійно здійснювати стосовно неї юрисдикцію, а іноді й безпосередньо застосовувати міри державного примусу.

З огляду на забезпечення законності у подібних відносинах вимагається встановлення особливих гарантій для охорони прав і законних інтересів іншої сторони (стосовно якої здійснюються владні акти). Такі гарантії мусять бути спрямовані не лише на запобігання свідомого порушення закону (в цьому випадку — перевищення влади), а й проти суб'єктивізму в розумінні державної доцільності.

Інакше кажучи, здійснення державно-владних функцій не зводиться тільки до боротьби з правопорушеннями, злочинністю. Ця функція повинна також включати боротьбу з проявами суб'єктивізму, з помилковим тлумаченням державної доцільності і, зрештою, просто з помилками через недосвідченість чи недостатню кваліфікацію окремих посадових осіб.

Водночас треба враховувати, що і нагляд за законністю дій органів і посадових осіб потребує відповідних організаційно-правових форм і заходів. Ця контрольна функція відмінна від нагляду за законністю поведінки окремих людей, приватних осіб. Посадові особи державного апарату, незалежно від посади, яку обіймають, не мають будь-яких пільг на порушення закону.

Порушення законності з боку окремих посадових осіб підривають довіру до державного апарату в народі і тим самим завдають шкоди розвиткові соціальнокорисної активності мас, що становить одну з головних умов зміцнення державного устрою. Законність вимагає, щоб посадові особи, з одного боку, самі суворо дотримувалися законів, охороняли права громадян і вживали заходів до задоволення їхніх законних інтересів, а з другого — не допускали порушень законів громадян. Це відповідає двом головним принципам законності — принципу належної поведінки всіх учасників суспільних відносин, що регулюються правом, і принципу раціональної діяльності державних органів.

Із зазначених принципів законності випливають такі її головні вимоги:*

верховенство закону та дотримання ієрархії правових актів (у тому числі за формою і змістом);*

нормативна обґрунтованість актів управління індивідуального призначення (у тому числі актів дізнання, слідчих і судових органів);*

задоволення та охорона прав громадян;*

єдність розуміння та застосування законів;*

нагляд і контроль за дотриманням законів.

Наприклад, у правоохоронних органах можна виділити чотири групи найчастіших посадових правопорушень:

1. Перевищення влади чи посадових повноважень у процесі припинення злочинних посягань, затримання осіб, які вчинили злочини чи інші правопорушення при проведенні дізнання або попереднього слідства, тощо.

2. Перевищення влади чи посадових повноважень при розв'язанні питань про реєстрацію злочинів, про порушення кримінальної справи чи про її відмову, про притягнення до відповідальності, про статистичний звіт тощо.

3. Халатність при виконанні функціональних обов'язків.

4. Порушення норм закону в процесі правової оцінки діянь, що мають деліктний характер.

Законність прямо пов'язана з правильним функціонуванням механізму правового регулювання та контролю за ним відповідних суб'єктів соціального управління. Вона послідовно досягається при високому рівні організації роботи органів і посадових осіб, чому значною мірою сприяє