Реферат

на тему:

“Функції та форми участі профспілкових організацій у галузі соціального захисту”

Згідно з Конституцією України громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх тру-дових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, які об'єднують гро-мадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх про-фесійної діяльності. Профспілки створюються без поперед-нього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі профе-сійні спілки мають рівні права (ст. 36 Конституції України).

Повноваження профспілок регламентуються Законом Украї-ни "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності", прий-нятим Верховною Радою України 15 вересня 1999 p. Усі інші законодавчі акти у цій сфері застосовуються у частині, що не суперечить цьому Законові. Це — КЗпП (статті 43, 45, 52, 61, 64, 66, 67, 69, 71, 79,80,86,96,97,160, 161,193,226;глава II"Колек-тивний договір"), Закони України "Про колективні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про оплату праці".

Згідно із Законом "Про професійні спілки, їх права і гаран-тії діяльності" професійна спілка визначається як добровільна, неприбуткова громадська організація, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1).

Метою діяльності профспілок є представництво, здійснення та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2). Забороняється будь-яке обмежен-ня прав чи встановлення переваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору в зв'язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї.

Профспілки у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ро-ботодавців, інших громадянських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Приналежність або неприналежність до профспілок не спричиняє яких-небудь обмежень трудових, соціально-еконо-мічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гаран-тованих Конституцією України й іншими нормативно-пра-вовими актами України.

Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів, які приймаються з'їздами, конференціями, установ-чими або загальними зборами членів профспілки відповід-ного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Легалізація (офіційне визнання) профспілок, їх об'єднань є обов'язковою та здійснюється шляхом їх реєстрації.

Заслуговує бути виділеним принципове положення про те, що у питаннях колективних інтересів працівників проф-спілки здійснюють представництво та захист інтересів праців-ників незалежно від їх членства у профспілках.

Забороняється обумовлювати прийняття громадян на роботу або службу, просування по роботі, оплату праці, а також звільнення з роботи або служби залежністю від член-ства в профспілках.

Це положення виявляється, зокрема, в тому, що умови колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами проф-спілки, і є обов'язковими як для власника, так і для праців-ників підприємства (ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

У питаннях індивідуальних прав й інтересів профспілки здійснюють представництво і захист своїх членів у порядку, передбаченому законодавством. Наприклад, ст. 43-1 КЗпП дозволяє здійснити звільнення з ініціативи власника без попередньої згоди профспілкового органу працівника, який не є членом профспілки, діючої на підприємстві.

Основним завданням профспілок є представництво і за-хист інтересів працівників перед власником. Виходячи з цих задач, основними функціями діяльності профспілок висту-пають захисна і представницька, які доповнюються кон-трольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю, які було збережено у новому законі.

Права профспілок класифікуються за наступними гру-пами: права щодо встановлення на виробничому, регіональ-ному, галузевому, державному рівнях колективних умов праці;

права в галузі застосування чинного законодавства про пра-цю; права щодо контролю за додержанням трудового законо-давства. Так, профспілкові органи виступають від імені тру-дового колективу при укладенні колективного договору на підприємстві; об'єднання профспілок є стороною Генераль-ної, регіональної, галузевої угоди, має право на ведення колек-тивних переговорів з роботодавцями та їхніми об'єднаннями;

здійснюють контроль за дотриманням колективного догово-ру; дають згоду на звільнення працівників з ініціативи влас-ника. Роботодавець зобов'язаний узгодити з профкомом пра-вила внутрішнього трудового розпорядку, який у подальшо-му підлягає затвердженню трудовим колективом. З профко-мом підприємства мають бути також узгоджені графіки змінності, відпусток, введення підсумованого обліку робочо-го часу. Для залучення працівників до надурочної роботи, роботи у вихідні дні власник зобов'язаний отримати згоду профкому; умови оплати праці на підприємствах, де не укла-дається колективний договір, власник зобов'язаний погоди-ти з профспілковим органом; заходи заохочення застосову-ються власником спільно або за погодженням з профкомом. Законодавство містить й інші права профспілок у сфері тру-дових відносин, а також додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників (ст. 252 КЗпП). Ці гарантії мо-жуть бути конкретизовані й доповнені на рівні конкретного підприємства.

Заслуговує на увагу така проблема. Традиційно з радян-ських часів мова йшла лише про права профспілок. Це зро-зуміло, адже профспілки пройшли складний шлях від ство-рення перших організацій до визнання їх прав міжнародним співтовариством. Не все було гладко на цьому шляху. З ро-ками профспілки втратили свій авторитет, захисна функція багато в чому перетворилася на декларацію про наміри, проф-спілки не сміли суперечити партійним органам, закривали очі на порушення прав працівників, профспілкові функціо-нери зросталися з адміністрацією підприємств і по суті здійснювали вже іншу, не властиву профспілкам, функцію — виробничу. Недосконале трудове законодавство багато в чому створювало для цього правову основу. "Приручали" профспілкових лідерів, зокрема, преміюванням залежно від виконання виробничого плану тощо. Історію знецінення ра-дянських профспілок прослідкував один з корифеїв науки трудового права професор Р.З. Лівшиць (див. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. — М.: Наука, 1989. - 192с.).

За роки незалежності в Україні та інших країнах СНД відбулося відродження профспілок. Сьогодні профспілкові лідери і вчені уважно