У той же час залишається ряд питань, що вимагають ви-рішення у напрямі закріплення такого правового статусу профспілок, який відповідав би ринковим відносинам.

До таких належать закріплення на законодавчому рівні не тільки прав, а й обов'язків профспілкових органів; розв'я-зання питання про майнову відповідальність профспілок за невиконання своїх обов'язків, визначення фінансових дже-рел для такої відповідальності. У Законі України "Про ко-лективні договори і угоди" передбачається індивідуальна відповідальність осіб, котрі представляють трудовий колек-тив. Мабуть, цього недостатньо. Але і ця норма не застосо-вується. Цікаво дізнатися, що за кордоном, у законодавстві країн Європи, США, де профспілковий рух набув визнання, передбачаються обов'язки профспілок, а також майнова відповідальність за рахунок коштів профспілкових органів. Крім цього, передбачається також адміністративна і кримі-нальна відповідальність профспілкових функціонерів.

Необхідно передбачити правові засоби, які забезпечують незалежність профспілок від підприємців. Очевидно, корис-ним може виявитися досвід США, Данії, законодавством яких заборонено включати до складу профспілки, що складаєть-ся з найманих працівників, осіб, котрі належать до адміністрації, навіть найнижчої ланки (див. Киселев И.Я. Цит. раб. — С. 132). Іншими словами, повинна бути додержана чисто-та представництва сторін, в іншому випадку профспілкова діяльність втрачає свою сутнісну спрямованість і знову-таки перетворюється на декларацію.

В умовах демократії, плюралізму актуальним є питання недопущення монополізації профспілок, закріплення за ними права бути єдиними представниками інтересів працівників. Тут необхідно поставити крапки над "і", все ж потрібно визнати, що якими б важливими не були профспілки, вони лише — посередники. Головними фігурами в економіці, у виробничих відносинах залишаються власники (роботодавці, підприємці) і наймані працівники (трудовий колектив). Прагнення визнати профспілковий орган стороною колек-тивного договору не тільки неправильне по суті, але і, зреш-тою, суперечить правам профспілок. Адже укладення колек-тивних угод — це не просто кампанія з ознаками демократії, головною метою є їх реальне виконання і повна відпові-дальність сторін за таке виконання. Ясно, що саме трудовий колектив є головним виконавцем умов колективного договору і повинен нести повну відповідальність за таке виконання.

З викладеного випливає висновок про необхідність не-гайного прийняття Закону про трудові колективи і визна-чення правового статусу цього важливого колективного субєкта соціально-трудових відносин.