Курсова робота

на тему:

Договір страхування.

ПЛАН

Вступ.

Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання.

Природа договору страхування та його місце в системі цивільно-правових договорів.

Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття.

Зобов'язання з добровільного страхування.

Зобов'язання з обов'язкового страхування.

Висновки.

Нормативно-правові акти та використана література.

Вступ.

Економічно розвинуте суспільство не може снувати без страхування, яке є невід'ємною частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя і стабільного розвитку. Можна із впевненістю припустити, що однією із умов формування людського суспільства була потреба в забезпеченні безпеки, заснованої на інстинкті самозбереження. Відносини, що виникають між особами, зацікавленими у страхуванні свого життя, майна, відповідальності та інших майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України (страхувальниками), з однієї сторони, та особами, які здійснюють страхування (страховиками), з іншої, опосередковуються договором страхування. Таким чином, цей договір є правовим засобом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові.

Розвиток суспільства та конкуренція на ринку страхування призвели до створення якісно нових страхових продуктів, що, в свою чергу, спричинило на практиці розробку нових договорів страхування та необхідність їх врегулювання на законодавчому рівні.

Метою даної роботи є дослідження правової природи договору страхування, його місця в системі цивільно-правових договорів. Для її реалізації необхідно висвітлити наступні питання: 1) соціально-економічну суть страхування та його правове регулювання; 2) зміст страхового зобов'язання; 3) основні страхові поняття; 4) зобов'язання з добровільного та обов'язкового страхування.

1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання.

У житті кожної людини та діяльності організацій можуть настати моменти, коли внаслідок дії стихійних сил природи чи допущеної ким-небудь помилки або нещасного випадку завдається шкода майну, ушкоджується здоров'я або настає навіть смерть громадянина. Досить назвати такі трагічні події наприкінці 20 ст. як Чорнобильська катастрофа, землетрус у Вірменії, загибель теплохода "Адмі-рал Нахімов", внаслідок яких загинули тисячі людей. На компенсацію або змен-шення шкідливих наслідків цих подій спрямовані норми різних галузей права, в тому числі цивільно-правові норми інституту страхування. Соціально-економічна суть страхування полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснюваних юридич-ними особами та громадянами, створюються страхові фонди, що використову-ються для компенсації шкоди особам, які постраждали внаслідок стихійних лих. нещасних випадків або інших передбачених у законі подій.

У ст. 1 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. поняття страхування визначено як вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розмі-щення коштів цих фондів.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать за-конодавству України. Залежно від об'єктів страхування поділяється на: особис-те — страхування майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, праце-здатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи; майнове — страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користу-ваннЛм і розпорядженням майном; страхування відповідальності — пов'язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну гро-мадянина, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальни-ком і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страху-вання встановлюються правилами страхування, що їх визначає страховик само-стійно. Конкретні умови страхування встановлюються при укладенні договору страхування. Добровільне страхування не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не пов'язаних зі страхуванням.

Види, умови та порядок проведення обов'язкового страхування встановлю-ються відповідними актами законодавства України. При цьому страхувальник вільний у виборі страховика, якщо інше не передбачено актами законодавства.

Страхування виконує ряд функцій: а) компенсаційну, оскільки страхові фон-ди використовуються насамперед для відшкодування страхувальникам заподія-них збитків; б) превентивну, бо з цих фондів фінансуються профілактичні захо-ди з відвернення шкідливого впливу стихійних сил природи та інших негативних наслідків; в) функцію сприяння розвиткові економіки, адже частина прибутку страхових організацій перераховується у доход державного бюджету.

Майнові та особисті немайнові відносини, що виникають внаслідок страху-вання, регулюються нормами статей 369—373 ЦК УРСР, статей 998—1018 ЦК України, Законом України "Про страхування", правилами окремих видів страху-вання, що встановлюються відповідними чинними нормативними актами законо-давства України. Відносини з морського страхування суден, вантажів та інших об'єктів регулюються нормами, що містяться у Кодексі торговельного море-плавства і правилах про окремі види морського страхування.

2. Природа договору страхування та його місце в системі цивільно-правових договорів.

У юридичній літературі зазначається, що договір страхування виконує дві функції. По-перше, цей договір — юридичний факт, з яким норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення зобов'язань. Відповідне зобов'язання, оскільки воно виникає на основі договору, називається договірним, а даний договір є юридичним фактом, на підставі якого виникло договірне зобов'язальне правовідношення. По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв'язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок між його учасниками [1]. У такій якості він покликаний виконувати конкретні функції, властиві йому як самостійному договору. Самостійність договору страхування є тим показником, який дозволяє відмежовувати його від інших, зовнішньосхожих з ним договорів (договору поруки, доручення, зберігання, позики, перевезення). Таке відмежування особливо важливе для правильного розуміння суті страхування взагалі, і, крім того, воно дає можливість усувати виникнення практичних казусів [2].

Поняття договору страхування міститься в ст. 16 Закону України від 4 жовтня 2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» № 2745-ІП