Використання франшизи також впливає на зменшення розміру тарифної ставки.

Страхове відшкодування виплачується в залежності від розміру страхового збитку та системи (методу) страхування.

Методика та розмір збитку визначається в залежності від роду небезпеки (виду ризику) та інше. Так збитком при страхування майна вважається:

- у разі його знищення чи крадіжки його дійсна вартість з урахуванням зносу на момент настання страхового випадку або дійсна вартість, виходячи із ринкових цін;

- у разі пошкодження - різниця між заявленою (вказаною, визначеною) дійсною вартістю і вартістю нього майна з урахуванням знецінення в результаті страхового випадку.

Страховий збиток при страхуванні основних і оборотних активів включає:

- вартість знищеного майна за страховою оцінкою; вартість пошкодженого майна з урахуванням його знецінення;

- втрати, пов'язані із рятуванням майна, запобіганням та зменшенням збитків (переміщення майна в безпечне місце, відкачка води тощо);

- вартість робіт по приведенню застрахованого майна в належний вигляд (прибирання, сушіння, сортування тощо).

Із розміру страхового збитку вираховуються:

- вартість придатних для використання частин майна;

- вартість придатних для використання, але знецінених, частин майна (дошки, цегла, запчастини, інструменти тощо).

Отже, майнове страхування с видом страхування, в якому об'єктом страхових відносин виступає майно. Воно забезпечує страховий захист та відшкодування, насамперед, прямих збитків, хоча за певних умов в обсяг страхової відповідальності можуть включатися й непрямі збитки.

Якими причинами зумовлюється обов’язковість страхування цивільної відповідальності автовласників?

Страхування відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу, посідає особливе місце серед численних видів страхування відповідальності і є найбільш популярний.

Так необхідність обов'язковій формі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів відповідає інтересам суспільства та населення і зумовлюється тим, що:

- транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, тому ймовірність потрапити в ДТП дуже велика (наприклад, у дорожньо-транспортних пригодах на дорогах України щорічно гине близько 5000 осіб та 40000 отримують травми);

- такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства та мають масовий характер;

- великі суми коштів, необхідні для відшкодування збитку постраждалим від ДТП, розподіляються між усіма власниками транспортних засобів, що дозволяє зменшити страхові внески.

Таким чином, мета цього виду страхування полягає в одночасному виконанні двох основних завдань:

- Забезпеченні потерпілим відшкодування збитку, нанесеного власником засобу транспорту під час його експлуатації.

- Охороні економічних інтересів специфічної групи страхувальників - власників автотранспорту.

Слід зауважити, що у світі давно діє такий вид страхування. Так, в Австрії цей вид страхування введено у 1929 р.; в Англії - у 1930 р., у Німеччині - у 1939 р. В Естонії з 1994 р. відсутність страхового полісу у водія прирівнюється до відсутності посвідчення водія з усіма наслідками - з правом вилучення цього посвідчення від 6 місяців до одного року. Латвія ввела страхові поліси цивільної відповідальності власників транспортних засобів з 1 червня 1997р., аз вересня водії, які продовжували їздити без страхових полісів, повинні були сплачувати штраф. Аналогічний закон був прийнятий у 2002 р. в Російський Федерації.

В Україні Постановою Кабінетом Міністрів № 1175 від 28 вересня 1996 р. було затверджене Положення "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів". Але Постановою не передбачалося штрафних санкцій, щодо власників транспортних засобів, які не здійснювали цей вид страхування., тому постанова мала декларативний, а не виконуючий характер. В липні 2003 р. Верховна Рада України прийняла проект закону „ Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в першому читані.

Розглянемо основні положення цієї Постанови та проекту закону.

Суб'єктами цього виду страхування є страхувальники, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок ДТП.

Страхувальникомє власник транспортного засобу - юридична або фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Страховикомможе бути будь-яка страхова компанія, яка має ліцензію на проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та яка є повним або асоційованим членом МТСБУ. Так, станом на 01.01.2001 р. страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні займалося 75 страхових компаній, з них 11 є повними членами МТСБУ та 64 -асоційованими.

Об'єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП.

Страховим випадком є ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну майну, життю та здоров'ю третіх осіб.

Оскільки цей вид страхування здійснюється в обов'язковій формі, розміри страхових платежів визначаються законом. Так проектом закону” Про страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено визначення таких елементів як :

- базовий тариф;

- корегуючи коефіцієнтів;

- системи „ бонус – малус” ( підвищення - зниження).

Так, розміру платежів складається за спеціальною таблицею (13 категорій) та залежить від типу машини, обсягу двигуна для легкових автомобілів і вантажопідйомності - для вантажних автомобілів, стажу водія, території пересування