Реферат на тему:

Юридичні основи страхових відносин в Україні

ПЛАН

1. Визначення змісту страхування в законодавстві україни.

2. Законодавче регламентування договорів страхування.

3. Права і обов'язки сторін у страхуванні.

1. Визначення змісту страхування в законодавстві України.

У кожній країні права і обов'язки сторін, що беруть участь в страхуванні, регулюються відповідними законо-давчими нормами. В Україні юридичною основою такого регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. "Про страхування". Цей Декрет спрямо-ваний на утворення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, ус-танов, організацій та громадян. Зазначимо, що дія цього Декрету не поширюється на державне соціальне страху-вання.

Згідно названого Декрету, страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатко-вою відповідальністю, у відповідності з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Декретом для здійснення страхової діяльності в Україні. Займатись страховою діяльністю можуть юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.

Загальна частина коштів іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не повинна перевищувати 20 відсотків. Предметом діяль-ності страховика може бути страхування, перестрахуван-ня і фінансова діяльність, визначена Декретом "Про страхування". Іншими видами діяльності страховик може займатись лише у випадках, передбачених законодав-ством України.

Згідно з Декретом, страхувальниками визнаються юри-дичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із стра-ховиками договори страхування, або є страхувальниками відповідно до актів законодавства України. Страху-вальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб).

При укладанні договорів страхування страхувальники мають право призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкоду-вання), а також замінювати їх до настання страхового випадку. В Декреті страховий випадок визначається як подія» передбачена договором страхування або законодавством, що відбулась, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахо-ваній або іншій третій особі. Під страховим ризиком розуміється певна подія, на випадок якої проводиться страхування, і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

2. Законодавче регламентування договорів страхування.

У Декреті "Про страхування" договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобо-в'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у ме-жах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укла-дено договір страхування (подати допомогу, виконати послуги, тощо), а страхувальник зобов'язується сплачу-вати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

Виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страху-ванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не обумовле-но договором страхування або умовами обов'язкового страхування.

Страхове відшкодування — грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з Декретом, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнає страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. . Якщо майно застраховане у кількох страховиків загальна страхова сума перевищує дійсну його вартість, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату про-порційно розмірові страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Під страховим платежем (страховим внеском, страхо-вою премією) розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором добровільного страхування або з умовами обов’язкового страхування.

Страховий тариф — ставка страхового внеску з оди-ниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі стра-хування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встанов-леною страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

Факт укладання договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом). Страхове свідоцтво повинно містити:—

назву документа;—

назву та адресу страховика;—

прізвище, ім’я та по батькові, або назву страху-вальника і його адресу;—

зазначення об'єкта страхування;—

розмір страхової суми;—

зазначення страхового ризику;—

строк дії договору;—

порядок змін і припинення дії договору;—

інші умови за згодою сторін;—

підписи сторін.

Договір страхування вступає в силу з моменту вне-сення страхового платежу, якщо інше не передбачене умовами страхування.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхуван-ня або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт складається страховиком або уповно-важеною ним особою. У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані з страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового ви-падку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати відповідь страховикові на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком