Реферат на тему:
Операції перестрахування
ПЛАН
1. Перестрахування: зміст договорів та їх види.
2. Пропрорційне й непропорційне перестрахування.
3. Становлення перестрахування в Україні.
1. Перестрахування: зміст договорів та їх види
Перестрахування виражає систему відносин, згідно якої страховик, приймаючи на страхування ризики, з врахуванням своїх фінансових можливостей частину від-повідальності передає на погоджених умовах іншим страховим організаціям. Цим переслідується мета ство-рення по можливості збалансованого портфеля страхуван-ня, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій.
В основі перестрахування — договір, у відповідності з яким одна сторона — страховик — передає повністю чи частково страховий ризик (групу страховик ризиків пев-ного виду) іншій стороні — перестраховику. Він, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання відшкодувати стра-ховику відповідну частину виплаченого страхового від-шкодування.
Таким чином, в договорі перестрахуванні діють дві сторони: страхове товариство, що передає ризик (перестраховочний ризик) і страхове товариство, яке приймає ризик на свою відповідальність як перестраховик.
Сама операція, пов'язана з передачею ризику, на-зивається цедируванням ризику, або перестраховочною цесією. В цьому зв'язку страховика, що передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, якій його прий-має,— цесіонарієм.
Можлива і передача ризику, що прийнятий даним перестраховиком від цедента, повністю або частково ін-шому страховому товариству. Наступна передача перест-раховочного ризику називається ретроцесією, а страхова компанія, яка передає ризик в перестрахуванні третьому учаснику, ретроцедентом. В свою чергу, страхове то-вариство, що приймає ретроцедируваний ризик,— ретроцесіонарієм.
Договір перестрахування має декілька специфічних ознак, що випливають з особливостей угоди перестраху-вання. Однією з них є принцип відшкодування, згідно якому перестраховик зобов'язаний виплатити цеденту відшкодування пропорційно долі участі, але лише в тому випадку, якщо цедент виплатив належне відшкодування застрахованому.
Принцип доброї волі виражається в тому, що страху-вальник зобов'язаний повідомляти страховика до укла-дення договору страхування і на протязі всього строку його дії про всі суттєві обставини ризику, які стосу-ються об'єктів страхування, а також ступеня загрози цим об'єктам з боку стихійного лиха.
Аналогічні обставини витікають з операцій перестраху-вання. Цедент зобов'язаний надати перестраховику повну й достовірну інформацію про цедируваний ризик. Ця обставина має особливе значення для підтримання довгос-трокового співробітництва перестраховика з цедентом.
Елементами договору перестрахування є ризик, стра-ховий платіж, страхове відшкодування, тощо.
Об'єктом перестрахувальних операцій є майнова си-туація в даному страховому товаристві, що виступає в ролі цедента. Перестраховик не має ніяких прав чи обо-в'язків, що витікають з укладених цедентом договорів страхування. Разом з тим, застрахований не має нічого спільного з операціями перестрахування, які підписані цедентом відносно передачі ризиків. Страховик не зобов'язаний повідомляти страхувальника про свій намір передати взяті ризики повністю або частково в перестра-хування.
Основною функцією перестрахування є вторинний розподіл ризику, завдяки чому відбувається кількісне і якісне вирівнювання портфеля. Механізм передачі стра-хового ризику можна показати на схемі. Схема 1. Напрями й суб'єкти передачі страхового ризику.
Крім перерозподілу ризику, перестрахування ви-конує деякі допоміжні функції, зокрема, воно дозволяє приймати на страхування унікальні й крупні ризики.
В процесі тривалого розвитку перестраховочних опе-рацій (перше перестраховочне товариство було утворено в німецькому місті Кельні в 1846 p.) сформувались певні види перестраховочних договорів. По формі взаємно взятих зобов'язань цедента й перестраховика договори перестрахування підрозділяються на:—
факультативного перестрахування;—
облігаторного перестрахування;—
факультативно-облігаторного перестрахування.
Сам процес перестрахування по перерахованих дого-ворах називається факультативним, облігаторним й факультативно-облігаторним.
Договір факультативного перестрахування виражає собою індивідуальну угоду, що в принципі стосується одного ризику. Цей договір надає сторонам повну не-залежність: цеденту — у вирішенні питання, скільки необхідно залишати на власному ризику (власне утри-мання), перестраховику — у вирішенні питань прийнят-тя ризику в тому чи іншому обсязі. З Бракуванням самостійності прийняття рішень при укладанні кожного договору перестрахування перестраховочні платежі стя-гуються індивідуально, незалежно від обсягу страхових платежів, які одержує цедент. Як правило, величина платежів за надані гарантії в порядку факультативного перестрахування встановлюється, виходячи із ситуації на перестраховочному ринку.
Відмітна ознака факультативного перестрахування в тому, що, як цеденту, так і перестраховику надана можливість індивідуальної оцінки ризику, і в залежності від цього прийняття певного рішення: цеденту — про передачу ризику, перестраховику — про прийняття ризику. Негативна сторона факультативного перестраху-вання в тому, що цедент повинен передати частину ризику до початку відповідальності за нього. Перестра-ховик здебільшого має незначний проміжок часу для всебічного аналізу ризику, який він бере в» перестраху-вання.
Договір облігаторного перестрахування зобов'язує цедента в передачі певних часток у всіх ризиках, що прийняті на страхування. Передача цих часток ризиків перестраховику відбувається лише їв тому випадку, якщо їх страхова сума перевищує певну попередньо встановлену участь страховика. З іншого боку, договір облігатор-ного перестрахування зобов'язує перестраховика прий-няти запропоновані йому в перестрахування частки цих ризиків.
Перестраховочні платежі по договору облігаторного перестрахування завжди визначаються у відсотку від суми страхових платежів, які одержані страховиком при укладанні первинного договору страхування.
Договір облігаторного перестрахування, як правило, підписується на невизначений строк з правом взаємного його розторгнення шляхом попереднього повідомлення партнера про прийняте рішення. Цей договір найбільш вигідний для цедента, тому що всі раніше визначені ризики автоматично одержують покриття у перестраховика. Тому договір облігаторного перестрахування відрізняється від факультативного, в якому предметом договору є кожен відокремлений ризик з врахуванням умов, що визначаються в індивідуальному порядку. Облігаторне перестрахування охоплює весь або значну частину страхового портфеля страховика.
На практиці також зустрічається змішана (перехідна) форма договору перестрахування — факультативно-облігаторна. Ця форма договорів перестрахування на-зивається договором "відкритого покриття" і дає цеденту право незалежно приймати рішення: у відношенні яких ризиків і в якому розмірі слід їх передати перестрахо-вику. В