Одним з варіантів непропорційного перестрахування є перестрахування перевищення збитків, коли страховик намагається не вирівнювати окремі ризики даного виду, а переслідує мету забезпечити фінансову рівновагу стра-хових операцій в цілому, яка може бути порушена спричиненням збитку в особливої крупних розмірах по деяких ризиках страхового портфеля.

Виходячи з зазначених умов договору, перестраховик приймає зобов'язання покрити ту частину збитку, яка вище встановленої суми власної участі цедента, але нижче зафіксованої в договорі суми, що дорівнює верхній межі відповідальності перестраховика. Прийняті таким чином зобов'язання стосуються всіх збитків, які були зумовлені одним стихійним лихом, що складає страховий ризик. Якщо в результаті настання страхового випадку буде нанесено збиток багатьом страхувальни-кам, то він буде розглядатись виключно як груповий збиток. Зобов'язання страховика встановлюються у від-ношенні до групового збитку.

Власна участь цедента в покритті збитку називається пріоритетом, або франшизою, а верхня максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного стихійного лиха, яке спричинило збиток,— лімітом перестраховочного покриття.

Розглянемо приклад застосування непропорційного перестрахування. Нехай участь цедента в пріоритеті скла-дає 0,5 мільйона грошових одиниць. Верхня межа відповідальності перестраховика (ліміт перестраховочно-го покриття) — 1 мільйон грошових одиниць. Тоді будь-який грошовий збиток, що не перевищує 0,5 мільйона грошових одиниць, відшкодовується цедентом в повній сумі. Якщо грошовий збиток буде вище, ніж 0,5 мільйона грошових одиниць, але не більшим 1,5 мільйона гро-шових одиниць, то цедент покриває його в сумі 0,5 мільйона грошових одиниць. Перевищення збитку понад цю суму буде складати частку перестраховика.

Візьмемо іншу ситуацію, в якій грошовий збиток буде більшим середньої суми власної участі цедента і вище верхньої максимальної межі відповідальності перестра-ховика, наприклад, 1,8 мільйона грошових одиниць. В цьому разі немає ліміту участі перестраховика в покритті перевищення збитку. Перестраховик виплачує страхове відшкодування обсягом в 1 мільйон грошових одиниць, цедент — частку власної участі в покритті збитку 0,5 мільйона грошових одиниць і додатково суму, що переви-щує ліміт перестраховика 300 тисяч грошових одиниць (1,8 - 1 - 0,5). Таким чином, в підсумку частка участі цедента складе 0,8 мільйона грошових одиниць (0,5 + 0,3), а частка участі перестраховика — 1 мільйон грошових одиниць.

У зарубіжній практиці перестрахування договір перестрахування перевищення збитків широко застосову-ється в таких видах страхування: цивільної відповідаль-ності, від нещасних випадків, від вогню, транспортному (карго й каско), авіаційному, тобто там, де досить ймовірний збиток значних розмірів.

Договір перестрахування перевищення збитків може бути пов'язаний з договорами пропорційного (ексцедентного й квотного) перестрахування. Це означає, що цедент, залишаючи в своєму портфелі ризики після укладання договорів ексцедентного чи квотного перестрахування, може додатково (у даного або іншого перестраховика) заключати договори перестрахування перевищення збит-ку. Обслуговування договорів перестрахування цього типу технічно нескладне і вигідне для цедента.

3. Становлення перестрахування в Україні

Перестрахування ризиків направлене не лише на захист страхового портфеля від впливу на нього серії крупних страхових випадків або навіть одного ката-строфічного з них, але й сприяє тому, щоб сплата сум страхового відшкодування по таких випадках не лягала непосильним тягарем на одне страхове товариство, а здійснювалась колективно всіма учасниками в перестра-хуванні відповідного об'єкту.

Якщо будь-яка страхова компанія була 6 поставлена перед необхідністю повністю тримати лише на своїй відповідальності всі взяті на страхування ризики, серед яких можуть бути крупні об'єкти страхування, вона не змогла б у цьому випадку утворювати за рахунок надходжень премій страхові фонди, що відповідали б ступеню ризику, і постійно перебувала б у небезпеці невиконання своїх фінансових зобов'язань перед страхувальниками, що суперечить призна-ченню й економічному змісту страхування.

Саме таке положення створилось на страховому ринку України. Для нашої країни властива величезна концентрація матеріальних цінностей і, як наслідок,— зростання страхових сум по значній кількості об'єктів страхування.

Жодна страхова компанія в цих умовах не може прийняти на страхування подібні ризики, не маючи твер-дого перестраховочного забезпечення зверх сум, які во-на може тримати на своїй відповідальності. Потреба в розмірах страхового покриття весь час зростає значно швидше, ніж нарощуються статутні фонди і страхові резерви. Лише завдяки своїм специфічно™ методам, перестрахування як "страхування страховиків" дозволяє страховикам приймати зобов'язання на великі суми, позбавляє їх від небезпеки втратити свій капітал. До станов-лення системи перестрахування в Україні підводить і впровадження в нашій країні обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, про що йшлося вище.

Перші кроки на шляху створення перестрахувального ринку вже зроблені. В середині 1994 року вперше 8 страхових компаній України зареєстрували Українську перестрахувальну компанію. Але це дійсно лише поча-ток. У 80-і роки в світі діяло біля 350 професійних перестрахувальних товариств, з них 132 — в Європі, 21% їх знаходився в ФРН.

Перестрахування — окремий незалежний вид страху-вання. Механізмом його здійснення необхідно оволодіти всім страховикам і, насамперед, професійним перестраховикам. Перестрахування має інтернаціональний харак-тер, тому воно не може бути обмежене рамками однієї або декількох країн. Це бізнес без кордонів.